[an error occurred while processing the directive]

Все більше українців підтримують опозицію. Інтерв\’ю Юлії Тимошенко газеті \”L\’Express\”

Колись її називали \”газовою принцесою\”. У 2004 році Юлія Тимошенко була \”пасіонарією\” помаранчевої революції, яка проклала Україні шлях до демократії. У 2005 році її призначили прем\’єр-міністром, а через сім місяців відправили у відставку. Після цього її альянс з главою держави Віктором Ющенком розпався. Відтепер всім заправляє проросійський уряд. Красуня Юлія пішла в опозицію, вона вичікує свого часу і як раніше вірить в свою щасливу зірку.

                                                                                                                                                                – Чи вважаєте Ви себе політичним лідером? Недавно Ви сказали, що у 2009 році плануєте стати президентом України. . .


– Я прагну не влади як до такої, мені не потрібний який-небудь певний пост. Я хочу знаходитися в потрібному місці в потрібний момент, щоб мати можливість захищати Україну. Я працюватиму на тій посаді, яку визначать для мене виборці, там, де я зможу приносити користь своїй країні.


– Як Ви вважаєте, чи можна казати про те, що сьогодні Україна дистанціювалася від Європейського Союзу?


– Однією з цілей \”помаранчевої революції\” була орієнтація України в бік Європи і демократії. В цьому плані нічого не змінилося. Так, звичайно, в країні виникли деякі внутрішні політичні проблеми, але Євросоюзу не варто зайве турбуватися з цього приводу. Це – тимчасові труднощі, які не звернуть нас з наміченого шляху.


– Відтепер Ви перебуваєте в опозиції. Які Ваші пріоритети?


– (сміється) Повірте, я б вважала за краще уникнути подібної ситуації. Але оскільки вже я в ній опинилася, я докладу всіх зусиль для захисту демократичних принципів і об\’єднання тих сил, які є прихильниками цих принципів. Після того як цього літа прем\’єр-міністром був призначений Віктор Янукович (проросійський лідер \”Партії регіонів\”), серед населення зростає підтримка опозиції. Хто зараз керує країною, окрім президента, чия влада обмежена? Радикально настроєні комуністи, вірні заповітам Леніна соціалісти і група людей, яка представляє інтереси тіньового бізнесу – олігархів, що підтримують тісні зв\’язки з Росією. Ці люди були супротивниками \”помаранчевої революції\”, їх не хвилювали питання захисту єдності країни чи її суверенітету. Вони прагнуть, щоб Україна увійшла до єдиного з Росією економічного простору, вони хочуть посилити її енергетичну залежність від Москви.


– Що Ви можете сказати з приводу газової угоди, укладеної між Москвою і Україною в 2006 році?


– Після того як минулої зими країні якийсь час не поставляли газ, керівники України під російським тиском погодилися розірвати контракти, підписані в 1990-х роках і дійсні до 2010 року. Нова укладена з Москвою угода неприйнятна, тому що воно вручає енергетичне майбутнє України в руки темної структури, \”РосУкрЕнерго\”, створеної в останні роки існування режиму Леоніда Кучми і пов\’язаної з кримінальними колами. До того, як я зайнялася політикою, я працювала в газовій промисловості, і я знаю, що торгівля енергією між державами, які входили раніше в Радянський Союз, уражена корупцією.


Ця зареєстрована в Швейцарії російсько-українська компанія наче за помахом чарівної палички отримала монопольні права на імпорт газу в Україну. Об\’єм цих транзакцій сягає 10 мільярдів доларів, тоді як капітал самої компанії становить не більше 30 000 євро! Найгірше те, що за допомогою цієї фірми Москва чинить тиск на Київ. Йдеться не тільки про газ, але й про політичний вплив, націлений на утримання України в орбіті Росії.


– Чому після виборів 2006 року взаєморозуміння між Вами і президентом Ющенком стало неможливим?


