[an error occurred while processing the directive]

Газовий меморандум Тимошенко є суттєвим досягненням – експерти

В експертному середовищі продовжують обговорювати Меморандум, підписаний прем’єр-міністрами України та Росії щодо середньострокових стосунків у сфері постачання та транзиту газу.

Зафіксовані у документі наміри сторін перейти до прямих стосунків між НАК «Нафтогаз» та РАО «Газпром», виключивши посередників; отримання Україною трирічного перехідного періоду для поступового переходу до світових цін на газ та відновлення зв’язку між ціною транзиту та ціною газу – у центрі уваги фахівців. Пропонуємо деякі експертні оцінки документу, підписаного прем’єр-міністром України Юлією Тимошенко в Москві.


 


Володимир Саприкін, дректор енергетичних програм Центру Разумкова.


 


В умовах певного погіршення україно-російських стосунків та непростої ситуації в енергетичній сфері, Меморандум, підписаний прем’єром Тимошенко в Москві – це суттєве досягнення. 


 


Найбільшим позитивом цієї рамкової угоди можна назвати наявність трирічного перехідного періоду на розрахунки за газ за світовою ціною.  Це дасть можливість Україні провести відповідну підготовку власного енергосектору та економіки в цілому до високої ціни на імпортований газ.


 


Ще один плюс Меморандуму – це усунення із газових схем штучної, зайвої ланки: посередників, які нічого не виробляють, не добувають, і чия присутність у ланцюгу постачання газу робить всю схему непрозорою. Усунення посередників – це те, чого Юлія Тимошенко домагалася протягом останніх років.


 


Надзвичайно важливо, що в Меморандумі, який привезла з Москви прем’єр-міністр означені: поновлення зв’язку між ціною на газ та ціною на його транзит територією України,  а також можливість спільного з „Газпромом” експорту газу. Адже раніше Україна не мала можливості експортувати надлишки газу. Отже, Меморандум Тимошенко-Путіна загалом можна оцінити, як позитиву для України угоду.


 


Петро Бурковський, експерт Школи політичної аналітики при НауКМА


 


Меморандум, за означенням, є певною джентльменською угодою сторін. Наразі схоже, що обидві сторони – українська та російська, врахували наслідки газового конфлікту, який мав місце на початку року. Намір вирішити проблеми, що накопичилися, можна тільки вітати.


 


Позитивну оцінку слід дати рішенню про усунення посередників у постачанні газу в Україну, та перехід на прямі контракти, прямі стосунки між НАК „Нафтогаз” та РАО „Газпром”. Подібних прямих стосунків не було із 1998-го року і за цей час, не в останню чергу – через присутність посередників, „Нафтогаз” накопичив багатомільярдні борги. Отже, прямі контракти із „Газпромом” – це плюс, але тільки у тому випадку, якщо фінансове становище НАК „Нафтогаз” буде стабілізоване і не будуть утворюватися вже нові борги.


 


Прекрасним є намір надати Україні трьохрічний період адаптації до світових цін на газ. Але треба пам’ятати, що тут багато що залежить від середньоазійських постачальників газу для самого „Газпрому”. Ще досі невідомо, яку ціну на свій газ вони виставлять. Якщо ціна середньоазійського газу перевищить, скажімо, 300 долл за тис. кубометрів, то поступовий перехід на дорогий газ для України може стати проблематичним.


 


Михайло Гончар, керівник енергетичних програм Центру НОМОС (Севастополь)


 


Підписаний Меморандум можна розцінювати як ще одну цеглину в дуже хиткій  будівлі українсько-російських газових взаємин. Якщо базові положення меморандуму таки знайдуть своє адекватне відображення в контрактах господарюючих суб’єктів і це будуть контракти європейського зразка, на кшталт тих, що їх „Газпром” має з енергоконцернами країн ЄС, то меморандум увійде в історію як своєрідний наріжний камінь нових прозорих газових відносин між Україною та РФ. 


 


Сила української сторони в переговорному процесі з РФ не в Меморандумі, а в консолідованій державній позиції. Якщо її не буде, то ніякий Меморандум не допоможе. Як відомо ще з часів Бісмарка, будь-яка угода з Росією варта не більше паперу на якому вона підписана. Достатньо згадати десятилітню (1994 – 2004 р.р.) практику  підписання щорічних міжурядових протоколів по співробітництву в нафтогазовій галузі, які переважно підписувались із запізненням – в другій половині року, і як правило, виконувались російською стороною у довільний спосіб,  а то й взагалі ігнорувалися. 


 

[an error occurred while processing the directive]