[an error occurred while processing the directive]

Юлія Тимошенко: «Як Прем’єр-міністр я залишилася сам на сам із кризою»

Витяги з інтерв’ю Юлії Тимошенко „Сільським Вістям”

100% свого часу Юлія Тимошенко віддає на захист України від глобальної світової кризи.


СЬОГОДНІ сто відсотків мого часу і всі мої думки зайняті однією темою — захистом України від глобальної світової кризи, такої, якої цивілізований світ не знав більше століття, а може, й взагалі не знав ніколи. Кожного дня — з ранку до вечора — життя кидає нестандартні виклики для України і всього світу. Кожного дня на них доводиться знаходити нестандартні відповіді, які, на жаль, формуються в ручному режимі. Бо всі ті, здавалося б, надійні та перевірені часом економічні механізми, які спрацьовували до сьогоднішнього дня, маю на увазі — до кризи, тепер пробуксовують. Фактично ми сьогодні створюємо нову економіку. Пригадуєте дитячу казку «Про трьох поросят». Криза показала, що наша хатка була з соломи, а не з каменю, одного потужного подиху кризи виявилось достатньо, щоб вона розвалилась. За кілька днів все полетіло шкереберть — банки, вклади, кредити і депозити… Тому Уряд сьогодні працює в режимі пожежної машини, а горить — усюди…


 


Наповнення і справні виплати Пенсійного Фонду стали можливі лише завдяки команді, яка здатна робити надзвичайні речі.


Важко йде наповнення бюджету. Дуже важко. А стосовно наповнення Пенсійного фонду, то якби не спеціальні заходи уряду і не команда, здатна робити надзвичайні речі, то могла б цілком повторитися ситуація 1996-1998 років, коли місяцями й роками не виплачувалися пенсії та зарплати. Зараз справді дуже важко. Але на цю хвилину ми знаходимо відповіді на питання та виклики, які ставить перед нами світова криза.


Не можу сказати, що всі вони вирішуються бездоганно, але ми це робимо.


 


Сьогодні бюджет виконується завдяки потужній програмі детінізації – 50% економіки ще не бачили сонця, а повністю знаходиться в тіні.


Наприклад — бюджет. Він у нас, хоч і з великими муками, але постійно виконується на 101-102 відсотки. Даються ці відсотки великою ціною. Передусім — детінізацією економіки. Саме зараз настав час зрозуміти усім, що понад 50 відсотків нашої економіки ніколи не бачили сонця — вона в тіні, з неї не сплачуються жодні податки. Під спрощену систему оподаткування заховалися усі найпотужніші торговельні мережі. Під повернення податку на додану вартість в Україні традиційно вибудовувалися так звані податкові ями, створювалися мережі спеціальних фірм, через які, мінімізуючи податки, проводять по 2-3 мільярди гривень щомісячно. Ось із такими схемами ми з ранку до вечора й боремося.


 


Уряд категорично проти пропозицій збільшення пенсійного віку і невиплат пенсій працюючим пенсіонерам – яка б криза не була – пенсія буде виплачуватися день у день


Таке перевиконання та антикризова програма виплати пенсій, за якою йдуть прямі дотації з бюджету в Пенсійний фонд, спеціальні заходи для того, щоб вивести зарплату «з конвертів», — дають нам можливість перевиконувати надходження до Пенсійного фонду. Можу твердо сказати: яка б криза не була — пенсія буде виплачуватися день у день, копійка в копійку, без жодних затримок, без будь-яких знижень. У нас була така погана тенденція в політиці, коли почали виступати спочатку за збільшення пенсійного віку для пенсіонерів, а потім — за те, щоб не платити пенсію працюючим пенсіонерам. Уряд відкинув такі пропозиції, бо спочатку нам треба покращити охорону здоров’я, підняти рівень життя людей і тривалість їхнього життя. Уряд категорично повстав проти таких пропозицій і ніколи цього не допустить.


 


В Україні вже спостерігаються перші позитивні паростки – зростання промвиробництва в лютому було 5,4%, а в березні вже 8,4%.


Однак позитив у тому, що вже в лютому до січня ми мали зростання промислового виробництва на 5,4 відсотка. А в березні до лютого вже було 8,4 відсотка. Усі галузі без винятку показали зростання. Особливо радують переробна та легка промисловість. Усе це — маленькі оптимістичні сигнали.


