[an error occurred while processing the directive]

Юліна Конституція. Репортаж \”Главреда\”

Затишшя напередодні політичної \”грози\” – дострокових виборів, оманливе. Так, політики на морях, виборці теж, тому поки що немає для чого витрачати сили в задушливих телевізійних студіях, немає чого витрачати гроші на нікому поки що не потрібні біг-борди, немає чого посилати в \”космос\” відозви й обіцянки, оскільки їх все одно ніхто не почує. Літо робить свою справу.

Так думає багато хто, але не все. В усякому разі, не Юлія Володимирівна Тимошенко. Саме вона, незважаючи на сорокаградусну спеку, зважилася поговорити на тему, яку назвала \”найактуальнішим питанням реформування країни\”, – про нову Конституцію.


\”Конституціоналісти\”


З цього приводу в столичному Українському домі відбувся захід, який, мабуть, слід сприйняти як \”пілотний\” вихід Юлії Володимирівни в народ з конституційними ідеями.


Втім, Тимошенко не була першою, хто запропонував своє бачення нового Основного Закону країни. Першими за цю невдячну, але благородну справу взялися комуністи з Конституцією, переповненою соціальними благами, присмаченою російською мовою як другою державною, забороною на продаж землі, неучастю у військових блоках і, в якості вишні на торті – скасуванням інституту Президента.


Опісля виступив Олександр Мороз із вже традиційними планами з подальшого поглиблення й посилення існуючої політичної реформи: як деталь \”імені Цушко\” варто пригадати пункт про головнокомандувача, тобто президента – таким глава держави стає тільки на випадок військових дій, але ніяк не в мирний час.


Ну і, нарешті, президент, котрий заговорив про нову Конституцію і її ухвалення на референдумі ще наприкінці минулого року і вже озвучив деякі новели, на зразок двопалатного парламенту, конституційної скарги громадян, ухвалення деяких законів через референдум та ін. Інформаційний супровід цих ідей зводився до того, що дострокові вибори – лише засіб, а справжня мета – нова Конституція.


Юлія Володимирівна, закинувши ідею ухвалити цей документ на всеукраїнському референдумі вже в кінці вересня, одночасно з достроковими виборами, вичекала, поки схлине перша конституційно-інформаційна хвиля, і пішла в народ. Поки що в журналістський. Мета цього виходу – викласти власні ідеї з приводу Конституції. Але, зрозуміло, не тільки про це. Тимошенко, тільки у їй властивій манері, з коротким смішком і пониженням голосу, зуміла згадати всіх – починаючи від прем\’єра і його сина і закінчуючи політичною силою президента, яку, втім, старалася називати всілякими евфемізмами, не згадуючи \”офіційного\” імені.


Враховуючи відпускне інформаційне безриб\’я, вона розрахувала правильно: на захід, названий чи то \”партійним заходом \”Батьківщини\” (так свідчила табличка зі стрілкою на вході в холі), чи то прес-конференцією Юлії Тимошенко (пояснюючий напис на табло в залі), прийшло близько 400 центральних і регіональних ЗМІ.


\”Не така, як всі, викликай таксі!\” (\”Океан Ельзи\”)


Вона піднялася на сцену в повній тиші, яку порушувало тільки часте клацання затворів… Зрозуміло, в білому. Зрозуміло, з косою і на знаменитих десятисантиметрових каблуках. На обличчі – нуль емоцій.


Стіл, за який вона зайшла, був розташований не по центру сцени, а збоку. Вона не збиралася сідати – підняла мікрофон, опустила руки і почала. Її спіч про \”найактуальніше питання\” тривав 55 хвилин. Під час цього монологу прес-секретар лідера БЮТ простояла поряд навитяжку. Невідомо, навіщо Юлія Володимирівна для цього випадку обрала саме стоячу позу: можливо, щоб підкреслити важливість питання, трепетність у ставленні до Основного Закону – адже, врешті-решт, нормальні громадяни встають і навіть кладуть руку на серце, коли звучить гімн їхньої країни. Вона була схожа на вчительку, яка дохідливо і по пунктах пояснює учням предмет – причому вчительку, яка свій предмет любить. В даному випадку, це була Конституція.


Схожість з уроком підкреслювало і табло, вивішене на заднику, – там час від часу виникали написи, що ілюстрували сказане Юлією Володимирівною. Правда, хвилин через двадцять після початку \”уроку\” табло почало поводитися якось дивно і, врешті-решт, згасло. Але не біда – \”вчителька\” свою справу знала.


Також перед початком прес-конференції слухачам – журналістам, роздали листочки з запитаннями, які варто було б винести на всенародний референдум, і пропозицією поставити галочки, що означають \”так\”.


\”Ви заповнили анкету? А ви? А ви?\” – розпитувала дівчина-розпорядник у тих, що розсаджувалися в перших рядах. Багато хто у відповідь закивав головами.


Після перших же слів Юлії Володимирівни на ще працюючому табло закрутився вельми дивний ролик з політиками (серед яких промайнула і сама Тимошенко), які розмовляють навперебій, що завершився спалахом червоних букв, – \”Хаос влади\”. І далі – \”70% – рівень недовіри до структур державної влади\”.


