[an error occurred while processing the directive]

Творець мелодії національного гімну України.

До дня народження видатного українського композитора Михайла Вербицького.

 В середині XIX. ст на теренах України розпочинається етап українського національно-культурного відродження. Основними завданнями українського суспільного руху було розповсюдження просвітництва серед широких верств українського народу, вивчення його історій, розробка різноманітних українознавчих наукових студій і, насамперед, піднесення національної свідомості місцевого населення.


Народився М. Вербицький 4-го березня 1815 р у галицькому селі Улюч поблизу Сянока (тепер, Підкарпатське воєводство Польщі). Він рано залишився без батька. Мати вдруге вийшла заміж, але дітям належної уваги не приділяла. Малого Михайла разом з братом узяв до себе на виховання родич – Перемиський єпископ І. Снігурський. Роки навчання у Перемишлі (1829-1833) заклали фундамент світогляду майбутнього композитора. Саме тут він вперше дізнався, що таке справжнє музичне мистецтво, наскільки захоплюючу роль може воно відіграти в житті людини.


Перемишль 1-ї половини XIX ст., не був провінційним містом: тоді тут, при кате тральному соборі, організовано професійний хор – один із найкращих в усій Галичині. Відчувши у своєму вихованцеві нахил до музики, єпископ Снігурський віддає його до музичної школи, заснованій при хорі. Викладанні в ній проводилося  на новаторських засадах: запрошені з Чехії педагоги знайомили слухачів з теорією музики й композиції, історією музичних жанрів. Пізніше Вербицький порівнюватиме її з „консерваторією в мініатюрі”. На репетиціях хору, до яких щоразу частіше залучали голосистого Михайла, аналізували й розучували твори Бортнянського, вперше в Західній Україні впроваджувалася практика партесного (багатоголосного) співу.


Продовжувати свою освіту у Львівській духовній семінарії у 1833 р. Вербицький прийшов уже „зараженим” любов’ю до музики. Він спеціально купив гітару, самотужки вивчився грати на ній, а трохи згодом склав самовчитель. Водночас Вербицький наполегливо продовжує займатися музичною самоосвітою, впорядковує збірку популярних творів для гри на гітарі. Захоплення музикою і незалежний характер погано пасують до аскетичної атмосфери семінарії і невдовзі кидає навчання.  Незважаючи на відсутність постійного заробітку, а часом і просто недоїдання, молодий музикант одержимий новою справою – написанням власних творів.


Революція 1848-1849рр в Австрії здійняла в суспільно-політичному житті Галичини хвилю небувалого пожвавлення українського національного руху. Аматорські і професійні театри започатковують низку вистав та інсценізацій за творами Котляревського і Квітки-Основ’яненка, готують нові програми для студентських хорів. За умов бурхливого піднесення національної самосвідомості і української культури Вербицький почувається як ніколи натхненим і потрібним своєму народові. Він пише кілька музичних п’єс для театру в Перемишлі („Верховинці”, „Москаль – чарівник”, „Козак і охотник”, „Школяр на мандрівці”) в яких критика відзначає патріотичність настроїв і глибину композиторського таланту автора.


Патріотичні і громадянські мотиви не перестають звучати у творах М. Вербицького й у період реакції уряду Баха. У 1863р часопис „Зоря” надрукував поезію П. Чубинського „Ще не вмерла Україна”, прочитавши яку композитор Вербицький написав музику до неї, що поширилася з фантастичною швидкістю. Пісню – гімн співали студентські хори, інтелігенція, гімназисти, при те мало хто знав про авторів. Тривалий час навіть вважалося, що слова належать Т. Шевченку, настільки популярними стали вони в українському середовищі. У 1868 р композитор пише музику на слова „Заповіту” Т. Шевченка, створює історичні драми „Федько Острозький” та „Настасів”. Його хорові композиції через тісний зв’язок з галицькими наспівами стають настільки популярними, що студентські хори й загони національної гвардії розучують їх саме як народні. Помер Михайло Михайлович Вербицький 7-го грудня 1870-го року у с. Млини (Ярославського повіту, Підкарпатського воєводства, тепер Польща).


… Злиденне життя, передчасна смерть забутого друзями видатного композитора. Однак забуття не може тривати вічно. Мелодія гімну щодня пробуджує Україну, одночасно нагадуючи нам при його талановитого творця.


 Володимир Щавінський, депутат Тернопільської міської ради,


член фракції „ВО „Батьківщина”- „Блок Юлії Тимошенко”,


науковий співробітник художнього музею.

[an error occurred while processing the directive]