 


Категорично скажу – рейтинги роблять із свідомості людини відбивну котлету.


З іншого боку, мій багаторічний досвід роботи в політиці говорить, що жодному рейтингові не можна вірити. На жаль, «опитування громадської думки» перетворилися на замовні платні штучки, які маніпулюють свідомістю людей і які підпорядковані великим грошам. Як і більшість всього, що є в нашій країні у системі «піар»-технологій, впливу на людську свідомість. Тому я раджу людям не дослухатися до рейтингів.


Дуже добре пам’ятаю 2002 рік, коли наша команда вперше йшла на парламентські вибори. Тоді всі агенції в один голос запевняли, що блок «Жінки — за майбутнє» (може, пам’ятаєте?) і Партія зелених набирають по 8-9 відсотків голосів. А нам (БЮТу) усі агенції передрікали неподолання бар’єра. Бо проти нашої команди і мене особисто в нашій країні завжди працюють великі гроші і великі можливості. Наше перебування у владі і навіть наше перебування в опозиції нікому, я би так сказала, із дуже заможних людей у нашій країні не подобалося і не подобається.


Але ж вибори 2002 року показали, що «Жінки — за майбутнє» і Партія зелених навіть близько не підійшли до бар’єра. Натомість наша команда здобула майже 8 відсотків голосів попри те, що в нас не було тоді ніякої системи захисту від фальсифікацій.


Тому ще раз говорю — рейтинги роблять із свідомості людей відбивну котлету.


Вірю, що президентські вибори дадуть суспільству ясність, що закінчаться ці п’ять важких років системної зради помаранчевої революції, які стали великим ударом для всіх ідейних людей у державі.


 


Політична криза є штучною – якби Президент як і обіцяв працював зі своєю фракцією у демократичній коаліції, то ніякої політичної кризи в Україні не було б


— Хотіла б наголосити: політична криза в Україні є штучною. Це, так би мовити, ручна робота. Якби Президент, так, як і обіцяв, працював зі своєю фракцією у демократичній коаліції, то ніякої політичної кризи в Україні не було б. Тоді більшість нараховувала б майже 260 депутатів.


Отож криза — через колосальний супротив Президента роботі коаліції, уряду, Прем’єра. Через супротив як спосіб боротьби за наступний президентський строк. Відчуття людей сьогодні такі, що своєю протидією діючий Президент позбавив себе шансів на другий термін. Це потрібно чесно визнати. Але його вплив на життя продовжується. Президент перетворився на «собаку на сіні», або, як кажуть у народі, — «собі не гам, й другим не дам». Тому маємо сьогодні до сотні заветованих Президентом урядових постанов, які для держави є вкрай потрібними.


 


Одночасні вибори — страшна ситуація для держави, тому жодна країна всі вибори водночас не проводить.


Одночасні вибори — страшна ситуація для держави, тому жодна країна всі вибори водночас не проводить. Світовий досвід вибудував систему поступового оновлення усіх гілок влади. Коли всі підуть «на передвиборний фронт», то в необхідну мить нікому буде державі крапельницю поставити. Тому й треба робити все для того, щоб вибори відбувалися у спосіб, який передбачений Конституцією.


 


Якщо хочемо реформувати Конституцію – маємо обрати чітку модель або Президентської або парламентської форми правління – і не робити це під особистості чи домовленості.


Водночас — політична криза частково спровокована й тими змінами, які було внесено до Основного Закону у 2004 році. Про це я говорила не один раз і хочу ще раз підтвердити: зміни не покращили систему державного управління, а багаторазово ускладнили її. Маємо заплутані повноваження, заплутану відповідальність, абсолютно безглуздий розподіл повноважень. Виконавча влада поділена на шматки, які підпорядковані різним гілкам влади. Тому виконавча влада, по суті, не може працювати ефективно.


Я як Прем’єр-міністр не впливаю на губернаторів, голів районних державних адміністрацій, на тих, хто має впроваджувати виконавчу політику на місцях. Більше того, ви знаєте, що з легкої руки Президента ми відгороджені один від одного такою собі «великою китайською стіною», через яку — не перестрибнути. Навіть на нарадах зустрітися неможливо. Ось наслідки цієї Конституції.


