[an error occurred while processing the directive]

Якщо у політиків не виходить Конституція, нехай її напише народ

Стратегія розвитку країни повинна починатися з гармонійної і збалансованої Конституції – Основного закону держави, написаного для реалізації інтересів українського народу, а не для задоволення амбіцій влади. Повага до Конституції – основа правової демократичної держави.

З іншого боку, ми повинні визнати, що сучасна Конституція України недосконала і несправедлива. І ця недосконалість доведена з усією очевидністю в останні роки.


Конституція України, за якою сьогодні живе країна, з\’явилася не в результаті прагнення всіх гілок влади до будівництва системи збалансованого державного управління та захисту прав і свобод людини. Вона виникла за підозрілих обставин, у авральному режимі, в ніч на 28 червня 1996 року через змову різноманітних політичних груп впливу, що проігнорували інтереси людей. Леонід Кучма шантажував парламент референдумом із авторитарним проектом Основного закону, а тодішній голова Верховної Ради Олександр Мороз, боявся разом з референдумом втратити спікерське крісло. В таких умовах взаємного шантажу, поборювання, інтриг та страху і виникла нова Конституція України, яка вже за обставинами свого народження не могла бути оптимальною. В положеннях тієї Конституції закладені всі проблеми та незугодження майбутніх стосунків між окремими гілками влади. Фактично, та Конституція лише зафіксувала і законсервувала глибоку політичну кризу в державі, надала перманентному конфлікту між президентом та парламентом, парламентом та урядом, урядом та президентом вищого конституційного статусу.


Так звана конституційна реформа 2004 року, ініційована Леонідом Кучмою та Олександром Морозом ще більше поглибила конституційну кризу. Ця реформа значною мірою нівелювала інститут президентства в Україні та передала фактичну владу в країні олігархічним групам і кланам, які володіли парламентськими фракціями. Всі механізми державного управління виявилися зруйнованими та розбалансованими. Конституційна реформа, по-суті, знищила таке поняття, як «відповідальність влади». Політична реформа ретельно виписала всі можливі сценарії постійного системного конфлікту між гілками влади в країні та надала імпульсу для реалізації цих сценаріїв. Про недосконалість конституційної реформи свідчить також і той факт, що її ухвалення було продиктовано не прагненням до створення ідеальної системи стратегічного розвитку держави, а стало по-суті поганим компромісом між двома політичними командами, що змагалися за посаду Президента України.


Головні вади реформованої Конституції:


1. Двовладдя в країні, що стало основою хаосу та протистояння. Президент України і Прем’єр-міністр України приречені на постійний конфлікт між собою через дублювання функцій та повноважень.


2. Влада є безконтрольною, що призвело до масових зловживань, корупції, тіньової приватизації та розкрадання бюджетних коштів на всіх рівнях.


3. Влада є безвідповідальною, бо за всі порушення її неможливо притягти до відповідальності. Відсутні відповідні механізми і можливості.


4. Парламентська опозиція позбавлена будь-яких прав для здійснення дієвого контролю за владою


5. Тотальна залежність суддів і судів від кількох гілок влади та владних інституцій одночасно. Безвідповідальність суддів за прийняття відверто неправосудних рішень.


6. Можливість узурпації влади через штучне створення коаліції з 300 народних депутатів.


7. Народ цілком і повністю усунутий від здійснення безпосередньої влади через відсутність механізмів народного волевиявлення.


Словом, і Конституція України 1996 року і конституційна реформа 2004 року – це результати вузького корпоративного конфлікту між окремими політичними групами. Український народ в обох випадках залишився на узбіччі конституційних процесів, а його інтереси і проблеми залишилися поза текстом Основного закону.


Саме через це сьогодні українська влада живе в кулуарах, ухвалює і здійснює рішення, що не мають нічого спільного ані з інтересами держави, ані з інтересами громадян України. Сьогодні стало остаточно зрозуміло, що подолання політичної кризи в державі, досягнення стабільності та злагоди неможливе, без ухвалення нової Конституції. Хто б не переміг на чергових парламентських чи президентських виборах, якими б не були розклади політичних сил в країні, – чинна Конституція обов\’язково забезпечить стійкий системний конфлікт всіх з усіма. Країні потрібна НОВА КОНСТИТУЦІЯ.


