[an error occurred while processing the directive]

На конференції з модернізації газотранспортної системи України Тимошенко жорстко відстоювала національні інтереси України

Завдяки успішно проведеній командою Юлії Тимошенко Міжнародній інвестиційній конференції з модернізації української газотранспортної системи – Україна отримала переконливу стратегічну перемогу в газовій геополітиці. Європейський союз визначив газотранспортну систему України на багато років як головну транзитну магістраль, по якій Європа отримуватиме газ.

Згода ЄС модернізувати українську ГТС ставить під великий сумнів доцільність та перспективи реалізації проектів газопроводів в обхід України (Північний і Південний потоки), які лобіювала Росія. Зокрема, в преамбулі підсумкової декларації зафіксовано бажання України підвищити пропускну спроможність газопроводів на 60 мільярдів кубометрів – зрозуміло, що в цих умовах спонсорувати будівництво нових газогонів, яке проштовхує РФ, Євросоюзу просто недоречно.


 


Власне, досягненням є вже сам той факт, що ця конференція взагалі відбулася, оскільки Росія доклала всіх зусиль, щоб її зірвати. Газпром не шкодував зусиль своїх лобістів на Заході, аби переконати Брюссель у повній безперспективності планів модернізувати нашу ГТС, без залучення Москви і, відповідно, врахування її інтересів. Більш того, за декілька діб до самого заходу Газпром, який раніше не виявляв особливого інтересу до цього зібрання, раптом зажадав також поставити свій підпис під підсумковою декларацією. У момент, коли основна частина документу була вже узгоджена між Україною і ЄС, ця ініціатива ставила під ризик проведення конференції взагалі.


 


Москва дуже жорстко відреагувала на декларацію з модернізації газотранспортної системи, яку Тимошенко підписала у Брюсселі. Росіяни погрожують переглянути газові угоди, підняти ціни на газ. Путін скасував заплановані на початок квітня переговори з Тимошенко. Така емоційна реакція Москви на брюссельські угоди Тимошенко пояснюється тим, що Росія планувала одноосібно вкласти кошти в модернізацію нашої ГТС за умови, що Україна дозволить їй отримати право на володіння українською трубою.


Україні ж, завдяки підписаним документам, вдалося уникнути цього: державі надаватимуть кредити міжнародні фінансові організації на вигідних умовах і не вимагатимуть трубу взамін.


 


Принциповим моментом в домовленостях Тимошенко з Євросоюзом є той факт, що „труба” залишається у власності держави. Ще в 2007 році, до речі, за наполяганням БЮТ Верховна Рада ухвалила закон, який забороняє передачу ГТС в приватні руки або під контроль іноземних структур. Однак, попри це частина українських політиків – а саме Янукович та Яценюк – продовжують підтримувати ідею передачі труби в управління Росії. І Януковича, і Яценюка пов’язують із Фірташем, власником сумновідомого „Росукренерго”.


 


Домовленості, досягнуті Тимошенко у Брюсселі, та гнівна реакція на них з боку російського керівництва аж до скасування раніше запланованих перемовин з Тимошенко, начисто спростовують брехливі та абсурдні звинувачення з боку Секретаріату Президента у нібито національній зраді з боку Юлії Тимошенко, в тому, що глава Уряду є „рукою Кремля”. Тимошенко чітко довела, що керується насамперед національними  інтересами і жорстко їх обстоює, незважаючи на зовнішній тиск.


 

[an error occurred while processing the directive]