Відтак рано чи пізно (але краще — якомога швидше) Конституцію треба змінювати. Але змінювати не під особистості, не під домовленості. Міняти або на чітку президентську систему: логічну, збалансовану, з підконтрольністю Президента громадянському суспільству, або на чисту парламентську республіку. У другому випадку — мінімальні повноваження Президентові, котрий обирається в парламенті, і струнка вертикаль для виконавчої влади, як це вже є у Німеччині чи Італії.


Пам’ятаєте, перед парламентськими виборами 2006 року наша сила пропонувала провести референдум з приводу того, як люди бачать систему державного управління: або — або. Це заблокували, і питання залишилося невирішеним. Хоча в Конституційному суді ще й досі на розгляді перебуває наше подання від 2005 року про оскарження порядку внесення змін до Конституції.


 


Як один з варіантів подолання політичної кризи БЮТ вже пропонував долати кризу абсолютною єдністю – але поки політики танцюють на кістках країни, криза країну знищує.


Пам’ятаєте, коли криза тільки почалася, я публічно звернулася до народу України і всіх політичних сил з пропозицією долати кризу абсолютною єдністю. Тоді ж я запропонувала фракціям дати найкращих людей в уряд, заявила про готовність поступитися місцем кращому Прем’єрові, якщо такий знайдеться. Але на зустріч щодо такого об’єднання прийшла моя фракція, половина «Нашої України — Народної Самооборони», комуністи та кілька людей від фракції Блоку Литвина. Тобто мій заклик повністю проігнорували.


Проте й сьогодні я переконана, що перманентна політична війна призведе до суттєвого ускладнення протистояння Україною кризі. Тому я за об’єднання всіх з усіма, а не вибіркове єднання. Окрім іншого, це дозволить внести зміни до Конституції, бо тоді коаліція об’єднуватиме понад чотириста голосів. Але до цього ще дуже й дуже далеко, бо не бачу я ще такої свідомості у політиків, щоб вони завтра об’єдналися й дали країні єдність.


Звісно, дуже хотілося б, щоб ця війна, критиканство, взаємознищення припинилися, але ще раз скажу: поки політики танцюють на кістках країни, криза країну знищує. На жаль, як Прем’єр-міністр, я залишилася сам на сам із кризою. А з усіх сторін, коли горить така велика пожежа, намагаються залити її, як правило, бензином. Від цього вона лише багаторазово посилюється. Але і в таких умовах бачу, що багато перешкод і проблем ми таки долаємо.


 


 


Антикризова програма Уряду Юлії Тимошенко навіть під час кризи покликана навести в країні лад, який ніхто до цього не наводив.


Ситуація й залишається дуже важкою, бо в нас немає чіткості і ясності у створенні інвестиційного клімату. Тому Україна й не диверсифікувала свою економіку. Металургія й хімія лише змінили власника, а той власник не спішив з модернізацією. Лише одне металургійне підприємство в Україні здійснило реконструкцію, й воно сьогодні повністю завантажене замовленнями. Всі інші — в ринок не вписуються. Апріорі країна була непідготовлена до кризи усіма роками свого існування.


Що ми намагаємося робити? На цю хвилину у нас існує дванадцять напрямків антикризової програми. Почали ми з питань енергозбереження, звільнення України від енергозалежності. Це — наша гордість. Нині ми робимо повну інвентаризацію по всій державі всіх житлово-комунальних мереж: тепло, вода, каналізація. Все це нині в жахливому стані. Для цієї галузі ми вже знайшли ключового інвестора — Японію, яка готова надати і технології, і гроші на переоснащення. Мова про три з половиною мільярди гривень, за які ця країна викупила у нас квоти на викиди вуглецю в атмосферу. Це дуже великі гроші, під які ми одразу ж залучаємо технології переведення котелень на безгазові системи опалення, які роблять тепло утричі дешевшим. Для повної реконструкції й модернізації системи житлово-комунального господарства нам треба усього п’ять років.


Тим паче, Японія передає нам ці технології й готова виробляти обладнання на наших заводах. Окрім іншого, це надає можливість диверсифікувати джерела енергії. Ми зможемо використовувати різницю температур за допомогою спеціальних теплонасосів, залучати альтернативні джерела енергії, які ми ніколи не використовували.


