[an error occurred while processing the directive]

Ярослав Федорчук: «Ми зайняли чітку позицію: за права людей, українську державність і об’єднання нації!»

Бурхливі події останнього часу, які під впливом певних політичних кіл розколюють Україну на Схід і Захід, прихильників євро-атлантичної та проросійської орієнтацій, суттєво загрожують не лише суверенітету держави, але й значно шкодять духовності та менталітету унікального за своєю історією та традиціями народу. Саме тому партія «Батьківщина» від моменту свого народження обрала дуже яскраве гасло «Справедливість є, і за неї треба боротися!», якого неухильно дотримується вже протягом десяти років.

Напередодні свого першого ювілею підсумки діяльності партії «Батьківщина» в ексклюзивному інтерв’ю «ВВ» підбив керівник Виконавчого секретаріату політради, народний депутат України Ярослав Федорчук.


Партія без кордонів

— Десять років — визначна дата. Чим може пишатися «Батьківщина» сьогодні?
— У цьому питанні — вся історія партії. Спробую більш-менш деталізувати. Справді, «Батьківщині» 9 липня 2009-го виповнюється 10 років. І це немалий термін. А тим більше, нелегкий політичний шлях, особливо, коли враховувати, що за цей період народжувалися десятки партій. Народжувалися і зникали безслідно! Наша політична течія, з невеликої опозиційної, яка спочатку знаходилася в надзвичайно важких умовах переслідувань і репресій, не тільки не зменшила темпів свого розвитку, а, навпаки, набирала їх за будь-яких обставин.

Зараз ми маємо ні мало ні багато — 520 тисяч членів партії. Я хотів би підкреслити, що це люди, які представляють різні верстви населення. До складу «Батьківщини» входить молодь, ну і, звісно ж, ветерани.

За цих умов, підбиваючи підсумки десятирічної діяльності, ми можемо сказати, що до партії увійшли кращі представники всіх сфер суспільства. І в цьому її сила.

Чим приваблювала наша політична сила від самого початку свого існування? Насамперед чіткою позицією, якої ми дотримувались в питаннях боротьби за права людей і українську державність, за об’єднання нації, суспільства, яке, на превеликий жаль, і тепер ще потребує великої роботи, за ринкову соціально спрямовану економіку і, я ще раз підкреслюю, — за зміцнення суверенної незалежної України.

Якщо ви пам’ятаєте наш прапор, то він має три кольори. Це загальноукраїнський, жовто-блакитний, який від самого початку був символом Західної України, та малиновий — гетьманський! Саме в цьому є символ об’єднання України — Західної і Східної. І саме в цьому полягає головний принцип нашої діяльності.

Нам інколи зауважують, що ми не маємо чіткого традиційного партійного забарвлення. Тобто, ліві ми, праві чи центристи? Можливо, наші опоненти мають деяку рацію. Але для нас це не суттєво, якщо виходити з ідеї об’єднання нації.

Я вже казав, що ми сповідуємо соціально спрямовану економіку і, повторюся, ми за те, щоб кожен громадянин країни міг одержувати безплатну, якщо він не має коштів, освіту, безкоштовне лікування та інші соціальні блага. І, звичайно, це можна назвати лівоцентристським напрямом діяльності. А якщо казати про правоцентристський напрям, то ми розуміємо, що є Українська держава, яка потребує захисту не тільки ззовні, але й зсередини. Центристська позиція наступна: ми також говоримо про те, що ліберальне управління економікою для України бажане, але зараз така концепція не на часі. Адже держава поки що у багатьох випадках має регулювати процеси і в суспільстві, і в економіці. Звичайно, без державного управління в політиці будівництва держави, як ми бачимо, виникають неприємності і дуже значні.

Зокрема, згадаємо приватизацію, як вона проводилася та проводиться зараз. На сьогодні втручання держави в цей процес управління економікою не може бути ліберальним. Наприклад, Франція чи навіть більш розвинуті країни, як відомо, теж мають достатньо державної власності. Зокрема, до 40% власності, особливо у важкій індустрії, належить державі.

Отже наша партія, якщо підсумувати програмні речі, саме й виступає об’єднуючою, мобілізуючою силою для розвитку нашого суспільства. Тому «Батьківщина» має великий авторитет, і він з року в рік зростає. Якщо в 2002 році ми мали лише 7% голосів виборців на виборах до Верховної Ради, то пізніше у нас було вже 22%, потім — 26% і тепер — 32%. Тобто, це вказує на фактичне зростання авторитету нашої партії. Це — авторитет наших лідерів, рядових членів, нашої програми і  наших дій за права громадян України.

