[an error occurred while processing the directive]

Щодо результатів роботи третьої сесії Верховної Ради 6-го скликання

Одним з формальних приводів для розпуску Верховної Ради 6-го скликання, окрім нібито її нездатності сформувати нову коаліцію, Віктор Ющенко назвав «неприродне», «зрадницьке» голосування БЮТ спільно з Партією регіонів протягом трьох тижнів, яке, за версією «гаранта», мало на меті «зробити розворот національного курсу на 180 градусів».

Однак, дана риторика не завадила Президенту підписати майже всі закони проголосовані у парламенті за цей час. А це значить, що він насправді позитивно сприймає більшість рішень, напрацьованих в Раді спільними голосуваннями БЮТ та ПР, а критика цих голосувань, а тим більше спроба видати їх за нібито коаліцію між БЮТ та ПР є проявом подвійних стандартів.


 


Закиди Ющенка на адресу парламенту про те, що там після 2 вересня начебто відбулася «зрада» та «спроба демонтажу України і цінностей Майдану», не витримують жодної критики, бо, якби це було насправді так, то Президент мусив би ветувати усі законопроекти, ухвалені на третій сесії (вона почалася 2 вересня). Натомість, близько 90% із затверджених Радою законів Ющенко підписав і вони вступили в дію. Отже він – або нещирий у своїх звинуваченнях, або справжні причини розпуску ВР зовсім інші.


«Таке враження, що в Україні сьогодні діють два Президенти: один досить ефективно співпрацює з парламентом, а другий намагається розігнати «злочинну» Верховну Раду» (Микола Томенко, 13 жовтня).


 


Третя сесія Верховної Ради шостого скликання, коли з 2 вересня голосування відбувалося у так званому «безкоаліційному» форматі виявилася на порядок ефективнішою, ніж дві попередні, коли коаліція де-юре існувала. За цей час ухвалено 185 постанов, 61 закон у цілому, з яких підписано Президентом 41, та 22 законопроекти прийнято за основу (у першому читанні). Також на підписі у Президента  знаходяться ще 16 законопроектів, більшість з яких буде підписана найближчим часом.


 


Переважна більшість законів проголосована конституційною більшістю у складі чотирьох з половиною фракцій, що відкидає будь-які закиди Секретаріату щодо «зради» у парламенті чи нелегітимності, а тим більше «антиконституційності» прийнятих законопроектів: крім БЮТ, ПР, КПУ та Блоку Литвина, за зазначені закони голосувала і частина фракції НУНС.  


 


Навпаки, це свідчить про виняткову консолідацію політичних силу у парламенті та цілковиту здатність ВР 6–го скликання плідно працювати на благо народу, адже левова частка ухвалених та підписаних Ющенком документів є соціально-орієнтованими. Це, зокрема, і закон про внесення змін до бюджету та запровадження в Україні 3-го етапу Єдиної тарифної сітки, завдяки чому суттєво зросли зарплати бюджетникам, і Закон про підвищення престижності шахтарської праці, якого шахтарі чекали кілька років, зміни до законодавчих щодо державної підтримки сімей, що усиновили дитину, якими передбачено нові види грошової допомоги та соціальних відпусток, закон про реалізацію житлових прав мешканців гуртожитків тощо.


 


Підписав Президент і кілька так званих «політичних» законів, ухвалення яких в Раді він нещадно критикував і які, на його думку, «демонтують базові цінності».  Це, зокрема, Закон Про внесення змін до Закону України \”Про прокуратуру\” (щодо порядку звільнення Генерального прокурора України), а також Закон Про внесення змін до статті 50 Закону України \”Про місцеве самоврядування в Україні» (щодо процедури висування кандидатури на посаду секретаря сільської, селищної, міської ради).


 


Водночас, із усіх 4-х ветованих Президентом і оголошених ним «антиконституційними» законів немає жодного, який би не відповідав передвиборчій програмі кандидата в президенти Віктора Ющенка. Все, що проголосувала Верховна Рада 2 вересня і що викликало таке категоричне неприйняття «гаранта» прямо відповідає духу і букві сказаного Ющенком і його представниками під час виборної кампанії 2004 року.


 


Отже, цілком очевидно, що неефективність парламенту не може бути аргументом для його розпуску. Відтак, реальна причина дострокових виборів – особисті політичні амбіції Президента Ющенка, створення сприятливих умов для підготовки до президентської кампанії у боротьбі за другий термін Віктора Ющенка та нейтралізація його головних конкурентів, зокрема, Юлії Тимошенко.   


«Висновок один: наша країна стала заручником президентських амбіцій, команди Президента та відсутності діючого парламенту в період світової фінансової кризи. Тому маніпуляції стосовно нібито «непрацюючого» парламенту, який прийняв у вересні «злочинні» закони, повністю не відповідає дійсності» (Микола Томенко, 13 жовтня) 

[an error occurred while processing the directive]