Третій напрямок — наша авіація. Ми й досі маємо напрацювання у літакобудуванні на рівні кращих світових зразків, у деяких напрямках випереджаємо конкурентів на десятки років. Але два наших авіаційних заводи штучно підведені до банкрутства. Все, що їм давалося у попередні роки з бюджету, у вигляді кредитів, осіло на офшорних рахунках. Ми з нуля підніматимемо авіаційну галузь, вже цього року здамо шість, а то й дев’ять літаків вітчизняного виробництва. Це дасть нам щонайменше чверть мільярда доларів прибутку. Контракти вже підписано, уряд проводить на підприємствах фінансове оздоровлення, зі Стабілізаційного фонду вже виділено 260 мільйонів гривень на завершення будівництва літаків. Це — наша ключова галузь, де ми маємо конкурентні переваги.


 


Саме аграрний комплекс врятував державу від дисбалансу у її надходженні, тільки експорт зерна збалансував нам курс гривні – селяни мають знати, що вони своїм урожаєм врятували державу.


Торік ми зібрали урожай, якого ніколи в нас не було. Мало того, ми увесь його зберегли і зуміли продати. Гроші валютою прийшли в Україну. Саме аграрний комплекс врятував державу від дисбалансу у її надходженні, тільки експорт зерна збалансував нам курс гривні. Думаю, селяни мають знати, що вони своїм урожаєм врятували державу.


Ми закупили зерно й на внутрішньому ринку. Бо запрацював Аграрний фонд. Він закупив на всі свої 2,5 мільярда гривень зерно.


 


Уряд надав максимальну і безпрецедентну підтримку аграрній галузі.


Сьогодні маємо ситуацію, коли банки відмовилися кредитувати селян. Ми вели з Нацбанком великі баталії щодо пролонгації кредитів, але лише «Райффайзен-банк» дав селянам мільярд гривень. Як вийшли із ситуації? Наповнили Аграрний фонд грошима дуже швидкого обігу. Ми домовилися із зернотрейдерами, яким мали повертати ПДВ, що за ці кошти вони викуплять у нас зерно з Аграрного фонду. Таким чином, продаючи трейдерам зерно, отримували живі гроші для обігу. Тому я попросила усіх селян, у яких залишилося зерно торішнього врожаю, продати його в Аграрний фонд за ринковими цінами. До того ж, ми викупили й те зерно, що було в заставі.


Ми навіть пішли на те, що дозволили закупляти зерно, яке зберігалося на несертифікованих складах. Плюс — дали прийнятну ціну на пальне для селян.


Є й 526 мільйонів для підтримки селянських фермерських господарств. Ми очікуємо, що Мінагрополітики та Асоціація фермерів та приватних землевласників дадуть механізм ефективного розподілу цих коштів між такими господарствами.


А як тільки ми закупимо усе зерно минулого урожаю, одразу ж почнемо укладати форвардні контракти на майбутнє зерно.


 


 


Уряд налаштований провести ринкову реформу сільського господарства і ліквідувати тромб монополістів і посередників між виробником(селянином) і споживачем.


— По ключовій групі продовольства 70 відсотків товарів виробляється на селянських подвір’ях. Про це знають усі. Але водночас після руйнації радянської споживчої кооперації виник тромб між торговельними підприємствами і виробниками, який переріс у тромб між виробником і споживачем. Скільки селяни не намагалися його подолати — постійно впиралися в монополію, відсутність транспорту, торговельних площ, заготовачів, обладнання. Перешкод — море. Сотню кілометрів від села до міста подолати просто неможливо. Тому зараз ми розробили кілька напрямків розвитку обслуговуючої кооперації. Вона й об’єднає дрібного виробника з ринками.


Разом з Асоціацією фермерів та приватних землевласників, Мінагрополітики ми вже запустили цю програму. Перший вид кооперації — виробництво молока. Тут — чи не найбільше проблем, бо молоко можна продати або за гривню, або не продати зовсім. Такі об’єднання селянських домогосподарств потребують передусім мобільних холодильних установок. Вже й наші підприємства можуть виробляти такого типу молоковози, які доставлять збережене молоко прямо до споживачів. Я з дитинства пам’ятаю, як на вулицях мого міста можна було купити молоко прямо з молоковоза. Є й портативні сепаратори для мінімальної переробки молока. Вже за місяць така техніка почне надходити селянам і забезпечить їм прямий доступ на ринки. Якщо селянин почне отримувати за молоко хоча б три гривні, питання тваринництва буде вирішено.