Необхідно визнати, що політики не впоралися із завданням створити оптимальну гармонійну конституцію і втратили моральне право на авторство нового проекту Основного закону. Тепер її написати має народ. Нова Конституція України повинна бути ухваленою тільки на Всенародному референдумі. Всі громадяни України, а не триста депутатів парламенту, мають право створити нову Конституцію.


Блок Юлії Тимошенко розпочинає масштабну підготовку до проведення конституційного референдуму, на якому люди повинні визначити в якій саме державі, з якою формою правління вони хочуть і бажають жити.


Для повноцінної реалізації стратегічного розвиту України ми повинні з допомогою нової Конституції змінити систему державного управління, примусивши гілки влади працювати в інтересах всіх громадян, а не окремих олігархічних угруповань.


ПИТАННЯ, ЯКІ ПРОПОНУЄТЬСЯ ВИНЕСТИ НА ВСЕНАРОДНИЙ РЕФЕРЕНДУМ


Блок Юлії Тимошенко пропонує винести на Всенародний референдум ті питання, відповідь на які, стане основою нової справедливої Конституції та нової системи державного управління.


ФОРМА ПРАВЛІННЯ


1. Чи підтримуєте Ви президентську форму правління, за якої Президент України обирається всенародно, є главою держави і очолює Уряд України?


2. Чи підтримуєте Ви парламентську форму правління, за якої Посада Президента України скасовується, Уряд України призначається і звільняється Верховною Радою України, а Прем\’єр-Міністр України є главою держави?


ПРАВОСУДДЯ


3. Чи підтримуєте Ви обрання та відкликання суддів народом?


МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ


4.Чи підтримуєте Ви розширення прав місцевого самоврядування з наданням всім органам місцевого самоврядування права формувати власні виконавчі органи?


КОНТРОЛЬ ЗА ВЛАДОЮ


5.Чи підтримуєте Ви встановлення дієвого контролю за владою через надання конституційного статусу парламентській опозиції?


СКАСУВАННЯ НЕДОТОРКАНОСТІ


6.Чи підтримуєте Ви скасування недоторканості вищих керівників держави, народних депутатів України та суддів?


СКАСУВАННЯ ПІЛЬГ


7.Чи підтримуєте Ви скасування всіх пільг вищим керівникам держави, посадовим особам та народним депутатам України?


ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ДЕПУТАТІВ


8.Чи підтримуєте Ви позбавлення мандатів депутатів всіх рівнів, які порушили обіцянки перед народом, – з наданням права ухвалення відповідних рішень з\’їздам партій (блоків).


НАРОДОВЛАДДЯ


9. Чи підтримуєте Ви спрощення процедур проведення Всеукраїнських та місцевих референдумів для залучення народу до безпосереднього здійснення влади?


ПРАВОВІ ПІДСТАВИ


організації та проведення всеукраїнського референдуму


Відповідно до частини другої статті 72 Конституції України всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.


Порядок організації та проведення всеукраїнського референдуму визначається Законом України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» №1286-XII – надалі «Закон».


1. Порядок призначення референдуму.


Відповідно до пункту 6 частини першої статті 106 Конституції України Президент України проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою


Право ініціативи у збиранні підписів під вимогою про проведення всеукраїнського референдуму належить громадянам України, які мають право на участь у референдумі (ч.1 ст. 15 Закону).


Збирання підписів організують і здійснюють ініціативні групи референдуму, що утворюються відповідно до цього Закону (ч.2 ст. 15 Закону).


2. Утворення ініціативних груп.


Ініціативна група всеукраїнського референдуму утворюється на зборах громадян України, в яких беруть участь не менш як 200 осіб, які мають право на участь у референдумі. (ч.1 ст. 16 Закону).