— Велика робота лягає на плечі місцевих партійних організацій. Які основні риси їх діяльності в об’єднанні і розвитку всієї країни? Можливо, є певні соціальні ініціативи, які переходять від однієї місцевої партійної організації до іншої. Що впливає на позитив всієї партії в цілому? І на користь всієї України. Адже на Сході та Заході настрої зовсім різні?
— Щоб відповісти на це запитання, я мушу звернути вашу увагу на наступне. Наша партія побудована за централізовано-демократичним принципом, і робота територіальних партійних організацій і центральних керівних органів суворо регулюється статутом. Він передбачає певні права всіх первинних партійних осередків, обласних, районних та міських організацій. Для їх спрямованої діяльності приймаються відповідні рішення керівних органів «Батьківщини». Тобто, президії, політради та, звісно ж, з’їзду. Саме тут виробляються основні підходи до вирішення соціальних, економічних, управлінських питань та інше.

Тому наші територіальні партійні осередки мають або, вірніше, поєднують в собі виконання рішень керівних органів партії, але в той же час ми надаємо їм великі права самостійно вирішувати місцеві проблеми.

Наведу приклад. Партія виступила щодо безпрецедентного розкрадання земель. Було рішення політради про те, щоб продаж землі здійснювався лише на аукціоні. В чому тут справа? Насамперед у тому, що раніше розподіл зводився до банального розкрадання, тим самим викликаючи незворотні наслідки. Громади, маючи таке багатство, не отримували до бюджетів нічого. Таким чином, загальногромадську скарбницю нічим було наповнювати, а відповідно не було коштів на будівництво доріг, шкіл, вирішення комунальних питань.

Отже, територіальні партійні організації через представників «Батьківщини» в місцевих радах намагаються протистояти тіньовому розподілу землі. А у нас є фракції в усіх обласних, міських та районних радах.

Крім того, парторганізації можуть вирішувати багато інших, не регламентованих рішеннями керівних органів партії питань. Чи то культурні, чи соціальні заходи. Або вирішення питань з ремонту доріг, шкіл, забезпечення транспортом населених пунктів. Багато чого! Це тисячі актуальних поточних проблем.

І якраз тут наші партійні організації через фракції та навіть самотужки вирішують ці питання. Звісно, за необхідності, звертаються до керівних партійних органів, а зараз і до Кабміну, міністерств, де ми маємо своїх представників. І уряд Юлії Тимошенко відповідно реагує на запити людей. І в цьому наш лідер особисто подає приклад. Лихо в Дніпропетровську — вона там. Біда з повінню на Заході — вона там. І я можу сказати, скільки коштів на допомогу постраждалим зібрали наші партійні організації. У Чернівецькій та Івано-Франківській областях тільки за кошти наших партійців зведено 12 будинків з усіма комунальними та побутовими благами. Тобто, це і є та допомога, яка характеризує не на словах, а на ділі нашу роботу.

Ми мусимо в сьогоднішній ситуації чітко визначити свою позицію, особливо в областях та районах, в тих питаннях, які критикуються опонентами. І тут слід не лише давати відсіч, але справою доводити, що ми робимо все можливе для покращення життя людей. І тоді вони нам повірять. Хочу підкреслити, що гасло «Справедливість є, і за неї потрібно боротися» ніхто не знімав. Адже відомо: коли досягаеш влади, потрібно мати залізну дисципліну та єдність. А ось для того, щоб утримати владу, необхідна справедливість. Ми цим чітко керуємося і керуватимемося надалі.

Оновлення — це розвиток

— Відомо, що місцеві партійні осередки мають своїх активістів. Чи прислуховується уряд до антикризових пропозицій, порад, які звучать від місцевих організацій?
— Це дуже об’ємне питання, і на ньому я хочу зупинитися більш детально. Справа в тому, що коли була ухвалена програма уряду «Український прорив», до неї включили десять питань. Якщо ви пам’ятаєте, вони стали основою нашої соціальної, економічної, духовної і культурної роботи на місцях. Тому це не тільки завдання керівних органів партії або уряду. Це завдання всієї «Батьківщини». Для того, щоб був двосторонній зв’язок, регіональні представники повинні мати право ставити питання перед урядом, міністерствами та іншими організаціями. І цей зв’язок існує.

Наведу приклад. Ви знаєте, що в основному адміністрація Президента і сам Президент самочинно призначають, обходячи закони, адміністраторів районів, особливо обласних держадміністрацій без узгодження з урядом. Це надзвичайно велика  помилка і порушення закону! Але Президентові не звикати до цього, адже він так працює завжди. Проте коли губернатори та голови райдержадміністрацій компрометують не лише Ющенка, але і взагалі владу, то наші партійні організації ставлять це питання перед урядом, який аналізує ситуацію. Тобто, підбір кадрів деякою мірою контролюється нашими партійними організаціями.

