[an error occurred while processing the directive]

Інфляційна «підніжка» Уряду?

Перші шість місяців роботи уряду Ю.В.Тимошенко залишили подвійне враження.

З одного боку, завдяки енергійній роботі щодо детінізації економіки отримано швидкі позитивні результати у сфері боротьби з контрабандою, ліквідації тіньових схем розкрадання державного майна та бюджетних коштів, усунено посередника з газового ринку України та попереджено банкрутство НАК «Нафтогаз України». Повторено «феномен 2005 року» – півтора разове (у порівнянні з відповідним періодом попереднього року) збільшення надходжень до державного бюджету при всього лише 6-відсотковому зростанні ВВП. На цій базі радикально підвищено зарплати, пенсії та соціальні виплати населенню, розпочато масштабне погашення заборгованості перед вкладниками колишнього Ощадбанку СРСР.


З іншого боку – спостерігається «пробуксовування» у подоланні інфляції. І причина тут не лише в об’єктивних обставинах: успадкованих від попереднього уряду рекордно високих темпах зростання цін у поєднанні з найнижчою з початку тисячоліття урожайністю та валовими зборами продукції рослинництва, формуванні значного інфляційного «навісу» у виробничій сфері, несприятливою кон’юнктурою на ринку енергоносіїв та стрімкому зростанні продовольчих цін на світових ринках. Дався взнаки дефіцит засобів впливу на дане явище.


В Україні за роки незалежності побудовано не просто ринкову економіку, а кланово-олігархічний капіталізм, при якому «правлять бал» не закони конкуренції, а монопольний диктат. Відомо, що політику цін на ринку нафтопродуктів диктує п’ять, а на ринках продовольчих товарів – сім фірм-власників оптово-роздрібних мереж. Очевидно, що без втручання Антимонопольного комітету України уряду складно вплинути на процеси ціноутворення у цих сферах. А керівником цього державного органу, всупереч коаліційній угоді, до 23 травня 2008 року був представник попередньої владної команди – народний депутат від Партії регіонів О.О.Костусєв.


Особливу стурбованість викликає позиція Національного банку України. Згідно Конституції України саме НБУ є відповідальним за боротьбу з інфляцією: за статтею 99 «Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави – Національного банку України». У своєму виступі на засіданні Верховної Ради України 11 квітня 2008 року голова Національного банку В.С.Стельмах переклав на уряд усю відповідальність за розвиток інфляційних процесів в України. Відповідаючи на  запитання автора В.С.Стельмах заявив: «Ще раз, Миколо Івановичу, я  впевнено повторяю, що надзвичайно інтенсивний удар бюджетних видатків спровокував посилення інфляції».



Проте огляд даних, приведених у діаграмі 1, спростовує це запевнення голови НБУ: у регіональному розрізі темпи росту головної складової грошових доходів населення – заробітної плати – не те що не співпадали  – відбувались у напрямі протилежному зростанню цін. Так, за підсумками квітня 2008 року найвищі темпи інфляції спостерігаються в Одеській області (116,1%), тоді як середньомісячна зарплата працівників Одещини лише наближається до рівня грудня 2007 року (98,9%). Аналогічною є ситуація у більшості регіонів. А найвищі показники приросту зарплати на Луганщині та Дніпропетровщині (відповідно 109,9% та 109,6%) поєднуються із помірними темпами зростання цін (113,3% та 112,8%).



Підтвердженням відсутності прямого зв’язку між збільшенням бюджетних видатків та рівнем інфляції виступають також дані діаграми 2: підвищені виплати другої основної складової грошових доходів населення – пенсій –теж не призводять до випереджуючого зростання цін у відповідних регіонах. Зокрема, зміна методики обчислення середнього розміру пенсій з початку 2008 року обумовила істотне зростання пенсій шахтарів. Однак значне підвищення пенсій в основних шахтарських регіонах – Донецькій (141,4%) та Луганській (140,2%) областях не зробило їх лідерами у зростанні цін.


Зважаючи на необхідність підвищення соціальних стандартів та неминучість подальшого збільшення видатків при внесенні змін до бюджету на 2008 рік, комітет Верховної Ради України з питань бюджету прийняв рішення звернутися до голови НБУ з вимогою аргументувати позицію, висловлену на засіданні 11 квітня 2008 року.


Адресована керівнику комітету відповідь за підписом першого заступника голови НБУ А.В.Шаповалова (лист від 26.04.2008 р. № 61-009/425-5817) заспокоювала народних обранців – бюджетні видатки збільшувати можна, оскільки посилення інфляційного тиску розпочалось не в поточному році, а з середини 2006 року і його визначальною складовою є інфляція витрат та зростання базової інфляції, обумовлене підвищенням сукупного попиту, а додатковими чинниками: (1) низький урожай 2007 року; (2) зміна методології розрахунку індексу споживчих цін у 2007 році, що підвищує якість підрахунку зміни цін сезонних товарів, і (3) загальна тенденція зростання цін виробників в 2007-2008 рр., переважно через зростання цін на енергоносії та високий попит на метали на світовому ринку.


Однак така відповідь не вносить ясності в питання щодо відповідальності самого НБУ за розвиток інфляції у поточному році в Україні.


