[an error occurred while processing the directive]

“Новоявлений месія”?

Скоро вже виповниться рік, як прошуміли виборчі перегони 2005-2006 років, а політичні пристрасті продовжують вирувати в умах і діяннях наших політиків. Хтось захищає здобуте, а дехто намагається відвоювати втрачені можливості. От тільки самі виборці вже геть стомилися від навязування нових пріоритетів та намагань затягнути їх у свіжі політичні афери.

У таке визначення мені хочеться оцінити останній наїзд, на мою думку, такого, що не відбувся як міліціонер, пана Юрія Луценка на наш, завжди вірний собі, постійно політизований Тернопіль.


Не відмовиш пану Юрію в його минулих політичних заслугах в боротьбі із кучмізмом, “вогненій публічності”, вмінні працювати з аудиторією, ставити грандіозні завдання, вести за собою свідомих і несвідомих громадян.


В його виступах та багаточисельних інтерв’ю в прес-клубах і на каналах телебачення звучать майже не завуальовані наміри про створення центру опозиційного всесвіту, навколо якого ( тобто пана Юрія) буде скоро обертатися весь не біло-блакитно-малиново-чевоний політичний бомонд.


Щось схоже вже спостерігали в 2001-2002 та 2003-2005 роках, коли ми своїми руками виплекали новоявного “месію”, який нездатний був довести до логічного завершення ті “помаранчеві” надбання, що далися такою великою ціною українському народу.


Але ближче до теми.


27 січня 2007 року. Тернопіль. Легеньке, майже президентське запізнення на засідання прес-клубу і на розгорнутому криваво-червоному тлі “української самооборони“ перед журналістською елітою нашого краю та малочисельним корпусом депутатів і посадовців місцевого самоврядування з’явився завжди усміхнений, впевнений у собі пан Юрій. Великий почет супроводу та шалені затрати на створення революційного антуражу на головному майдані Тернополя додавали йому месійного шарму та впевненості, що і цей твердий західноукраїнський бастіон демократизму і національного духу також впаде до його ніг.


А тепер, хоч маленьким штрихом хочу показати перед ким цей багатостраждальний народ повинен впасти!


Щиро зізнаюся – коли призначили пана Луценка на посаду міністра внутрішніх справ України, я відчув полегшення – в міліції нарешті наведуть порядок і вона дійсно стане захисником народу та виразником його інтересів, а не заручником правлячих кланів. Проте дуже швидко в мене з’явились сумніви і підстави не вірити в його наміри навести лад в цій правоохоронній системі. Почалося це з призначень на посади його окремих заступників і керівників обласних управлінь та інших структур.


Навіть при поверхневому аналізі виявилось, що пріоритети надавалися працівникам податкових органів та Державтоінспекції. З чого б це? Невже ці посадовці найбільше доклалися до розкриття тяжких злочинів? Чи вони професіонали, як кажуть в народі, в інших галузях протилежних праву?


Продовжуємо цю тему далі. Чистка в міліцейських рядах, як почалася, так і безславно здохла. Жоден раптово спечений генерал чи полковник, який з майора чи капітана за Кучми отримав за два або три роки поспіль кілька чергових спеціальних звань не був повернутий в законне русло. Хоча в пункті 2 статті 24 Положення про проходження служби в органах внутрішніх справ чітко сказано, що дострокове спеціальне звання надається тільки за особливі заслуги перед народом та при обов’язковому проходженні служби половини відповідного строку, що призначений для отримання чергового звання (капітану – 3 роки, майору – 4 роки, підполковнику – 5 років). В цій же статті пунктом 5 окремо вказано, що: ”Присвоєння чергового спеціального звання достроково або на один сту­пінь вище спеціального звання, передбаченого займаною штатною посадою, провадиться лише один раз за всю службу”. За які такі заслуги ці ”захисники” народу “обросли” високими званнями? Це отаким чином міністр ліквідовував підґрунтя корупції в лавах міліції?