Інші питання. Скажімо, будівництво або ремонти шкіл, дитячих закладів, лікарень. Таких питань дуже багато, їх всі неможливо вирішити в Києві. Втім, наші активісти займаються цим. І завдяки зверненням наших депутатів всіх рівнів виділено більше 250 млн грн. з державного бюджету саме на такі цілі.

Звичайно уряд реагує на прохання не лише наших депутатів.

Я таких прикладів можу навести багато. Але цей взаємозв’язок і взаємодія керівних органів партії з місцевими організаціями очевидні.

— Як «Батьківщина» готується до президентських виборів? Можливо, плануються зміни в партійних структурах на місцях?
— Партія, як будь-який соціальний організм, розвивається. А розвиток має і прогрес, і регрес. Тому, якщо дивитися з цієї точки зору, всеодно чи то президентські вибори, чи парламентські — це немає значення. Звісно, перед виборами погляд прискіпливіший, бо потрібно більше висувати гарних організаторів і керівників. Але оновлення партії — процес постійний. Це нормально. Зараз в Одесі та Донецьку відбуваються кадрові зміни. Думаю, що на подібне чекають і в інших містах. Змінюються голови районних, міських організацій. Процес контролюється Виконавчим секретаріатом. Це той процес, який проходитиме завжди.

Інша справа, що потрібно не допускати до керівництва партійними осередками недостойних людей. Це вже інше питання, тут є наші помилки. Але в цілому цей процес у нас не критичний і не набуває ознак фракційності, тим більше розколу.

«Батьківщина» завжди була послідовною

— У Тернопільській облраді депутати БЮТ склали мандати. Наскільки доцільним і дієвим був цей крок? Чи не забезпечить це комфорт фальсифікаторам цих виборів?
— Я вам від самого початку говорив, що партія в своїх діях намагається бути послідовною. Ми виступили проти виборів як таких, коли сказали, що не беремо у них участі. Ми звернулися до наших людей, зняли всі кандидатури, і, тим не менше, 8% виборців прийшли і проголосували за БЮТ. А якби ми організували виборчу кампанію? Переконаний, що ми б мали, я не кажу 51%, який у нас був в 2007 році, але 35–40% — без сумнівів. Але якщо вже ми прийняли таке рішення — не брати участі, то маємо бути послідовними. Якщо ми цих виборів не визнаємо, то й не можемо визнавати обрання наших представників депутатами. Тому все тут вірно, і участі в роботі облради ми не братимемо. Відносно того, чи створюємо комфортні умови для наших опонентів, це ще не відомо. Я вважаю, що вони там так нагосподарюють, що людям стане зрозуміло, хто є хто.

— Яке ставлення до громадських приймалень, що відкриваються на місцях?
— Скажу так: зв’язок партії з людьми, громадянами України, не абстрактний і не лозунговий. Він носить життєво необхідну направленість. Це вивчення найболючіших суспільних питань. Людині зі своєю бідою важко дістатися до чиновника. Той може проігнорувати або пообіцяти та нічого не зробити. Тому і необхідні приймальні політичних партій. Вони — реальна допомога людям у вирішенні їх життєво важливих питань.

У нас ця система досить розгалужена,  чітка і організована. Ми маємо в кожному районі, області або місті свою приймальню. Вони об’єднані з депутатськими приймальнями в округах. Обов’язково депутат має мати свої приймальні в окрузі. Якщо немає депутатських, є чисто партійні. Їхня діяльність контролюється. Центральна громадська приймальня знаходиться в Києві. Можу вам сказати — щомісяця ми отримуємо десятки тисяч звернень громадян. Я не можу сказати, що допомога надходить усім, але дуже багатьом. Люди бачать, що у наших приймальнях сидять не байдужі до їх проблем люди, а ті, хто прагне допомогти. За рік набігає більше півмільйона таких звернень і листів. І якщо ми вирішуємо десь 30% проблем, то можна зробити висновок, наскільки серйозна ця робота.