– Розкол помаранчевої коаліції відбувся раніше. Перші ознаки з\’явилися у вересні 2005 року, коли він відправив у відставку очолюваний мною уряд. На главу держави чинився спільний тиск з боку клану олігархів і Москви: я не влаштовувала незаконні монополії. Я впритул зайнялася їх фінансовими потоками, які були непідконтрольними державі. Я ставила неприємні запитання з приводу \”РосУкрЕнерго\”. Коли мене відправили у відставку, російські офіційні особи відкрито висловили свою вдячність Ющенкові. . .


– Ви були успішною діловою жінкою. Ви боретеся з сірою економікою, тому що добре з нею знайомі?


– Після отримання Україною незалежності я заснувала свою компанію, яка згодом стала одним з найпотужніших підприємств пострадянського періоду, – і залишалася таким до 1996 року. Компанія займалася імпортом російського газу, що допомогло пожвавити економіку країни. Ми розробили систему взаємообмінів з Росією, яка в обмін на газ і нафту отримувала метал, труби й інші продукти української промисловості. Таким чином, Україна змогла погасити велику частину заборгованості перед Росією за поставлений нею газ. Але непередбачені обставини привели до того, що я в 1996 році зайнялася політичною діяльністю, чого я до того моменту не планувала.


– Що ж відбулося?


– Почалися вибори у Верховну Раду. Мешканці Кіровограду, міста Центральної України, звернулися до мене і попросили виставити свою кандидатуру. Очолювана мною компанія у той час займалася прокладкою газової інфраструктури в цьому у той час одному з найбідніших регіонів. Жителі бачили, що ми намагаємося поліпшити їх побут. Політика була для мене абсолютно незвіданою територією. Я вирішила спробувати, я ретельно вивчила питання про заходи, які можна було зробити, щоб захистити інтереси мешканців Кіровограда. За мене проголосували понад 92% виборців, це був абсолютний рекорд на цих виборах. Я відчула величезну відповідальність перед тими, хто віддав за мене свої голоси. Це було нове для мене відчуття, яке додавало зовсім інший сенс всім моїм подальшим діям. До цього моменту я займалася вирішенням дуже конкретних задач. Якийсь час я вважала, що мій прихід в політику був справою випадку. Потім прийшло усвідомлення того, що скоріше бізнес був випадковим явищем на моєму життєвому шляху. Сьогодні бізнес повністю пішов з мого життя.


– Політика стала Вашим покликанням?


– Коли я почала нею займатися, я побачила всі існуючі проблеми, і зрозуміла, що повинна залишитися в політиці, щоб боротися з ними. Низка українських політиків пов\’язані зі світом бізнесу і представляють інтереси певних кіл. Коли мене було обрано вперше, у мене ще збереглися зв\’язки з моїм колишнім підприємством. Режим Леоніда Кучми спробував їх використовувати, щоб контролювати мене. Тому я спалила мости. Тоді влада висунула проти мене звинувачення, спробувала використати проти мене систему правосуддя. Якщо зараз хто-небудь захоче натиснути на мене, в його розпорядженні не виявиться для цього ніяких важелів. Ніхто не може стверджувати, що має на мене вплив.


– Як Ви змогли завоювати міцні позиції в світі, який до цих пір є єпархією чоловіків?


– Це не так вже й складно. Політики – слабкі люди, більша частина з них дуже високої про себе думки. Коли вони стикаються з жінкою, то не очікують побачити \”залізну леді\”. Це багатьох збивало з пантелику. В порівнянні з ними сильною мене робить довіра, яку мені виявляють українці. Я несу відповідальність за них, і я не можу відмовитися від неї. Ми повалили стару владу, звичайно ж, це було лише першим етапом. Можливо, я підірву свої сили, але я не збираюся зупинятися.


// L\’Express


переклад з французької иноСМИ.Ру

[an error occurred while processing the directive]