 


Юлія Тимошенко вже назубок знає галузь, яку потрібно реформувати та підштовхнути до блискавичного розвитку.


Окрема програма стосується виробництва м’яса. Також відпрацьовано весь комплекс необхідного обладнання, й уряд знає, де його взяти.


Третій напрямок — мініелеватори. Торік ми мали проблему із збереженням урожаю. Бо для селянина не питання продати врожай, а питання зберегти його у нашій монополізованій системі. На існуючих елеваторах беруть колосальні кошти за збереження, витратами обертається транспортування. Знову ж таки, японці погодилися надати обладнання для їх зведення на надзвичайно пільгових умовах.


Ще один напрямок для кооперації — овочівництво.


Окреме питання — ринки. Сьогодні їх не існує в тому розумінні, до якого звикли в радянські часи. Нинішні, по своїй суті, є такими собі супермаркетами, які мають свого власника, поставлених продавців, централізоване завезення товару із встановленими монопольними цінами. Цінова конкуренція там виключена. Доступитися селянинові на такі ринки неможливо. Тому ми знайшли вітчизняних виробників, які виготовляють легкі конструкції ринків, а з мерами — домовилися про відновлення у містах недільних продовольчих ярмарків у зручних для людей місцях.


Але спочатку треба, щоб народилися такі кооперативи як структури, які не мають одного власника і є неприбутковими об’єднаннями дрібних товаровиробників для полегшення доступу на ринки.


 


В розвинених економіках на долю кооперативів приходиться 60-90% всієї виробленої сільськогосподарської продукції – в Україні зараз 2%.


Маємо на сьогодні лише 900 таких кооперативів. Через них продається всього два відсотки вирощеного продовольства, тоді як у розвинутих країнах цей показник становить від 60 до 90 відсотків. Таким чином там і ціну правильну мають за продовольство, і його якість.


Я з великим задоволенням про це розповідаю, бо саме цей напрямок вважаю пріоритетним. Зараз це треба довести до логічного завершення і дати можливість кооперативам по-перше — утворитися, а потім — мати державну підтримку. Гроші на це у Стабілізаційному фонді передбачені.


Отож якщо реформу ЖКГ ми робимо за рахунок продажу квот на викиди згідно з Кіотським протоколом (ніхто не може зрозуміти, що ми продаємо, але гроші на рахунки надходять), то проекти кооперації фінансуватимемо власним коштом.


 


 


Газові контракти даватимуть завжди найнижчу за світову ціну – до того ж вони довгострокові і оперують прозорими формулами.


Перш за все, я б хотіла спростувати ту велику контрпропаганду, яка лунала щодо «поганих» контрактів. Ми маємо найкращу ціну на газ. Все, що говорилося про «неефективність» та «невигідність» контрактів, дискредитувало мене як керівника уряду. А контракти довгострокові, і на найближчі десять років завжди даватимуть нижчу за світову ціну. У цьому суть застосованої формули. Отож з цього приводу хвилюватися не варто.


Уряд борючись з алкогольною навалою ще й додатково захищає молодь а також значно поповнює державний бюджет.


Мені здається, весь світ вже відпрацював універсальну модель, яка складається з кількох речей. Перше: акцизи, які визначають собівартість і роблять алкоголь не таким доступним. Водночас надзвичайно важливо вибудовувати правильну акцизну політику. Коли ми востаннє змінювали акцизи, то не зачепили марочні вина, високоякісні коньяки та горілку. Акцизи підвищилися на низькоякісні кріплені вина. Ми зробили дорожчим це дешеве і небезпечне для здоров’я людей пійло.


По-друге, ми суворо контролюватимемо сплату цих акцизів. Скажу відверто, для цього всі драконівські заходи застосовуватимуться. Третє — обмежуватимемо доступ молоді до спиртного. У деяких країнах навіть затримують тих, хто продає алкоголь неповнолітнім. Такий досвід маємо запозичувати.


 


У мене завжди був один рецепт — віра. Якщо є віра і бачиш шлях до мети, то перешкод немає. Віра народжує реальність. Це є головним принципом мого життя. Якщо ти знаєш, що мета правильна і віриш у неї без обмежень, то реальність народжується. І сили народжуються.


 

[an error occurred while processing the directive]