\”Такого рівня повної недовіри до влади не було ніколи, – тихим голосом сказала Юлія Володимирівна. – Без нової Конституції хаос не подолати…\”


Це був пролог. Далі послідувало соло головної героїні дійства.


Спочатку Юлія Володимирівна, як і личить, звернулася до історії питання: вона нагадала як, ким і чому приймалася Конституція в 96-му і поправки до неї в 2004-му. Природньо, пригадала президента Кучму, нагадавши, що та, перша Конституція була прийнята \”під його потужним шантажем – винести свій, авторитарний, і навіть монархічний проект на референдум\”. Пригадала Мороза, який приймав Конституцію \”під страхом втратити крісло спікера\”. Потім пригадала їх обох – \”союз меча і орала\”, як вона їх назвала, котрі створили плацдарм для збереження влади Кучми і кучмізму взагалі. І, підготувавши таким чином грунт, кинулася в бій.


Конституційні помилки і робота над ними


Отже, на перше було запропоновано 7 основних недоліків Конституції. Це:


– двовладдя (або \”двоцарство\”, як назвала це неподобство Юлія Володимирівна), коли загальнонаціонально обраний президент і прем\’єр мають суміщені функції;


– безконтрольність влади – звідси і корупція, і тіньова приватизація, і варварське поводження із землею;


– безвідповідальність влади, внаслідок чого притягати її до відповіді не виявляється можливим, незважаючи на виступи громадськості і ЗМІ;


– відсутність яких-небудь прав для здійснення дієвого контролю за владою у парламентської опозиції (помста за неприйнятий в редакції БЮТ закон \”Про опозицію\”)


– тотальна залежність і безвідповідальність судів усіх рівнів від всіх гілок влади;


– можливість узурпації влади шляхом збивання 300 голосів;


– і останній, сьомий і найважливіший недолік: народ цілковито і повністю відрізаний від ухвалення яких-небудь державних рішень.


З цього найважливішого недоліку і був зроблений перехід до епісодію №2 – необхідності проведення всенародного референдуму. На табло знову зажевріли червоні літери: \”Країні потрібна нова Конституція. Конституцію повинен написати народ\”.


Юлія Володимирівна розповіла, яка \”підступна і хитра влада\”, котра зробила все можливе, щоб референдуми не можна було провести в принципі, що нині існує архаїчний закон від 1991 року, де згадуються інститути, яких давно вже немає й ін. Але все це не перешкода для тих, хто хоче щось зробити і в кого є план.


План Тимошенко полягає в наступному: суспільство повинне визначитися з \”технічним завданням\”, тобто артикулювати, чого чекає від нової Конституції; дати це \”техзавдання народу\” фахівцям з конституційного права (а таких, за підрахунками ЮВТ, в країні 103 особи), які напишуть новий збалансований і красивий Основний Закон; і, нарешті, ухвалити цю Конституцію на референдумі. Найголовніше – не давати політикам наближатися до цього процесу навіть на гарматний постріл! Ось такий план.


\”З сьогоднішнього дня наша політична сила оголошує підготовку до першого референдуму!\” – заявила Юлія Володимирівна.


І розповіла, що по всіх містах і селах будуть розставлені білі намети з червоним серцем, де громадяни забезпечуватимуться пояснюючими буклетами і можна буде поставити свій підпис під вимогою референдуму. Все це робиться для того, щоб провести цей перший референдум не пізніше, ніж через два з половиною місяці, тобто одночасно з достроковими виборами, тобто 30 вересня. Це можливо, нічого неможливого немає! – читалося в словах, тембрі голосу, русі очей і жестах \”помаранчевої принцеси\” минулих часів.


\”Якщо наша політична сила набере 226 голосів, ми першим приймемо новий закон про референдум, – пообіцяла вона. – Якщо ми достатньо швидко це зробимо, ми дуже скоро отримаємо нову красиву Конституцію – таку, як заслуговує наша країна!\”


Домашнє завдання для народу


Як же формуватиметься \”техзавдання народу\”? Дуже просто! Треба відповісти всього на дев\’ять запитань. Журналісти, як наголошувалося, вже почали на них відповідати.


Отже, цитуємо для тих, хто цікавиться:


\”Чи підтримуєте ви:


1) президентську форму правління, при якій Президент України обирається всенародно, є главою держави і очолює уряд?


2) парламентську форму правління, при якій посада Президента України скасовується, уряд призначається і звільняється Верховною Радою України, а прем\’єр-міністр є главою держави?


3) обрання і відкликання суддів народом?


4) розширення прав місцевого самоврядування з наданням всім органам місцевого самоврядування права формувати власні виконавчі органи?


5) встановлення дієвого контролю за владою через надання конституційного статусу парламентській опозиції?


6) скасування недоторканності вищих керівників держави, народних депутатів України і суддів?


7) скасування всіх пільг для вищих керівників держави, посадових осіб і народних депутатів України?


8) позбавлення мандатів депутатів усіх рівнів, які порушили обіцянки перед народом, – з наданням права ухвалення відповідних рішень з\’їздам партій і блоків?