Не пізніш як за десять днів до проведення зборів з питання всеукраїнського референдуму їх ініціатори повинні письмово повідомити про час, місце і мету зборів голову районної, міської (міст республіканського та обласного підпорядкування) Ради народних депутатів, на території якої проводитимуться збори. (ч.3 ст. 16 Закону)


Перед початком зборів проводиться реєстрація учасників зборів, складається їх список із зазначенням прізвищ, імен та по батькові, місця проживання. На зборах обираються їх голова і секретар; подальший порядок денний повинен включати обговорення доцільності проведення референдуму та формулювання питання, що пропонується на нього винести.(ч.4 ст. 16 Закону)


У разі схвалення більшістю учасників зборів пропозиції про проведення референдуму та затвердження формулювання питання, що пропонується на нього винести, обирається ініціативна група, якій доручається організація збирання підписів громадян.(ч.5 ст. 16 Закону)


Ініціативна група всеукраїнського референдуму складається не менш як з 20 громадян України, які мають право брати участь у референдумі.(ч.6 ст. 16 Закону).


Про проведення зборів складається протокол із зазначенням результатів голосування з питань порядку денного. (ч.7 ст. 16 Закону)


Документи проведених зборів – список їх учасників, протокол зборів, точне формулювання питання, що пропонується винести на референдум, та список членів ініціативної групи із зазначенням даних документів, що посвідчують їх особи, підписуються головою і секретарем зборів. (ч.8 ст. 16 Закону).


3. Реєстрація ініціативних груп.


Ініціативні групи всеукраїнського референдуму реєструються Центральною виборчою комісією за поданням голів районних, міських (міст республіканського та обласного підпорядкування) Рад народних депутатів, на території яких проведено збори громадян, які обрали ініціативну групу. (ч.1 .ст. 17 Закону).


Для реєстрації ініціативної групи голові відповідної Ради народних депутатів подаються документи зборів громадян, передбачені статтею 16 цього Закону, а також підписане членами ініціативної групи зобов\’язання про додержання ними законодавства України про референдум.(ч.3 ст. 17 Закону)


У разі відповідності поданих документів вимогам цього Закону голова відповідної місцевої Ради народних депутатів у 10-денний строк подає документи щодо ініціативної групи всеукраїнського референдуму до Центральної виборчої комісії.(ч.4 ст. 17 Закону).


У разі відповідності поданих документів щодо ініціативної групи всеукраїнського референдуму вимогам цього Закону Центральна виборча комісія у 15-денний строк реєструє ініціативну групу всеукраїнського референдуму, після чого у триденний строк видає ініціативній групі всеукраїнського референдуму свідоцтво про реєстрацію та посвідчення членів ініціативної групи за формами, що встановлені законом. У свідоцтві про реєстрацію ініціативної групи всеукраїнського референдуму зазначається термін збирання підписів. (ч.6 ст.17 Закону).


Під час реєстрації ініціативних груп всеукраїнського референдуму їм має бути присвоєно порядкові номери.. (ч.7 ст. 17 Закону).


Відомості про реєстрацію ініціативних груп публікуються у пресі.(ч.9 ст. 17 Закону).


Загальна кількість створюваних ініціативних груп по кожному референдуму не обмежується.(ч.10. ст.17 Закону )


Плата за реєстрацію ініціативних груп не стягується. Ради народних депутатів, інші державні органи та установи України не несуть витрат, пов\’язаних з організацією і діяльністю ініціативних груп. (ч.11 ст. 17 Закону)


Відмова у реєстрації ініціативної групи або відсутність рішення про реєстрацію можуть бути оскаржені членами ініціативної групи у районний (міський) народний суд за місцем знаходження Центральної виборчої комісії або відповідної Ради народних депутатів.(ч.12 ст. 17 Закону).


4. Порядок і строки збирання підписів ініціативними групами.


