[an error occurred while processing the directive]

Старі добрі трюки? Стаття в журналі Business Ukraine

Поки передвиборча кампанія в Україні вже пройшла майже половину шляху, виникає все більше занепокоєння щодо того, що дехто може не хотіти вільних та чесних виборів.

Спроби знову запровадити недемократичні практики, такі як часті порушення з голосуванням на дому у 2004, загрожують зруйнувати молоду українську демократію лише через три роки після того, як люди вийшли на вулиці, щоб опротестувати сфальсифіковані президентські вибори.


В середині серпня в Україні напередодні дострокових парламентських виборів 30 вересня розпочали свою роботу декілька міжнародних організацій спостерігачів за виборами. Розрахунок часу не міг бути кращим. Навіть коли спостерігачі почали розгортати свою діяльність у всіх регіонах країни, Центральна Виборча Комісія (ЦВК) видала низку постанов , які одночасно збентежили та схвилювали спеціалістів з виборів. Всередині країни ці постанови також змусили опозицію до активних дій проти того, що називають “політичні репресії” та “підрив демократичного процесу”.


Рішенням, яке викликало найбільші запитання, стала відмова ЦВК зареєструвати кандидатів від опозиційного Блоку Юлії Тимошенко (БЮТ). Якщо б воно залишилось в силі, ця постанова могла б призвести до виключення найбільшого опозиційного блоку країни з виборчого процесу.


За деякими повідомленнями, це рішення викликало декілька схвильованих телефонних дзвінків західних дипломатів українським лідерам. Президент Європейської народної партії Вільфрід Мартенс публічно заявив, що постанова ЦВК порушувала “не тільки правову систему, але й свободу волі українського народу.” Адріан Северін, голова Комітету з міжпарламентського співробітництва ЄС-Україна, попередив, що спостерігачі за виборами “перевірятимуть дуже уважно, чи матимуть всі політичні сили рівні та чесні умови участі в українських виборах.”


Через три дні після прийняття такого рішення Київський адміністративний суд задовольнив скаргу БЮТ проти ЦВК, назвавши це рішення “незаконним”. Наступного дня БЮТ зареєстрували.


Мало хто сумнівався в тому, що суд прийме рішення на користь опозиційного блоку, зважаючи на сумнівні підстави, на яких було відмовлено у реєстрації. Члени ЦВК заявили, що БЮТ не виконав виборчі вимоги, коли включив домашні адреси його кандидатів не в ту форму. Адреси подавалися в автобіографіях кандидатів, а їхнє місце проживання зазначалося в офіційних заявах на реєстрацію.


Лідер блоку, Юлія Тимошенко, відповіла на це, що реєстраційні форми подавалися в такому самому вигляді і в 2006 році, коли блок було без проблем зареєстровано на тогорічних парламентських виборах. Вона одразу ж висунула звинувачення, що це рішення було суто політичним, і вказала на те, що не існує ніяких виборчих норм щодо форми подачі адрес. Дійсно, якщо вивчити власні норми та форми ЦВК, то виявиться, що конкретні поштові адреси вимагаються лише на біографіях, а не на реєстраційних формах.


Хоча швидке та тверде рішення суду з цього питання вселяє надію, перше рішення ЦВК одразу розглядалося багатьма західними посадовцями як потенційно небезпечний сигнал щодо чесності майбутніх виборів.


Питання з голосуванням на дому


Занепокоєння спостерігачів з виборами збільшилось, коли в день реєстрації БЮТ ЦВК проголосувала за таку ж процедуру голосування на дому, яку було використано під час дискредитованих перших двох турів президентських виборів 2004. Ця процедура, яка за словами Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) стала “основним джерелом виборчих фальсифікацій” у 2004, дозволяє голосувати на дому майже без контролю або під наглядом потенційно упереджених працівників виборчих дільниць.


Голосування “на дому” в Україні призначене для використання виборцями з обмеженими можливостями, які не мають змоги дістатися до виборчих дільниць. У 2004 сотні тисяч голосів було віддано на дому, у деяких областях ця цифра сягала 30% загальної кількості виборців. За даними спостерігачів, ці цифри затьмарюють процентні показники населення з обмеженими можливостями, що заважають їм вільно пересуватися. Насправді, у 2004, коли урни для голосування на дому виносились за межі виборчих дільниць та потрапляли за межі зору спостерігачів, було неможливо вичислити, звідки потрапляли в ці урни бюлетені та хто робив на них відмітки.


