[an error occurred while processing the directive]

Диверсія проти національного виробника

Виступ заступника голови обласної ради Теодозія Кухарського на сесії обласної ради 23 лютого 2007 року

ШАНОВНІ КОЛЕГИ, ШАНОВНІ ГОСТІ, ЗАПРОШЕНІ! Ситуація, яка склалася цього року у ставленні держави до аграрного сектора економіки, викликає справедливе незадоволення та обурення зі сторони сільгосптоваровиробників.


Як Вам вже відомо до обласної ради звернулася рада сільськогосподарських підприємств Тернопільського району щодо критичної ситуації, яка склалася в агропромисловому комплексі. Зважаючи на це терміново була скликано спільне засідання президії обласної ради та координаційна рада з питань місцевого самоврядування  при голові обласної ради. На якому було прийнято рішення про термінове скликання п’ятої сесії обласної ради. Як нам  відомо аналогічне звернення було направлене обласній державній  адміністрації та головному управлінню агропромислового розвитку. Їхня реакція нам невідома. І виступаючий у своєму виступі нічого не сказав про це.


Спеціалісти-аграрники констатують, що такого нехтування владою інтересами селян важко уявити.


Сьогодні, на 16-му році незалежності України, ми змушені говорити не про питання розвитку українського села, а про цілеспрямовані дії зі сторони держави, спрямовані на знищення вітчизняного сільгосптоваровиробника.


Ті позитивні кроки, які були зроблені у свій час державою щодо підтримки агропромислового виробництва, почали давати свої плоди.


Так,  здійснення Програми „Контрабанді – стоп” дозволило перепинити шлях в Україну контрабандної м’ясосировини. І, як наслідок, почало відроджуватись свинарство, птахівництво. Стрімко, наче за бажанням чарівної палички, на Тернопільщині почали будуватись сучасні свинокомплекси – на 10 – 20 тисяч голів. В той час з вуст, так званих „борців” за благополуччя  споживачів, лунало, що м”ясо дорожчає і в цьому винен Уряд. Так, тоді закупівельна ціна на свинину була 11-12 гривень за кілограм і селяни раділи – нарешті про них подумали. 


Середня роздрібна – 22-23 гривні за кілограм, і це було на думку критиків роботи Уряду оббиранням споживача.


А що ми маємо зараз – закупівельна ціна біля 6 грн. за кг, а роздрібна таж сама – 22-23 грн.  Перекупники, як грабували селян та споживачів, так і продовжують грабувати, тільки вже в більших розмірах.


Де ж  зараз ці горе політики. А вони мовчки спостерігають,  як новий міністр    аграрної політики і міністр сільського господарства Польщі домовляються  про відкриття кордонів для нової інтервенції в Україну імпортного м’яса, сала та інших продуктів.


Як це назвати – диверсія проти національного виробника, чи можливо буде правильніше – зрада національних інтересів, знищення віри українського селянина в те, що він може працювати на землі, отримувати прибуток і найголовніше бути опорою Української держави, а держава, відповідно – гарантією його стабільної праці.


Як говорив Президент Франції генерал Шарль де Голь: „Поки живе французьке село – до тих пір живе Франція”.


Схоже теперішня влада не хоче, щоб українське село жило. А звідси запитання: чи хоче щоб взагалі жила Українська держава? Відповідь на це запитання кожен має дати собі сам.


Як можна говорити, що одним з головних пріоритетів у роботі влади є розвиток сільського господарства, якщо на 2007 рік вдвічі зменшено рівень погашення ставок за кредити, отримувані сільгосптоваровиробниками.


Ще необхідно сказати про кошти, які були передбачені в бюджеті 2006 року на підтримку села, але які не потрапили до селян, а пішли невідомо куди. І це при тому, що на всіх задвірках посилено мусується думка, що бюджет 2006 року виконаний на 110 %.


Що стосується цукрової галузі – це є болюча тема, яка особливо загострилася в цьому році. Перш за все це зумовлено тим, що цукрозаводи були невідомо яким шляхом відчужені з державної власності, а також відсутністю державної політики на ринку цукру. А на закиди про те, що один з лідерів БЮТ– народний депутат України Богдан Губський  „допомагає Януковичу розвалити тернопільське село” необхідно сказати наступне. Ми однаково ставимось до всіх, хто не виконує своїх зобов’язань перед нашими людьми. Саме тому народний депутат Василь Деревляний ще на початку цього року провів жорсткі переговори з керівництвом Української продовольчої компанії. І як наслідок нашим селянам ще з початку року повернуто більшу частину боргів за зданий цукровий буряк.  


Що ж до проблем з реалізацією цукру, то тут є питання до управління зовнішньоекономічних зв’язків обласної державної адміністрації:


Яка була проведена робота в напрямку просування тернопільського цукру на зовнішні ринки?


Судячи зі спілкування з керівниками сільгосппідприємств – ніякої.


І взагалі, що було зроблено для просування на зовнішні ринки сільгосппродукції наших тернопільських підприємств.


І на завершення маємо чесно визнати той факт, що в області  кинутий напризволяще індивідуальний виробник. Населення немає можливості продавати свою продукцію взагалі, або продає її за мізерними цінами. Так, закупівельна ціна одного літра молока становить 60 коп. літом і 1 гривню зимою, а в магазині пакет молока 2,5% жирності коштує 3,8-4,2 грн.


Перелік проблем і кривд можна продовжити. Але необхідно, щось робити.


І скликання сесії обласної ради, і звернення, яке  пропонується прийняти, мають стати попередженням, сигналом про те, що так далі не може продовжуватись. Владі необхідно схаменутися і приймати радикальні рішення в інтересах селян і всієї України.


Всім необхідно зрозуміти – від Президента, Прем’єр-міністра, Верховної Ради і до найменшого аграрного чиновника, що суспільна ситуація надзвичайно складна і наслідки її не прогнозовані.  


Не можна допустити знищення українського села, яке завжди було надійною опорою України.  

[an error occurred while processing the directive]