Ще один штрих до суті діяльності пана Юрія в міліції. В 2005 році на першій зустрічі з головами обласних ветеранських організацій органів внутрішніх справ йому із залу було задане питання про вирівнювання диспропорції у пенсійному забезпеченні пенсіонерів органів внутрішніх справ. Склалася парадоксальна ситуація, коли полковники і генерали отримували пенсії менше, ніж прапорщики. Хоча ще при Кучмі було прийнято Закону України про внесення змін і доповнень до статті 43 Закону України \”Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб\”, який вирішував цю проблему тільки частково. І коли із того ж залу була репліка, що багато пенсіонерів і ветеранів звертаються в суди, то новоспеченим міністром було заявлено – у разі позитивних судових рішень на користь пенсіонерам їм будуть платити по одній гривні за місяць за рішенням судів. Це так вболівав і відстоював пан міністр соціальну справедливість щодо пенсіонерів ОВС? І, я чомусь впевнений, що таким чином він буде відстоювати права членів своєї майбутньої \”самооборонної\” організації при завершенні виконання поставлених ним власних амбітних завдань.


Також читачі мабуть неодноразово чули від пана Юрія, що він практично поборов хабарництво. Тоді чому рівень корумпованості в державних органах влади та інших структурах за 2005-2006 роки зріс у кілька разів? Та невже в цьому винна одна Генеральна прокуратура, яка не давала ходу порушеним міліцією кримінальним справам?


Ним неодноразово повідомлялося про подолання корупції в органах внутрішніх справ. На які дані і аналітичні результати він опирався при оголошенні цих переможних реляцій? Навіть в партійних засобах масової інформації Соціалістичної партії України неодноразово друкувалися ці, м’яко сказано, явно перебільшені результати. А він навіть не здогадувався, як глибоко помилявся.


Це, на мою думку, дуже короткий та значно неповний перелік проблемних питань, які практично не були вирішені під час міліцейської діяльності ”Термінатора” – як пан Юрій сам себе називав.


 Тому, при появі його в залі прес-центру мені дуже хотілося отримати від нього відповіді на ці питання. Та з першої моєї фрази щодо пенсійних питань ветеранів органів внутрішніх справ його челядь дружно закричала, що це прес-конференція для засобів масової інформації і з депутатами дискусії тут не буде. Проте пан Юрій відповідь на це питання таки дав і для непосвячених воно прозвучало як перемога над колишнім міністром Білоконем, що отримав майже 50 тисяч доларів вихідної допомоги. Та чому би питається останньому судитися, коли він взяв все, що йому належить. Явно лукавив пан Юрій у своїй відповіді.


Проте далі прес-конференція пішла по явно запланованому заздалегідь сценарію. Штамповані, мабуть замовлені завчасно, питання були направлені на висвітлення програмних “самооборонних” завдань. Жодного гострого чи, хоча би приперченого – зась! А в цей час на центральному майдані Тернополя прогрівали публіку і випадкових перехожих хороші українські хлопці своїми прекрасними творами, готуючи присутніх до появи “новоявленого месії” ?


Мене та моїх товаришів по Блоку Юлії Тимошенко здивували потужність і широта заходів, які явно хотіли переплюнути навіть появи самого Юрія Непереможного при перебуванні в нашому благословенному місті.


На цьому тлі вимальовується і мета створення цієї та інших аналогічних громадських інституцій – відвернути потенційних виборців від дійсної реально діючої опозиційної сили, яка ніколи не зраджувала своїх прихильників та союзників. Оце ж мабуть недаремно радник Президента (скоріше всього по його завданню), посадова особа, державний службовець в робочий час, за невідомо які шалені кошти проводить свої агітаційні вояжі по регіонах України.


А тому потрібно бути пильними, дорогі громадяни! І гуртуватися нам необхідно навколо послідовної реальної опозиції – Блоку Юлії Тимошенко. Втішно чути, що вже окремі, тверезо мислячі, нашоукраїнські сили в Парламенті об’єднуються з БЮТом в боротьбі із антидержавними силами, у тому числі і з тими, які за рахунок зради своїх соратників отримали коритні портфелі.


Ось чому ми вже не маємо права повторювати свої помилки при наступних політичних подіях – чи то дострокових виборах в органи місцевого самоврядування чи то під час виборів до парламенту. Потрібно готуватися і гуртуватися, вивчати позитивний досвід і не помилятися, бути вірними своїм прогресивним ідеалам та служінню народу, вчасно виявляти перефарбованих і засланих професіоналів, розрізняти друзів і перекінчиків.


Боже, допоможи нам всім у цій нелегкій праці!


 


Володимир Воронін,


ветеран органів внутрішніх справ,


депутат Тернопільської обласної ради,


голова Тернопільської міської організації


Української соціал-демократичної партії,


Блок Юлії Тимошенко

[an error occurred while processing the directive]