[an error occurred while processing the directive]

Іванівчани хочуть бути найкращими

Село Іванівка розташоване за 17 кілометрів від Теребовлі. Воно розташоване вбік від траси, однак дорога вражає – рівненька і без ямок. А може, це вже стереотип такий склався – як тільки далі від траси, то шляхи такі, що ні йти, ні їхати. Сільський голова Володимир Серединський на таку репліку гордо сказав: ”А ми такі затяті. Ми хочемо, щоб у нас все було найкраще. І так воно є”. Кошти на ремонт доріг йдуть із сільського бюджету, допомагає у цьому й Іванівське сільськогосподарське підприємство, яким керує мешканець цього ж села. “Все чітко і гарно має бути в нашому селі. І до цього долучається уся наша громада. Без допомоги людей жоден сільський голова не наведе порядку”, – впевнений Володимир Серединський.

Головує він вже другий термін. Є членом партії “Батьківщина”. Люди йому ще раз довірили представляти сільську владу, бо побачили, що господар він добрий, піклується про село та його мешканців. Зрештою, люди на місцевому рівні завжди голосують за особистості. А коли партія їх має – тоді у цьому і є її сила, її надія, її потенціал. Володимир Серединський зумів у сільській раді об’єднати 15-ох депутатів задля однієї великої мети – добробут односельців. І вдалося йому це й через те, що у раді є чимало його однопартійців.


– Ми – одне ціле, і працюємо для громади. Ідеальний порядок має йти від кожного – від кожної оселі, від кожної господарки і до усього загалом села. Так у нас заведено, – каже пан Володимир.


Зумів він не тільки об’єднати депутатів, а й працівників сільської ради. Як вони самі зізналися, навіть під час відпусток інколи прибігають на роботу, щоб допомогти голові. Словом, якщо без роботи люди не можуть – значить, хороший моральний клімат зумів створити керівник! У раді є усі умови для праці, комп’ютери. Щоправда, поки що немає Інтернету, але Володимир Серединський впевнений, що і цей вид сучасного зв’язку в Іванівці незабаром буде.


– Земля зараз стає великою цінністю. Ми вирішили, що не можемо допустити того, аби наших селян обдурювали. Тому сільська рада сама взялася за оформлення державних актів на присадибні земельні ділянки. Це просто пекельна праця! Але допомогти селянам – наше найголовніше завдання. Саме тому ми взяли на себе узаконення власності на земельні ділянки. Тепер усі наші селяни мають документи на землю. Сільські ради повинні працювати на випередження подій та захист інтересів селян. По-іншому просто бути не може, – впевнений Володимир Серединський.


Але не тільки про це подбав сільський голова. На території сільської ради є чотири ставки. Вони є власністю ради (читай – громади) і не знаходяться в оренді.


– Ми не хотіли віддавати ставки в оренду, бо тоді б селяни не мали де відпочити чи порибалити. Сільська рада зарибила ці ставки. До речі, це було зроблено за кошти громади – усі погодилися на такий крок. Тепер, згідно з рішенням сільської ради, жителі Іванівки, їхні діти та внуки (словом, усі, хто має іванівське коріння) можуть на ставках відпочивати та ловити рибу. Щодо інших – то тут їхні дії обмежені. Але ж ми, в першу чергу, повинні дбати про своїх. І нехай так кожен робить! – каже Володимир Серединський.


До речі, село дає собі раду – 65 відсотків бюджету становлять власні доходи. Левова їхня частка від сільськогосподарського підприємства “Іванівське”. Місцевий орендар не підводить селян, які довірили йому свої паї. 


– На селі не можна не зробити того, що обіцяєш – усі на виду. І якби таке сталося, наступного разу ніхто тобі не повірить. Навряд чи хтось дозволить собі злукавити, – додає пан Володимир.


Іванівка – село багате і сучасне. Тут мешкає 1720 осіб. Є 216 школярів, а працездатні селяни мають роботу. Є у селі супермаркет, школа, дитячий садок, сільська рада, сільськогосподарське підприємство. Середній вік села – приблизно 40 років.


– Нам ой як потрібні робочі руки! На жнива до нас на роботу з інших сіл приїжджають, і нема такого іванівчанина, який би не мав роботи. Проблема в іншому – нам навіть бракує людей: треба робітників у тракторну бригаду, на будівництво. Проблема у тому ще, що немає висококваліфікованих спеціалістів! Особливо будівельників. На щастя, люди будуються, а штукатурять на будовах 70-річні бабці! Тішуся, що цього року з 13 випускників в ПТУ для здобуття будівельних професій пішла частина молоді. Робота для них у селі знайдеться – аби тільки поверталися! – каже Володимир Серединський.


Він впевнений, що сільський голова для того і є, щоб працювати для громади і дбати про неї. Для того його й обирали люди, резюмує пан Володимир. А люди, за його словами, віддячать і підтримкою, і справами.


Село файно відсвяткувало й День Незалежності. Селяни спекли коровай, підготували святкове дійство. Празникували усім селом – як же по-іншому?!


Для довідки. Володимир Серединський з одного боку – з переселенців, з маминого – з-під Києва. В Іванівці закінчив школу, згодом – Київський геолого-розвідувальний технікум, а потім геологічний факультет Іркутського університету. Працював на Далекому Сході, вишукував самоцвіти. “Ми працювали для жінок, і на війну”, каже жартома. Хоча у цьому є велика частка правди – самоцвіти використовували у військовій промисловості. В Україну повернувся у 1992 році. Одружився. Дружина Галина  – з Івано-Франківщини, також за спеціальністю геолог. Має двох доньок – Маринку, яка є студенткою інституту словянознавства, та Олю, яка вчиться у медичному коледжі.


Не визнає великої цивілізації. Любить природу і спокій.

[an error occurred while processing the directive]