Для того щоб справитись з цією проблемою, в 2005 в Україні почали вимагати медичну довідку для отримання дозволу на голосування на дому. Нова постанова ЦВК прибере цей запобіжник. 22 серпня Київський адміністративний суд підтримав апеляцію, подану другим опозиційним блоком країни, “Наша Україна-Народна Самооборона” (НУНС), проти цього рішення ЦВК. БЮТ також долучився до цього судового процесу. Суд наказав ЦВК вимагати медичні довідки, але ЦВК швидко подав апеляцію на це рішення суду. Всі сторони чекають на рішення апеляційного суду. Якщо голосування на дому здійснюватиметься так само, як це було в 2004, це може “відкрити двері для значної фальсифікації голосів”, йдеться у нещодавно випущеній передвиборчій заяві американського Національного демократичного інституту міжнародних відносин (NDI).


“Ні” – референдуму?


ЦВК також завадило планам БЮТ спробувати назбирати достатньо підписів для проведення одночасно з парламентськими виборами референдуму щодо запропонованих змін до Конституції. Відповідно до процедури проведення національного референдуму, БЮТ зібрав петиції кількох сотень “ініціативних груп громадян”, які схвалюють питання референдуму та просять дозволити їм почати збирати необхідні три мільйони підписів на підтримку. ЦВК відмовило цим заявам, заявивши, що запропоновані питання відповідно до Конституції не можуть бути предметом народного голосування.


Дійсно, українська Конституція забороняє виносити на референдум питання щодо зміни територіального устрою, амністії окремих осіб, податків та бюджету. Питання, запропоновані БЮТ, які переважно стосують того, обирати чи призначати суддів, чи анулювати парламентський імунітет, чи повинна парламентська опозиція отримати офіційний статус та чи надають виборці перевагу президентській чи парламентській республіці, явно не входять в перелік цих заборон. Тому, хоча і сумнівно, щоб референдум було організовано 30 вересня, незрозуміло, чому ЦВК заборонила просту спробу зібрати підписи.


БЮТ все ж подав ще один позов до суду, з проханням, щоб Адміністративний суд наказав ЦВК дозволити збирати підписи. Кількість судових позовів за такий короткий проміжок часу змусила NDI в своїй заяві висловити занепокоєння щодо “майбутніх проблем в організації виборів, якщо ЦВК та інші комісії не зможуть працювати колегіально.” Делегація Інституту, до складу якої входили колишній конгресмен та голова партійних зборів демократів Мартін Фрост та колишній помічник генерального секретаря ООН Седрік Торнберрі, зазначила, що “партійна прихильність може привести до зайвих перешкод в оголошенні результатів виборів. Це може сильно підірвати віру українців у достовірність цих результатів.”


Геть рекламні щити!


Ввечері 18 серпня Юлія Тимошенко оголосила про те, що у декількох районах Києва було демонтовано рекламні щити її блоку. Вона заявила, що рекламна компанія, яка встановлювала щити, потрапила під тиск київського мера, який підтримує прем’єр-міністра Віктора Януковича. Тимошенкo присягнулася зробити все для того, щоб відправити у відставку мера Леоніда Черновецького, вона очолила декілька блокувань засідань Київської міської ради. Власник рекламної агенції заперечив звинувачення Тимошенко, адже не існує прямих доказів причетності Черновецького. Але агенція також не навела причин, чому раптом нещодавно встановлені рекламні щити демонтувалися серед ночі, попри заперечення рекламодавця.


Боротьба за Схід


Соратники Тимошенко припускають, що тиск проти блоку міг зрости через її намагання збільшити підтримку БЮТ у декількох східних регіонах, які традиційно підтримували Януковича. До цих областей належать Дніпропетровськ, в якому виросла Тимошенко; Кіровоград, в якому показники Тимошенко зросли за останні двоє виборів; Луганськ, який є батьківщиною декількох кандидатів від БЮТ, що посідають високі місця у списку; та Харків і Запоріжжя, які можуть похвалитися одними з найбільш активних студентських груп в країні.


