[an error occurred while processing the directive]

Дострокові вибори – це єдиний шанс України почати рухатись у демократичному напрямку

Коментує політичну ситуацію голова Миколаївської обласної парторганізації „ВО „Батьківщина”, народний депутат України V скликання Роман Омелянович Забзалюк.

Так що все ж таки відбувається на політичному „олімпі” країни? У бурхливому вирі інформації та дезінформації, яка, нажаль, превалює у ЗМІ, простому громадянину дійсно важко розібратись в ситуації. Саме в такій загальній заплутаності, зацікавлені виключно представники реваншистської команди під назвою „Коаліція єдності олігархів та кланів” на чолі з паном Януковичем. Їх штатні речники сьогодні декларують та закликають до порядку, законослухняності тощо. Послухаєш їх, і у не посвяченого виникає сумнів, а раптом і дійсно вони там схаменулась та згадали про український народ? – На жаль, не так. Не схаменулись, а тимчасово натягли вовчаки на себе овечі шкури. Так хто ж це такі, коаліціянти нацєдності олігархів? Це група співучасників злочинів режиму кучми, яка поставила собі за мету не тільки повернути тоталітарну диктатуру олігархів, а й утворити більш злочинну форму правління: комуно-олігархічну кримінальну систему, яка б безперешкодно паразитувала за рахунок народу України.


Докази сказаного очевидні.


На виборах до парламенту у 2006 році більшість виборців України віддали свої голоси політичним силам демократичного спрямування, а саме: Блоку Юлії Тимошенко, Нашій Україні та СПУ. Факт! Адже саме завдяки нищівній критиці паном Морозом під час виборчих перегонів, своїх майбутніх колег-братків, представники СПУ отримали певну підтримку виборців. Забажавши за будь-яку ціну крісло спікера і ще дещо вагоме в додаток (звісно, для майбутніх поколінь його родини), Сан Санич, не довго думаючи, прийняв „вольове рішення”, показавши своїм партійцям та прихильникам гарбуза. І став він тепер „палким” прихильником, з його ж слів на майданах – „кримінальної зграї”. Його моральні принципи стали очевидними. За твердженням коаліціантів „у політиці зрадити – це означає передбачити майбутнє!?”. Отакої! Норми моралі зрозумілі. Але ж є одне „але”. Антикризовики не бажають коментувати події тих днів. Адже вони добре розуміють, що в парламенті саме завдяки такій зраді утворилась штучна так звана проянуковська більшість. А це, вибачте, вже суперечить нормам не тільки етики й моралі. А далі ще нахабніші та протиправніші дії. Простої штучної більшості у Верховній Раді їм виявилось недостатньо, для втілення своїх планів по перетворенню держави в інструмент обслуговування кримінальних олігархів. Тому братки завзято взялись формувати конституційну більшість шляхом шантажу, підкупу слабких за моральними та ідейними принципами нардепів з об’єднаної опозиції. І не бентежило їх у той час, що такі дії є прямим порушенням Конституції, на яку, до речі, вони сьогодні так часто-густо посилаються. І зовсім не дивує сьогодні те, що до них за певних „цікавих обставин” переметнулись такі сумнівні особистості як Кінах, Головатий, Гладій, Ковтуненко та інша дрібнота. Адже у самих коаліціянтів під стать букет з політичних флюгерів, ну просто ікебана. Врешті-решт, це їхня справа щодо морально-політичного обличчя, а от населенню України далеко не байдуже, які ж політичні сили представлені у Верховній Раді і чи відповідають вони результату голосування у 2006 році: після наперсточних операцій антикрозовиків – ні.


Дивні речі. Розпущена Президентом на підставі Конституції Верховна Рада віртуально працює! Усе ж чудеса бувають і в наші дні. „Борці-антикризовики” за правову чистоту вже зовсім заплутались у своїй демагогії. З одного боку заявляючи, що для них остання інстанція – це Конституційний суд, а з іншого боку – суд судом, а от м’які стільці та чималі депутатські зарплати ближчі до тіла. Факт. Юристи розуміють про що йдеться. Якщо вже ви заявляєте, що чекаєте рішення КС, хоча і це від лукавого, то тоді будьте такі ласкаві виконувати Указ до винесення рішення КС. Покиньте сесійну залу. Хто завгодно, тільки не вони! Таким чином факт самозахоплення сесійної зали проянуковською групою на лице. І не тільки зали, а й про всяк випадок бухгалтерії. Тим паче, це так зручно. На дармівщину ще й перед телекамерами покрасуватись є нагода, адже неіснуюча ВР України транслюється щоденно по центральних каналах за кошти знову ж таки простих громадян. А куди коаліціянтам діватись, у них правда своя: „краще перед телекамерами красуватися, ніж у камерах”. Красномовний факт, коаліція, яка кричить, що вибори – то надто дороге задоволення для країни, вже витратили на трансляцію своїх істерик по Першому національному 120 мільйонів гривень!


