[an error occurred while processing the directive]

Життя Тимошенко під загрозою?

Стаття в газеті \”Версия\”

\”Тимошенко готує переворот\”, \”У всьому винна Тимошенко\”, \”Росія передбачає кровопролиття\”, \”Тимошенко готує змову проти Росії\”… Достатньо побіжного погляду на заголовки з російського Інтернету за останні декілька тижнів, щоб зрозуміти, кого росіянам пропонується сприймати в Україні як головну загрозу слов\’янській єдності і дружбі з Росією. В принципі, нічого дивовижного: реакція на Тимошенко як на символ \”кольорової\” революції 2004 року зрозуміла і прогнозована. Дивує інше: захопившись інформаційною війною проти лідера української опозиції, в Москві ризикують не просто набити шишки, а нарватися на серйозну проблему, яка, не дай Боже, може привести до глибоких негативних геополітичних змін і нестабільності в самій Росії і в цілому регіоні.


Місяць тому українська Служба безпеки повідомила, що володіє інформацією про підготовлюваний на Тимошенко замах. Заява виконувача обов\’язків голови СБУ Наливайченка потонула в низці гучних подій. У Конституційному Суді готувалися до розгляду законності указу президента про розпуск парламенту, біля стін КС побили опозиційних депутатів, прес-конференції Ющенка, виступи Януковича…


Треба віддати належне, заходи безпеки в Києві видно на кожному кроці. Міліціонери вранці стоять довгими ланцюжками від станції метро \”Поштова площа\” до самого Хрещатика, живою огорожею охороняючи біло-сині колони мешканців шахтарських регіонів, яких привезли до Києва підтримати Верховну Раду і уряд. Досвідченому оку нескладно визначити, що правоохоронців у цивільному також достатньо на обох майданах: і на \”помаранчевому\”, і на коаліційному. Між мітингами — розділювальні огорожі й бійці загону ОМОНу в чорних шоломах із забралами зі скла. Втім, саме СБУ до матеріалів про можливий замах на Тимошенко поставилося відповідальніше, ніж місцева преса і МВС.


17 квітня 2007 року вхід в будівлю, де знаходиться українське інформаційне агентство УНІАН. Тут має відбутися прес-конференція за участю Юлії Тимошенко. За п\’ять хвилин до приїзду лідера опозиції з\’являється молодий чоловік в бейсболці, з собакою на повідку. Вівчарка обнюхує днища припаркованих поряд машин. У двох метрах — автомобіль \”Швидкої допомоги\”. Здивований водій заглядає в дзеркало заднього виду, не розуміючи, чому раптом його \”амбюленс\” нюхають по периметру. Здогадавшись, що вівчарка тут за службовим обов\’язком, а не для вирішення своїх природніх потреб, водій спокійно відкидається на спинку сидіння.


\”Швидка допомога\”, заходи, що вживаються для виявлення вибухових речовин плюс оперативна зйомка, яка велася відкрито зі сходинок інформагентства людьми, вкрай мало схожими на справжніх телевізійників… Про снайперів на дахах можна було тільки здогадуватися. Після зухвалого вбивства кілером російського бізнесмена у дворі районного суду Києва замаху, здається, можна чекати будь-якої хвилини і в будь-якому місці. Після прес-конференції Юлія Тимошенко виходить в щільному кільці телевізійних камер, сідає в машину і від\’їжджає.


Вже через два дні планується виступ Тимошенко перед Конституційним Судом, проте його оперативно скасовують у зв\’язку з отриманими даними про можливі провокації. Між мітингуючими видніються корогви впереміш з прапорами Партії регіонів. Групка віруючих голосно співає. Виявляється, це загін православних, який серйозно намірився зірвати виступ лідера опозиції. Хто міг затесатися під корогви і прапори і з якою метою міг пробиратися до місця виступу — одному Богові відомо.


Про те, що життя Тимошенко перебуває під загрозою, свідчать дані, які просочилися в засоби масової інформації, що нібито до грузинів, котрі проживають в Києві, зверталися їхні земляки з числа кримінальних авторитетів з проханням імітувати замах на лідера української опозиції. Київські журналісти, посилаючись на джерела в спецслужбі, стверджують, що замах готується насправді. І готують його люди, які представляють так званий клан донецьких. Грузинів же задіюють виключно як громовідвід: на них повинна лягти підозра і зрештою буде покладено провину за скоєне. В ідеальному варіанті замах повинен виглядати як побутовий, такий, що не має жодного відношення до політики.


Ще один варіант — використання \”жертовного пішака\”. Кандидатом на роль останнього є епатажний український політик Михайло Бродській, такий собі \”Жириновський-лайт\”. Зараз він грає роль викривача \”леді Ю.\”. За сценарієм, Бродського можуть прибрати нібито за замовленням Тимошенко, а кримінал потім, мовляв, помститься за свого \”дружка\”. Загалом, варіантів багато, але…


З урахуванням напруженої ситуації в Україні в цілому і життя Тимошенко зокрема істерична інформаційна війна проти лідера опозиції виглядає принаймні недалекоглядно. Не хотілося б нагадувати, що Перша світова війна почалася саме з політичного вбивства і що мільйонами життів було заплачено за авантюрність, історичну безвідповідальність, та й банальну тупість сильних світу цього. Безоглядно навішуючи ярлики і проголошуючи Тимошенко причиною мало не всіх проблем Росії, Москва автоматично приймає на себе всі підозри щодо загроз життю лідера української опозиції. Історія повинна учити. Російське керівництво повинно хотіти вчитися і на власному досвіді, і на досвіді інших країн.


Загибель в Лондоні від полонію колишнього офіцера КДБ Литвиненка не принесла Росії ні пошани, ні міжнародного авторитету, ні довіри до країни як економічного партнера. Незалежно від того, хто і з яких причин віддав наказ знищити Литвиненка, так вийшло, що саме Росія прийняла на себе основну підозру у вбивстві, яке вжахнуло світ…


В цій ситуації у Росії є лише один спосіб запобігти катастрофічному розвитку подій у всій Східній Європі. Москві необхідно використати весь свій політичний вплив в Україні, щоб не дозволити спровокувати силові дії, наслідки яких можуть стати катастрофічними й необоротними.


Сергій Росляков, газета \”Версия\”

[an error occurred while processing the directive]