[an error occurred while processing the directive]

Світова економічна криза. Наслідки для України. Боротьба Уряду за мінімізацію цих наслідків

Такого глибокого економічного спаду, таких значних економічних проблем світ не знав ще з часів Великої депресії 1930-х рр.

За прогнозами Світового банку, зростання світового ВВП цього року буде найнижчим за останні 25 років – лише 0,9%. Світові втрати від світової економічної кризи, за підрахунками Всесвітнього економічного форуму у Давосі, перевищать 5 трлн. доларів. А кількість безробітних у світі, за прогнозами Міжнародної організації праці, до кінця 2009 р. може зрости на 50 млн. осіб.


 


Тільки за один день – 26 січня 2009 р., який вже в світі охрестили „чорним понеділком” – в Європі і США було звільнено (або оголошено про звільнення в найближчий час) 85 тис. осіб. Тільки за грудень у Сполучених Штатах півмільйона працівників опинилися на вулиці. В Росії за час кризи звільнено 1,5 млн. робітників. Скорочення торкнулися навіть таких грандів як „Норильський нікель” і „Газпром”.


 


Світова фінансова криза вже перетворилася на світову економічну кризу. Промислове виробництво в Євросоюзі впало на 7,7% (листопад 2008 до листопада 2007 р.), а в Італії, яка є нашим найбільшим експортним партнером в ЄС, – на 9,7%. В нашого найбільшого торговельного партнера – у Російської Федерації промисловість впала на 10,3% (грудень 2008 р. до грудня 2007 р).


 


Економічне падіння наших найбільших партнерів, зниження попиту на зовнішніх ринках пригнічує українських експортерів. У нас звужуються ринки збуту. Падіння попиту на український метал, українську хімічну продукцію, українські автомобілі, посилене ще й кредитним голодом, поставило під ризик сотні тисяч робочих місць – ЯК І У ВСЬОМУ СВІТІ.


 


Саме тому, розробляючи антикризову програму уряду, зустрічаючись з представниками підприємств металургійної, будівельної, машинобудівної, вугільної, хімічної промисловості, уряд завжди виставляв до них єдину головну вимогу – це збереження робочих місць і зарплат.


 


Аби посилити українського виробника, аби зберегти робочі місця уряд, запропонував чіткий план антикризових заходів.


 


Уряд збільшує попит на продукцію українських підприємств.


Передусім через систему державних замовлень. Ми даємо замовлення на розвиток інфраструктури, на будівництво доріг, житла, на оновлення засобів виробництва. Наприклад, ми добилися позитивного рішення Європейського банку реконструкцій та розвитку видати кредит (1,5 млрд. грн.) на оновлення рухомого складу „Укрзалізниці”. Посилити попит на продукцію саме українського виробника мало також забезпечити запровадження тимчасової 13%-ї надбавки на імпортні мита. Ми пропонували країні та іноземним виробникам стратегію „імпортозаміщення” – нам потрібний не імпорт, нам потрібні інвестиції у виробництво в Україні.


 


Уряд прагне фінансово посилити виробника.


Тут, передусім, мова йде про зниження податкового тиску. Наприклад, ми скоротили перелік обов’язкових податків і зборів з будівництва. Таким чином ми стимулюємо і будівництво, і зниження цін на квартири. Буде обов’язково знижено ринковий і транспортний збори. Для металургів запропонували пришвидшене повернення ПДВ. Ми провели реформу акцизного збору, запровадивши довгострокові плани підвищення ставок на підакцизну продукцію. Таким чином ми вносимо більше стабільності в цю сферу, покращуючи інвестиційний клімат. Для сільгоспвиробників ми запропонували зберегти фіксований сільськогосподарський податок (замість 6 податків і зборів) і пільгову систему сплати ПДВ.


 


Також ми запропонували спеціальні механізми покращення доступу підприємств для кредитних ресурсів. Для сільгоспвиробників – це подовження пільгових кредитів. Для багатьох інфраструктурних проектів – це механізм державних гарантій.


 


Криза – це час для якісних реформ і оновлення. Ми маємо підвищувати ефективність економіки. Зокрема, вже розробляються кроки щодо стимулювання оновлення обладнання за рахунок підвищення амортизаційних норм і навіть зменшення ставки на прибуток підприємств, якщо його знову інвестовано у виробництво. Чим новішим і більш ефективним буде обладнання, тим більше коштів залишатиметься на зарплати.