Даний інституційний орган, згідно законодавства, є абсолютно незалежним від уряду в питаннях визначення та проведення грошово-кредитної політики (рада банку на паритетних началах формується Верховною Радою та Президентом, а голова НБУ призначається та звільняється з посади Верховною Радою лише за поданням Президента України). До того ж, НБУ має набагато більші повноваження, ніж аналогічні інституції країн-членів ЄС, чи ЦБ Російської Федерації. В зазначених країнах право визначати політику валютного регулювання і, зокрема, курсоутворення, належить уряду, а в Україні – Національному банку. У цих умовах далеко не випадковою виступає своєрідна «підміна понять», що спостерігається у діяльності НБУ: замість досягнення внутрішньої стабільності гривні (забезпечення методами грошово-кредитного регулювання стабільності споживчих цін на товари та послуги)  вона орієнтована на досягнення зовнішньої стабільності через утримання курсу гривні до однієї окремо взятої валюти – долара США. Постійне знецінення останнього провокує імпорт інфляції в Україну. З огляду на стратегічний курс України до вступу в ЄС та прагнення Кабінету Міністрів взяти на себе відповідальність за подолання інфляції, вбачається доречним невідкладне внесення змін до чинного законодавства з метою закріплення за урядом права визначати валютну політику та встановлювати обмінний курс гривні. Відповідний законопроект розроблено автором разом з народними депутатами від БЮТ Д.Шлемком та О.Ляшком.


Однак, окрім інституційних змін, необхідно дати оцінку діяльності менеджменту НБУ та його відповідальності за розвиток інфляції в Україні.


В Україні під інфляцією розуміють зростання індексу споживчих цін. Згідно чинної методики він розраховується відповідно до вагової структури товарів-представників у «споживчому кошику», де 55 відсотків займають продукти харчування. Причому, лише незначна їх частка не піддається промисловій переробці. Тому інфляція в Україні, як підтверджують дані діаграми 3, безпосередньо залежить від зростання цін у виробничому секторі: підвищення останніх обумовлює (із певним часовим лагом) зростання цін на споживчому ринку.



У свою чергу підвищення виробничих цін відбувається у залежності від того, наскільки ефективно проводиться антиінфляційна політика у виробничій сфері. Згідно чинного законодавства НБУ володіє монопольним правом емісії гривні, яке в основному відбувається шляхом викупу іноземної валюти і видачі позик комерційним банкам (так званого «рефінансування»), та монопольним правом регулювання кредитної емісії, яку здійснюють банки при видачі позик клієнтам. Тому без відома НБУ не може відбуватись зростання грошової маси, що легалізує підвищення цін у виробничій сфері.  



Як видно з даних діаграми 4, Національний банк України за період 2005-2008 рр. проводить політику, спрямовану на постійне нарощування обсягів кредитування, яке за січень-травень поточного року (по відношенню до відповідного періоду попереднього року) досягло показника 170%. Очевидно, про подолання інфляції тут не йдеться. Такі темпи нарощування кредитування характерні для «кредитної експансії» і виступають елементом політики інфляційного «розігріву» економіки. «Накачування» економіки кредитними коштами стимулює сукупний попит та обумовлює систематичне зростання цін виробників. 


Важливо відмітити і той факт, що збільшення кредитування зовсім не означає відповідний ріст вкладень у розвиток виробництва, як передумови подальшого зростання виробництва та насичення ринку товарами і послугами.  



Із приведених в діаграмі 5 даних видно, що 70-відсоткове щорічне зростання кредитних вкладень за період 2006-2008 рр. відбувалось за рахунок так званого «роздрібного» кредитування, коли кошти не вкладаються у виробництво, а надаються фізичним особам на споживчі цілі. Частка споживчих кредитів на початок 2008 року перевищила 1/3 залишку заборгованості і продовжує зростати. Лише за січень-березень 2008 р. завдяки кредиту платоспроможний попит на споживчому ринку збільшився на 22,5 мільярди гривень, а частка обумовленого кредитом попиту з 2,2% від обсягу грошових доходів населення у 2004 році зросла до 13,1% у 2008 році. Тим самим кредит є вагомим фактором розвитку інфляції на споживчому ринку.


У виступі В.С.Стельмаха на засіданні Верховної Ради України 11 квітня 2008 року був анонсований перехід Національного банку до політики «стримування» кредитування (політики «кредитної рестрикції»). Проте, як показують реальні параметри діяльності банківської системи, про таку радикальну зміну політики НБУ на разі не йдеться. Починаючи з квітня почали лише знижуватись темпи приросту кредитних вкладень та, відповідно, приросту грошової маси. Їх же абсолютні розміри продовжують наростати, що обумовлює подальше збільшення платоспроможного попиту. У травні 2008 р. НБУ підвищено курс гривні до долара США, що дещо зменшило «імпорт» інфляції. Проте такі дії НБУ були є недостатніми і запізнілими: у 2008 році в Україні уже зафіксовано найбільше після 2000 року зростання споживчих цін. Крім того, не усунено основний недолік курсової політики – прив’язка гривні до постійно падаючої валюти (долара США).


Перебіг інфляції з початку 2008 року є яскравим підтвердженням тієї істини, що одними зусиллями уряду, без задіяння засобів та методів грошово-кредитного регулювання, інфляцію не подолати. Тому для поєднання зусиль уряду та НБУ у боротьбі з цим економічним злом необхідно внести зміни до Закону «Про Національний банк України», які наповнять реальним змістом формулу статті 99 Конституції України, зобов’язуючи НБУ забезпечувати внутрішню стабільність гривні – стабільність цін на товари і послуги, які споживаються населенням.


 


 Сивульський Микола Іванович,


Голова ГоловКРУ України



 


[an error occurred while processing the directive]