Від дня одержання свідоцтва про реєстрацію ініціативна група має право організовувати та безперешкодно здійснювати збирання підписів на листах для підписів громадян під вимогою про проведення референдуму (підписних листах).(ч.1 ст. 18 закону)


Загальний термін збирання підписів з питання про проведення всеукраїнського референдуму не повинен перевищувати трьох місяців. (ч.2 ст.18 Закону).


На кожному підписному листі повинно бути найменування, порядковий номер ініціативної групи, порядковий номер підписного листа та формулювання питання, що пропонується винести на референдум. Форми підписних листів всеукраїнського та місцевих референдумів затверджуються Центральною виборчою комісією (ч.3 ст. 18 Закону).


Члени ініціативної групи повинні попередити громадянина України, що його підпис може бути поставлено лише на одному підписному листі під даною вимогою про проведення референдуму.(ч.4 ст. 18 Закону).


Громадянин України, який підтримує вимогу про проведення референдуму, ставить свій підпис на підписному листі, зазначаючи при цьому своє прізвище, ім\’я та по батькові, дату підписання. Член ініціативної групи зазначає у підписному листі згідно з документами громадянина дату його народження та місце постійного проживання. За відсутності у громадянина документа, що посвідчує особу, підпис громадянина вважається недійсним і не зараховується.(ч.5 ст. 18 Закону).


Після заповнення підписного листа в ньому робиться запис про загальну кількість підписів громадян. Правильність відомостей, занесених до підписного листа, засвідчується підписами двох членів ініціативної групи.(ч.6 ст. 18 Закону).


Протягом десяти днів від дня останнього за часом підпису громадян на підписному листі і не пізніше зазначеного терміну збирання підписів під даною вимогою про проведення референдуму підписи членів ініціативної групи на підписному листі повинні бути засвідчені посадовою особою, спеціально призначеною для цього головою районної, міської (міст республіканського та обласного підпорядкування) Ради народних депутатів, на території якої проводиться збирання підписів ініціативною групою всеукраїнського референдуму, або головою місцевої Ради народних депутатів, що зареєструвала ініціативну групу місцевого референдуму. При цьому може бути знято копію підписного листа.(ч.7 ст.18 Закону).


5. Підрахунок підписів громадян, які вимагають проведення референдуму.


Після завершення збирання підписів ініціативна група у триденний строк складає підсумковий протокол, в якому зазначається загальна кількість підписів громадян, зібраних на території відповідної місцевої Ради народних депутатів, дата реєстрації ініціативної групи, дата закінчення збирання підписів.(ч.1 ст. 20 Закону).


Підписні листи всеукраїнського референдуму по акту передаються на зберігання голові районної, міської (міст республіканського та обласного підпорядкування) Ради народних депутатів, на території якої проводилось збирання підписів, а підписні листи місцевого референдуму – голові місцевої Ради народних депутатів, у межах території якої пропонується провести референдум. Підписні листи зберігаються протягом


двох місяців після проведення референдуму. В акті зазначається загальна кількість підписних листів та підписів громадян. Акт у трьох примірниках підписується не менш як трьома членами ініціативної групи та головою відповідної Ради народних депутатів або його заступником.(ч.2 т. 20 Закону).


Група всеукраїнського референдуму у тижневий строк після підписання акту передає підсумковий протокол та акт разом з вимогою про проведення референдуму до Центральної виборчої комісії (ч.3 ст. 20 Закону).


Центральна виборча комісія забезпечує реєстрацію документів, надісланих усіма ініціативними групами всеукраїнського референдуму з даного питання; протягом одного місяця від дня надходження відповідних документів проводить вибіркову або повну перевірку вірогідності надісланих документів; підбиває загальні підсумки збирання підписів в цілому по Україні, про що складається протокол.(ч.4 ст. 20 Закону).


Якщо у підписних листах виявлено два або більше підписів одного громадянина, його підписи не враховуються.(ч.5 ст. 20 Закону).


У тому разі, коли у визначений цим Законом строк під вимогою про проведення референдуму не зібрано достатньої кількості підписів громадян України, всеукраїнський референдум не проводиться. (ч.9 ст.20 Закону).

[an error occurred while processing the directive]