Представники проурядової штучної більшості впевнено заявляють, що в країні відсутня економічна криза. Привабливо, але не факт. Для них дійсно кризи не існує, адже кількість мільйонерів та мільярдерів в їхніх рядах стрімко зростає. Ще б пак. Бюджет країни на 2007 рік у їхній редакції зорієнтований не на соціальний захист простого населення, студентів, вчителів, медиків, військовослужбовців, а виключно на захист та збільшення особистих капіталів. А враховуючи, що і на місцях, там де їх більшість в радах, йде прискореними темпами дерибан землі та комунальної власності, і в центрі (понад 540 стратегічних об’єктів підготовлені для прискореної прихватизації на дармівщину), то дійсно для них кризи не існує. Приклади свіжі: Луганськтепловоз, „Черноморнафтогаз”, на черзі \”Укрзалізниця\”, \”Укртелеком\”, а також низка обленерго та державних авіакомпаній. Ще наведу приклади. Проблемами Кінбурнської коси на Миколаївщині раптово став опікуватись пан Толстоухов, ветеран кучмізму. Заклик як завжди привабливий – „перетворимо Кінбурн у закритий заповідник”. Що це насправді означає добре знають земляки панів Шуфрича та Медведчука. Це особисті закриті маєтки, які охороняються державою. Пан Азаров пішов далі, і через благодійний фонд хоче отримати у свою власність (на фірму „Ранг”) пансіонати податкових служб Миколаївської, Дніпропетровської і Київської областей. І де б ви думали? Ну звісно ж не на Уралі, а в Криму, а саме – в Гурзуфі. Коаліціянти піаряться на популістських акціях та публічних ритуалах „любові до народу”, а от те, що в отприска керманича коаліції нацєдності олігархів – новоспеченого молодого геніального нардепа для забавки годинники вартістю 180 тис. та 300 тис. доларів – це їх зовсім не бентежить. Ну ще б пак, адже з їх слів економіка вирує. Та от населення януковські та азаровські гасла „жить стало лучше, жить стало веселее” якось не підбадьорюють. Спочатку обібрали до нитки тарифами на комунальні послуги, потім посилили податковий тиск, потім зманіпулювали субсидіями для областей та коштами, передбаченими для повернення за ПДВ, потім жбурнули як подачку двадцять гривеників до жалюгідної пенсії, причому з 14 млн. пенсіонерів 90 відсотків вимушені отримувати принизливі однакові мінімальні кошти. Далі ще веселіше. Ціни на продукти харчування стрибнули в півтора-два рази, а на пальне взагалі втричі. А чому б і ні. Адже тільки завдяки „вірній дружбі” Уряд Януковича отримав від північного сусіда газ за неймовірними цінами навіть за європейськими мірками – аж 130 доларів за тисячу кубометрів. Натомість Янукович, промовляючи на останніх виборах свої відомі у гумористичних колах „цицеронівські” промови, не договорив своїм прихильникам основного, що він зовсім не мав на увазі дружбу українського та російських народів, а йшлося в його розумінні зміцнення стосунків олігархів обох країн, яким начхати на проблеми простих людей як в Україні, так і в Росії.


Конституційний суд. Згадали кризовики і про нього. Що правда знову у своєму розумінні: „по понятиям – мы вам, а вы нам”. Десять місяців поспіль окремі слуги Феміди напружено працювали над відомою шекспірівською тезою в сучасній інтерпретації „быть или не быть … квартирам”. І от бач – і над ними бідолашними сонечко зійшло! І не дарма глава СБУ вніс ясність: не кілька, а понад 30 об’єктів отримали окремі судді КС у свою власність. І хто після цього ще сміє заявляти, що меценатство на Україні відсутнє? Поза тим далі знову цікаві факти. Екс-глава Адміністрації Кучми пан Медведчук, який у свій час піднаторив на нічних розгонах протестуючих, нині став головним правником коаліціантів і тепер відповідає у тому числі за вплив проянкуовського угрупування на КС України. Ще б не так. Адже саме Медведчук рекомендував свого часу по квоті СДПУ(о) двох відомо вже скандальних суддів КС, яких нещодавно, керуючись статтею 106 Конституції України, звільнив Президент України – Валерія Пшеничного та Сюзанну Станік. До речі, українські журналісти перевірили причетність в. о. глави КС Валерія Пшеничного до елітної квартири на Печерську, що він нібито купив за чесно зароблений непосильною працею мільйон доларів США. Інформація підтвердилася (див. http://obkom.net.ua/news/2007-05-23/0910.shtml). Юморина зі спробами суддів повернутись після їх звільнення до зали КС сьогодні людьми сприймається буквально: „напевно не доотримали !”. А те, що пані Станік, яка підозрюється у привласненні (звісно на матір, досвід Шуфрича пішов на користь) об’єктів загальною вартістю понад 12 млн. доларів, є закадична подруга дружини Кучми, вже також нікого не дивує. Як кажуть: “Скажи хто твій друг і я скажу хто ти”. Жарти жартами, а от відома назва загадки „А судді хто?” нині набула жахливого змісту. І не дивно, що саме представники Януковича встали на захист такого скомпрометованого та недієздатного суду у вигідному тільки для них персональному складі. А хто не підкорився, то тих віртуальна ВР України попросить до служби зайнятості. Так кого ж „братки” захищають? І де та правда, про яку волають коаліціанти. Можна наводити безліч прикладів безпринципності та підступності панів анткризовиків у намаганні за будь-яку ціну утриматись при владі та узурпувати її остаточно. А для цього їм потрібно тільки два кроки. Це – не допустити дострокових виборів
та за будь-яку ціну нейтралізувати команду Блоку Юлії Тимошенко і її Лідера. Бо саме Юлія Тимошенко довела усім свою незламність, принциповість та відданість народу України. Антикризовики добре розуміють, що ні вона, ні її команда не піде на жодні домовленості з людьми, що своїми діями шкодять українському народу. Відтак все очевидно. Коаліціанти намагаються через так звану робочу групу затягнути та завести в тупик переговорні процеси і водночас знищити таку незламну й непокірну для їх ненаситних амбіцій перешкоду, а далі з притаманним їм нахабством та цинізмом, вони б швидко поставили на коліна свободолюбиву, та так ненависну їм Україну.