Тимошенко також нещодавно підписала угоду про формування коаліційного уряду з “Нашою Україною-Народною Самообороною” в разі, якщо вони отримають більшість на виборах. Ця угода могла б покласти край суперечкам між колишніми лідерами Помаранчевої революції – суперечкам, які призвели до втрати більшості голосів на виборах у 2006 році. Президент Віктор Ющенко є почесним лідером НУНС, він зіграв активну роль у підтримці відновлення партії після того як рік тому вона посіла третє місце на виборах. Ющенко був втягнутий в запекле владне протистояння з Януковичем з часу, коли останньому вдалося зібрати парламентську більшість, яка потім висунула його на посаду прем’єра. Парламентсько-президентська форма правління в Україні надає значні, а іноді і дублюючі повноваження прем’єр-міністру та президенту.


Опитування вказують, що підтримка тандему Тимошенко-Ющенко сьогодні дорівнює підтримці коаліції Януковича-комуністів. Якщо переможе пропрезидентська коаліція, Тимошенко має всі шанси замінити Януковича на посаді прем’єра.


Виключення Тимошенко з виборчого процесу було б тоді не таким вже і небажаним для Януковича або його соратників. Поки що НУНС, здається, уникає тиску, який в останній час очевидно здійснюється на БЮТ. Можливо, так відбувається через концентрацію блоку на західних регіонах, в яких їм менше протистоїть правляча коаліція, а також через його загалом більш поміркований тон.


Проте навесні державна служба безпеки здійснила обшук домівки та офісу лідера НУНС Юрія Луценка, підстави цього так і не були адекватно пояснені. Ці обшуки відбулися на хвилі заяв Луценка про організацію широкомасштабних демонстрацій проти уряду.


БЮТ та НУНС повідомили про вторгнення в декілька їхніх регіональних штабів протягом останніх місяців. БЮТ, зокрема, за останні кілька тижнів пережив два вторгнення. Хтось вломився в офіс члена Київської міської ради та виборчого штабу БЮТ Олександра Бригінця, а з місцевого штабу БЮТ в Малинові, що на Житомирщині, грабіжники викрали документи і цифрові запам’ятовуючі пристрої.


Регіональні офіси БЮТ та НУНС також пережили влітку обшуки. Ці випадки здаються ніяк не пов’язаними один з одним, а також не здаються системними або систематичними. Однак про такі проблеми не повідомлялося з часу виходу в відставку в січні 2005 президента Леоніда Кучми.


Все ще є підстави для оптимізму


Незважаючи на це, хоча останні дії певних посадовців можуть і турбувати, всі міжнародні місії спостерігачів чітко відмічають, що Україна в цілому зробила вражаючі кроки вперед на шляху до зміцнення її новонародженої демократії. Про всі вищезазначені випадки повідомлялося в українських засобах інформації, до яких мають доступ всі політичні блоки.


Попри суперечливі рішення ЦВК, на даний момент всі блоки мають порівняно однакові можливості вести передвиборчу кампанію. (Ця рівність обмежується, звичайно, „посадовими перевагами”, які мають прем’єр-міністр Янукович та президент Ющенко.) На відміну від парламентських виборів 2002 року або президентської кампанії 2004, членів опозиції не переслідують спецслужби, їм не відмовляють в телеефірах, не садять до в’язниці, не влаштовують автомобільні аварії або перешкоджають агітаційним поїздкам.


Дійсно, рівень реальної політичної конкуренції та боротьби відповідає або навіть перевищує рівень багатьох європейських країн. Журналісти також стали вільнішими, навіть якщо свободі преси іноді заважають місцеві посадовці, а відносно вільна українська журналістська спільнота продовжує задавати питання вітчизняним політикам.


Бар’єри, які ставились перед БЮТ протягом останніх двох тижнів, виділяються, оскільки вони не підходять під норми, які розвинулись в Україні за останні два роки. Це саме по собі турбує. Перекручені рішення ЦВК підкреслюють вразливість української демократії.


До того моменту, коли виборці оберуть людей та партії, які формуватимуть їхній наступний уряд, залишилось п’ять тижнів. Чи були проблеми останніх трьох тижнів лише невеликою вибоїною на дорозі, чи ознакою справжнього регресу? Міжнародні спостерігачі уважно дивитимуться, щоб зрозуміти, чи насправді ця країна здатна провести вибори, які відповідають європейським стандартам свободи та чесності.


Теммі Лінч, Старший науковий співробітник Бостонського університету дослідження конфліктів, ідеології та політики (CША)


Business Ukraine, No.22, August 27, 2007

[an error occurred while processing the directive]