— В минулі роки на передвиборчих кампаніях «Батьківщина» залучала велику кількість громадських помічників. Чи покладатимете ви на них надію під час найближчих виборів? Що потрібно зробити, щоб стати таким помічником?
— Справа в тому, що громадський помічник — це серйозна справа. Дуже потрібна, але має свої плюси і мінуси. Коли ми вибудовуємо партійні або блокові структури по виборах, вони мають можливість залучити активістів, агітаторів, організаторів, помічників, будь-кого. Якщо парторганізація слабка, то і помічники мало допоможуть, а коли партійний осередок сильний, то і помічники допомагають дієво. Тобто, основа основ — все ж політична потужність і міцність партійних організацій. А якщо вивести окремий інститут помічників, то така паралельність структур не потрібна і навряд чи дасть велику користь. А може навіть нашкодить, з’явиться плутанина.

Чи будемо ми залучати помічників на найближчих виборах? Це залежатиме від ситуації, обставин і методів нашої організаторської і пропагандистської роботи. Можу доповнити, що зараз у нас на кожній дільниці (а їх 33 тис.) діє 31 тисяча партійних груп. Кожна з них складається мінімум з трьох чоловік, а зазвичай — із 5–7. Які ще помічники потрібні? Вони й виконують роботу і роз’яснювальну, і пропагандистську, і агітаційну, і організаторську, вони стають членами комісій, спостерігачами.

Українці без розбіжностей

— Які особливості завоювання прихильності людей на Сході та Заході?

— Ви знаєте, останнім часом в багатьох випадках ці особливості стираються. Мені, наприклад, приємно, що в Донецьку, Луганську і Львові не такі вже гострі мовні питання. Якщо розібратися об’єктивно, це менше нині турбує людей, ніж питання роботи, соціального забезпечення, житла для молоді та інші. Тобто, те, що характеризується рівнем життя. І ці проблеми об’єднують всі регіони, чи то Львів, чи то Схід. Тим не менше, є питання, скажімо, ставлення до російської або української мови. Нещодавно робили дослідження, як правило, 7—9—12% заповзятих поборників однієї з мов. І це питання існує, його потрібно враховувати, але є і інші, що об’єднують. Є традиційна ненависть до кадебістського минулого, яке асоціювалося з Росією. Був старший брат, Москва, російська мова, і у зв’язку з цим на Сході теж поступово починають розуміти, що КДБ і голодомор не були вигадкою, а дійсно існували. Все більше доходять до усвідомлення, що потрібно ненавидіти цю систему. Захід і Схід поступово зрівнюються в цьому. Я б сказав, що на Заході це пов’язується більше просто з Росією, на Сході — зі сталінським режимом, ніж із Росією. Ці нюанси є і ще довго будуть. Але, з іншого боку, я б це не подавав, як яскраві розбіжності. Ми повинні працювати на зменшення їх гостроти. І тоді об’єднуюча місія партії виконуватиметься повною мірою.

— Часто маніпулюють громадською думкою, свідомо показують занижені або завищені рейтинги тієї або іншої політичної сили. На вашу думку, наскільки це впливає на погляди людей і як з цим боротися?
— Є питання, які були колись гострими, і люди реагували на них активно. Були мітинги, інші заходи, які хвилювали, захоплювали виборців. Проте, це був наслідок радянських часів. Коли викривалися зловживання якогось чиновника, була НП на всю країну. Пригадую матеріали «Огонька». Його сторінки зачитувалися до дірок, народ вирував. Але поступово такі явища звелися нанівець. Тим більше, коли Україна стала незалежною. Я не стверджую, що гучні скандали навколо відомих людей  втратили вплив на свідомість громадян. Просто реакція суспільства вже не така гостра. «Янукович був судимий? Ну і що! Той сидів? Ну і що? Вони всі такі». І будь здоровий. Я дещо спрощую, звісно.
Так само і соціологія. Вона втратила свою принциповість. Очевидно, що результати замовляються, тому люди втратили інтерес. Ми всі знаємо, наскільки дослідження можут
бути нечесними, надуманими і навіть шкідливими, якщо на це люди почнуть реагувати. Тому єдине, як ми можемо реагувати, — проводити опитування в день виборів.
— Дайте пораду прихильникам вашої партії. Що робити активістові, який хоче вступити до її лав?

— Передусім потрібно прочитати статут партії. Там чітко написано, що всі статутні органи, а це бюро партійної організації, збори партійної організації, бюро міської, районної, обласної партійних організацій, конференції, президія політради, політрада, з’їзд можуть приймати в партію. Це базується на законі про політичні партії. Заява подається там, де людина проживає, в первинний осередок. За місяць має бути прийняте рішення. Кандидату на вступ або надається згода, або відмова. І все. Вихід з партії — заява і більше нічого не треба. Об’єктивно немає жодних перешкод для вступу до лав «Батьківщини». Визнавай статут, гасла, програму, пиши заяву, і ти — бажаний.


vvnews.info


 

[an error occurred while processing the directive]