[an error occurred while processing the directive]

Верховна Рада відмовилася ухвалювати у першому читанні розроблений урядом за ініціативи Ю.Тимошенко законопроект «Про увічнення пам’яті осіб, що загинули внаслідок воєн та політичних репресій»

Даний документ знайшов підтримку всього в 221 депутата, серед яких практично у повному складі БЮТ та більша частина фракції НУНС. Не підтримали документ ПР, КПУ, Блок Литвина та 5 депутатів-нунсівців – саме їх не вистачило для прийняття закону, серед яких виявився і екс-спікер Арсеній Яценюк. Останній взагалі був відсутній у сесійній залі, оскільки надав перевагу передвиборчій поїздці до Львова, а не відвідуванню пленарного засідання ВР – своєму прямому службовому обов’язку.

Метою зазначеного проекту Закону є законодавче врегулювання  питань вшанування осіб, визнаних  жертвами  воєн, політичних репресій, голодоморів, депортацій та учасників національно-визвольних змагань  на території України та за її межами. Він також визначає правові та організаційні основи такої діяльності щодо увіковічення пам’яті, статус постраждалих, форми увічнення тощо.


 


Запропонований прем’єром і підтриманий її парламентською фракцією законопроект, окрім увічнення на законодавчому рівні пам’яті жертв війн та тоталітарних режимів, є ще й надзвичайно важливим кроком у процесі належного визнання воїнів Української Повстанської Армії та інших українських патріотів.


 


Зокрема, в Статті 1. даного проекту Закону вказується:


…Увічнюється пам’ять осіб, що загинули внаслідок воєн та політичних репресій (далі — загиблі), а саме:


1) військовослужбовців, партизан, підпільників, представників цивільної оборони, народного ополчення…, що загинули або пропали безвісти під час бойових дій, збройних конфліктів…;


2) осіб, що визнані жертвами політичних репресій та тоталітарних режимів;


3) осіб, що визнані жертвами голодоморів та депортацій;


4) осіб, що визнані жертвами нацистських переслідувань;


5) цивільних осіб, що загинули під час бойових дій, збройних конфліктів, були примусово вивезені за кордон, утримувалися там проти своєї волі та загинули або померли від ран чи захворювань;


6) учасників національно-визвольної боротьби;



 


Тим самим, БЮТ, на відміну від інших політичних сил, які гучно називають себе «патріотичними», «національно-свідомими» і т.п., хоча, коли справа доходить до конкретних дій, вони, як правило, відразу десь ховаються, без зайвого галасу, на практиці виконує обов’язок нинішнього покоління українців щодо гідного вшанування та офіційного признання заслуг борців за Незалежність України.


 


Відповідальність за те, що вказаний законопроект не був ухвалений парламентом, цілком і повністю лежить на тих кількох депутатах від НУНС, які з незрозумілих причин відмовились голосували чи були відсутні. У тому числі і на лідері «Фронту змін» А.Яценюку. І це при тому, що ці народні обранці пройшли в парламент (а Яценюк став ще й спікером) за списками НУНС, основним передвиборчим гаслом якого якраз і було визнання подвигів бійців ОУН-УПА на державному рівні.


 


Показово, що Яценюк під час голосування  перебував у Львові – колисці національно-визвольного руху, де, у розрахунку на голоси львів’ян він, мабуть, дуже красномовно переконував їх у своїх патріотичних почуттях, наявності національної свідомості і т.д. І це замість того, щоб у Раді не на словах, а на ділі втілювати у реальне життя багаторічні сподівання тих же мешканців Львова на достойне вшанування імен їхніх батьків, дідів і прадідів .


 


Яценюк, до речі, пропускає парламентські засідання регулярно. Згідно інформації апарата Верховної Ради, він є одним із найбільших прогульників серед усіх народних депутатів. Наприклад, за період з 12 листопада 2008 року по 20 лютого 2009 року з 29 робочих днів він виходив на роботу лише 7 днів. А всього ж за весь вказаний період, за даними ранкової і вечірньої реєстрації він прогуляв 33 рази, а був присутній всього 8. Загалом, за підрахунками журналістів, після своєї відставки екс-спікер відвідав лише близько 25% пленарних засідань.


 


Втім, неголосування Яценюка за цей та подібні законопроекти було прогнозованим. Лідер «Фронту змін» вже неодноразово публічно висловлював своє негативне ставлення до реабілітації на офіційному рівні воїнів ОУН-УПА та визнання цієї організації воюючою стороною. Зокрема, у лютому цього року на прес-конференції у тому ж Львові він висловив переконання, що закон про визнання вояків ОУН-УПА борцями за незалежність України та наданя їм статусу учасників війни неможливо прийняти в принципі. А перебуваючи на Волині минулого місяця Яценюк взагалі признався, що в разі перемоги на президентських виборах він, як суб’єкт законодавчої ініціативи, навіть не вносив би такий законопроект у ВР. При цьому екс-спікер завжди підкреслює, що дане питання «не на часі».


 


Також, можливо, Яценюк свідомо уникнув присутності на засідання ВР, коли розглядався цей законопроект, – суто з кон’юнктурних міркувань. Оскільки, крім виборців Західної України, він дуже хоче сподобатись ще й мешканцям Сходу і Півдня, а голосування за цей документ могло б завадити цим планам.


 


Показово у цьому сенсі й те, що проект Закону «Про увічнення пам’яті осіб, що загинули внаслідок воєн та політичних репресій» був направлений у парламент за підписом Юлії Тимошенко ще рік тому, коли спікером ВР був саме Арсеній Яценюк. Однак, за весь час свого головування, той ходу йому так і не дав. Цілком ймовірно, що документ не був поставлений на розгляд депутатів зовсім не випадково.


 

[an error occurred while processing the directive]