9) спрощення процедур проведення всеукраїнських і місцевих референдумів для залучення народу до безпосереднього здійснення влади?


Отримавши відповіді на ці запитання, стане ясно, чого хоче народ, чи не так? Відверто кажучи, не знаючи Юлію Володимирівну, навпроти всіх, окрім двох перших запитань, дуже хотілося б поставити заповітну галочку, що позначає \”так\”. Знаючи Юлію Володимирівну, також дуже хотілося б знати, ким вона бачить себе в майбутньому – президентом в президентській республіці чи прем\’єром в парламентській, і поставити напроти перших двох запитань прочерк, що позначає \”ні\”.


Але Юлія Володимирівна як ніхто інший уміє розвіяти подібні крамольні думки або хоча б загнати їх якнайглибше. Ну як не спокуситися на її слова, що \”потрібно обирати не гасла, а чіткі, лаконічні, не зарозумілі концепції\”, що \”на цей раз потрібно обирати не по гаслах, не по особах, не емоціями, а по двох критеріях: що політик зробив і що пропонує по реформах\”, що \”ми (БЮТ – ред.) постійно перебуваємо на вістрі боїв проти мафії\” і \”ми (БЮТ) нікому, окрім народу, не потрібні\”.


\”Країна не повинна на цей раз помилитися!\” – завершила вона.


Жувальна гумка на кріслі


Але не все, не всі пройнялися запалом і жаром Юлії Володимирівни. Тому що почали ставити питання зовсім не стратегічні, не конституційні, а, як би сказати, дрібні, не масштабу Юлії Володимирівни. Наприклад, про Миколу Рудьковського, якого вона назвала \”розхлябаним бізнесменом\”, котрий займається перерозподілом потоків, а зовсім не справами Мінтрансу (питання стосувалося \”гарячої\” події – пожежі составу з фосфором під Львовом). Або про повернення мажоритарної системи виборів: Юлії Володимирівні довелося перевести розмову в русло відповідальності, яку може забезпечити тільки партія, тобто пропорціоналка на виборах. Або про мера Черкас Сергія Одарича, якого свого часу підтримував вільний демократ Михайло Бродський, внаслідок чого, за словами ЮВТ, в місті почалася земельна \”епопея Черновецкого\”.


Мила блондинка запитала про ролик з прогнозом Нострадамуса про пришестя на \”трон\” держави жінки – мовляв, це ви його замовляли?


\”Ні, не ми\”, – дещо збентежено відповіла їй Юлія Володимирівна. І тут же знайшлася: \”Але хотілося б, щоб це було правдою!\”


Мила брюнетка поставила запитання \”з бородою\” – мовляв, хто придумав серце і скільки це коштувало?


\”Ну що з них узяти?\” – мабуть, крутилося в голові у лідера, який п\’ять хвилин тому запропонував не що-небудь, а стратегію, а тут…


\”Ми просто політику сприймаємо серцем, а не тільки розумом, – сказала вона. – А вартість нашої минулої кампанії можна дізнатися в ЦВК – ми тоді, до речі, витратили менше за всіх!\”


Але тут до мікрофону прорвався чоловік, який запитав у Юлії Володимирівни наступне: от як це так – в 98-му році вона заявляла, що кращого кандидата в президенти, ніж Кучма, і не придумати, га? І відеозапис з цього приводу є, який він на власні очі бачив!..


Звичайно, Юлія Володимирівна була готова до всіляких каверз. Але, судячи з усього, такого не чекала, тому що двічі майже вигукнула: \”Я спростовую цей вираз!\” І додала, що у чоловіка, мабуть, галюцинації…


До речі кажучи, трохи раніше нею були сказані наступні дещо випадаючі зі спочатку заданого конституційного тону слова:


\”У будь-якого політика можна знайти безліч недоліків, але є помилки політика, і є мафія – невже складно розібратися?.. Народ теж здатний ламати політиків, стверджуючи, що всі однакові!..\”


В цих її словах звучала гіркота. Так само, як і тоді, коли вона закликала не вірити соціологам, які ніколи, – ні в 2002-му, ні в 2006-му, не давали їй той результат, який вона отримувала на виборах… Це до питання про приблизно однаковий рейтинг БЮТ і президентського мегаблоку НУНС.


Було враження, що вона дещо розчарувалася від результатів своєї півторагодинної роботи на сцені. Напевно, навіть букет помаранчевих троянд, який підніс їй чоловік, що сидів в першому ряду, – явний представник з регіонів, не зміг скрасити це розчарування.


\”Спасибі вам! Приходьте ще!\” – сказала вона наприкінці журналістам.


І тут я зрозуміла, хто вона!


\”Тої неділі, коли я його побачив вперше, оксамитові підтяжки прострочені золотою мішурою, на всіх пальцях персні з кольоровими камінчиками, волосся на голові заплетене в косу і в косу цю вплетені бубенці..!»


\”Добрий фокусник, продавець чудес\”. Габріель Гарсіа Маркес.


Оксана Козак, \”Главред\”


Переклад з рос. tymoshenko.com.ua

[an error occurred while processing the directive]