 


Згадані системні кроки щодо подолання кризи супроводжуються кропіткою роботою із виконання державного бюджету. Але цей бюджет виконується. План по доходах за січень ми виконали на 101%. План із податкових надходжень перевиконано на 6%. Усі захищені статті (в т.ч. зарплати, соціальні виплати, закупівля медикаментів і т.п.) профінансовано в повному обсязі. Усі пенсії виплачуються вчасно. Борги по зарплатах, які дещо зросли минулого року через кризу, минулого місяця знову скоротилися майже на 600 млн. грн. Ні про які скорочення соціальних виплат чи пільг для незахищених верств населення мова не йде і не може йти. Ми гарантуємо, що доходи громадян будуть індексуватися на розмір інфляції.


 


Уряд відмовився від підвищення тарифів на газ для населення і теплокомуненерго. Тобто ми створюємо умови для стабільності тарифів на тепло, на гарячу воду. Але при цьому, наприклад, мер Києва Леонід Черновецький, який користується підтримкою Секретаріату Президента, має достатньо нахабства аби пропонувати збільшення житлово-комунальних тарифів в 2-3 рази. В т.ч. на тепло. І це під час економічної кризи – коли платежі за житлово-комунальні послуги і так будуть падати!


 


В таких важких політичних умовах мабуть не працює уряд жодної іншої країни. Зрозуміло, що в будь-якій демократичній країні є опозиція. Яка має контролювати владу. Але в Україні уряд працює під контролем відразу трьох опозицій. Причому це вже навіть не контроль. Це постійне втручання і щоденне встромляння палок у колеса. Уряд бореться з кризою, Ющенки, Стельмахи, Януковичі і Черновецькі борються з урядом.


 


Найперша опозиція до уряду – це Президент України. Це Президент, який мало не щодня робить панічні заяви. Це Президент, який зірвав переговори з Росією щодо газу, поставивши під ризик газопостачання для всієї Європи. Це Президент, який ветував значну частину законів (я вже згадувала про них), прийняття яких би дозволило зберегти не одну тисячу робочих місць.


 


Безпосередньо з Президентом співпрацює друга опозиція – це „жирні коти” з Партії регіонів. Саме в цій фракції сидять люди, які щодня звільняють на вулицю тисячі українських робітників. Вчора вони заробляли мільярди на високих світових цінах на метал, відправляючи кошти на офшорні рахунки. Сьогодні вони стоять у черзі, випрошуючи в уряду все нові й нові пільги в умовах світової економічної кризи.


 


І, нарешті, третя опозиція – це Національний банк України. Цього тижня було оприлюднено інформацію, що українська гривня посідає друге місце за рівнем падіння курсу щодо долара. Нас випередила тільки Ісландія – країна, яка найбільше постраждала від світової економічної кризи – і то вона випередила нас лиш на пару відсотків.


 


Я нагадаю, що за статтями 99 і 100 Конституції України за курс гривні відповідає Національний банк України. Я нагадаю, що 2 грудня Президент України дав керівнику Нацбанку пару днів аби стабілізувати курс гривні. Інакше – звільнення. Тільки за грудень 2008 р. українська гривня впала щодо долара ще на 96 копійок, а золотовалютні резерви зменшилися ще на 1,2 млрд. доларів. Це важко назвати „стабілізацією”. Вікторе Андрійовичу, обіцянки слід виконувати!


 


Скажіть, як може працювати уряд, як може працювати економіка, коли національна валюта менш ніж за півроку падає на 42%. Падіння гривні щодо долара – це, по-перше, стимули для інфляції. Я хочу нагадати, яких шалених зусиль коштувало зупинити і повернути на старий рівень ціни на ліки, які почали рости саме через курс долара. В жовтні-листопаді нам це вдалося. Але в грудні Президент зупинив рішення уряду щодо обмеження торговельних надбавок на ліки. В результаті, знову маємо зростання цін на ліки.


 


По-друге, падіння гривні – це удар по бюджету. Адже він ставить під сумнів доволі значні надходження від ПДВ з імпорту.


 


По-третє, падіння гривні – це удар по добробуту сотень тисяч українських родин, які мають кредити, номіновані в доларах. Добре, що ми спільно із парламентською більшістю хоч встигли ввести заборону на збільшення ставок по вже взятих кредитах населення.


 


Але валютний курс – це тільки одна з проблем. А ще є замороження кредитування підприємств. Ще є повний „бєспрєдєл” у стосунках банкірів із вкладниками. Причому Нацбанк на це дивиться крізь пальці, а Президент лиш іноді погрожує пальчиком.


 


Економічна ситуація в Україні, так само, як і у світі загалом, дуже непроста. Ми зробили багато аби захистити людину від світового економічного шторму. Але цього замало. Потрібні нові податкові закони, потрібні додаткові стимули для збереження робочих місць.


 


Надія на одужання хворої економіки є. Окремі позитивні сигнали є – наприклад, виконання державного бюджету за січень, виправлення дисбалансу між імпортом і експортом, наприклад, погашення частини боргу із зарплат.


 

[an error occurred while processing the directive]