І не випадково сьогодні озвучені факти про підготовку замахів на Юлію Тимошенко. Антикризовики добре усвідомлюють, що вони можуть втрати все. Усе, що награбували під час свого паразитування на економіці країни. І будуть кримінальні справи, які наявно продемонструють не тільки народу України, а й світовій спільноті природу походження цих капіталів, замішаних на крові сотень людей.


Тому ще раз хочу прокоментувати нещодавню заяву керівника головного управління з питань діяльності правоохоронних органів Секретаріату Президента Валерія Гелетея. Не дарма його заява викликала такий страх саме в таборі проурядовців. Адже очевидно, що сьогодні з деякими політичними групами, які є стержнем провладної коаліції, щільно працює криміналітет, колишні працівники силових структур (звільнені свого часу за дискредитацію) та зарубіжні політтехнологи. Такий вражаючий симбіоз дає усі підстави вважати заяву Валерія Гелетея більш ніж об’єктивною. Тим паче, що саме з цього приводу більше місяця громадськість попереджали як представники опозиції, так і коаліції (зокрема В.Сівкович) про можливість низки політичних вбивств Лідерів демократичних сил. Саме тому цілком логічне звернення Юлії Тимошенко до керівництва держави з вимогою не допустити такого розвитку подій.


По великому рахунку, в основі нинішньої кризи стоїть головна причина. Ми разом переживаємо період, коли стара прогнила система комуно-олігархії в останніх своїх конвульсіях намагається втриматись на плаву. Іде діалектична люстрація. А на зміну цьому непотребу іде нове покоління політиків, яке апріорі не сприймає брудні схеми формування капіталу, роботи економіки країни в тіньовому секторі, подзвінкове право, напівфеодальні податки тощо. Це нове покоління бачить вже у найближчому часі прозорий та чесний бізнес, розумне та зрозуміле для усіх оподаткування, збалансовані гілки влади і державу, яка піклується за кожного свого громадянина.


Відтак у такий відповідальний період ми, БЮТівці, усвідомлюючи нинішню ступінь загрози для України, закликаємо усі демократичні сили країни стати на захист демократії. Указ Президента про забезпечення дострокових виборів має бути виконаний.


Про які взагалі домовленості з Януковичем можна говорити? Адже вони жодного разу не дотрималися жодної домовленості, навіть обіцянок своїм обманутим виборцям не дотримались. Хочу привернуту увагу громадськості, що коаліція нацєдності олігархів намагається врятувати свої тіньові капітали. Саме заради цього вони намагались здійснити реванш. Саме заради своїх суто корпоративних інтересів вони підуть на будь-які злочини, але \”свого\” без останнього бою не віддадуть народу України. Тому необхідно консолідовано дати їм останню рішучу відсіч, саме зараз необхідно припинити всі переговори з антикризовиками. Зобов\’язати їх виконувати Указ. Саботажників притягти до кримінальної відповідальності. А народ України вчинить над політичними примарами минулого свій конституційній суд на дострокових виборах.


Я переглядаю персональний склад проурядової коаліції. Не дарма є вікова мудрість „Хто зрадив хоч один раз, той зрадить і в друге”. Бачу до болі знайомі моїм співвітчизникам прізвища: Симоненко, Чорновіл, Ахметов, Герман, Кінах, Янукович, Грач, Заплатинський, Головатий, Мороз, Гладій, Азаров, Карпачова, Бокий, Рибак, Товстоухов, Табачник, Шуфрич, Звягільський … і хочу вірити, що на цей раз народ не дасть себе ввести в оману.

[an error occurred while processing the directive]