[an error occurred while processing the directive]

Щодо скасування результатів конкурсу з приватизації ОПЗ

Комісія Фонду державного майна України з приватизації ВАТ «Одеський припортовий завод» прийняла рішення не визнавати ВАТ «Нортіма» (Україна) переможцем у конкурсі у зв`язку з тим, що його було продано за заниженою ціною в 5 млрд. грн. Про це журналістам повідомив виконуючий обов`язки голови ФДМУ Дмитро ПАРФЕНЕНКО.

За його словами, ФДМ і уряд України зробили все, щоб конкурс пройшов відкрито і прозоро, але, на жаль, на Фонд здійснювався жорсткий тиск. «Були позови, рішення судів, усе це було спрямовано на те, щоб у результаті знизити ціну ОПЗ. На жаль, ця мета була досягнута», – зазначив Д.ПАРФЕНЕНКО.


За його словами, в результаті конкурсна комісія ФДМУ не визнала конкурс з приватизації ОПЗ таким, що відбувся. «ФДМУ і уряд завжди декларували, що вони жодного кроку не здійснять, щоб продавати такі вагомі об`єкти за заниженими цінами», – додав Д.ПАРФЕНЕНКО.


Підсумовуючи сказане, він зазначив, що в поведінці учасників конкурсу простежувалися елементи змови, що й могло привести до продажу ОПЗ за заниженою ціною.


В уряду і Фонду держмайна були всі підстави скасувати результати даного аукціону з продажу ОПЗ, оскільки під час телевізійної трансляції неозброєним оком було видно, що торги відбувалися, «як мокре горить». Склалося враження, що його учасники (компанія ТОВ “Азот-Сервіс”, дочірня компанія російського ВАТ “СИБУР Холдинг” та українські ТОВ “Нортіма” і ТОВ “Фрунзе-Флора”) дійсно заздалегідь домовилися між собою, аби викупити це підприємство у держави за максимально низькою ціною, а тому торгувалися між собою, скоріше, про людське око, ніж насправді.


Зрозумівши, що спритні ділки-олігархи, сховавшись за формальними вивісками учасників конкурсу, хочуть обдурити державу, викупивши у неї комерційно привабливе підприємство у кілька разів дешевше його реальної, ринкової вартості, Фонд держмайна вирішив проявити принциповість і припинити цей спектакль.


Прем’єр Тимошенко як глава уряду підтримала таке рішення Фонду держмайна, оскільки особисто дивилася по телевізору, як проходить приватизаційний конкурс і відразу все збагнула. «У прямому ефірі було видно, як відбувалася змова трьох запланованих учасників для того, щоб за безцінь купити Одеський припортовий завод. У прямому ефірі було видно, як зривався цей аукціон, як вони свою домовленість зробили публічною і хотіли за стартовою ціною, по суті справи, купити ОПЗ» – прокоментувала прем’єр підсумки аукціону.


Власне, саме завдяки тому, що торги по ОПЗ проходили в умовах відкритості і прозорості (пряма телетрансляція) й стало можливим побачити, як учасники конкурсу махлюють, намагаються реалізувати тіньову схему приватизації і нанести державі мільярдні збитки. 


На превеликий жаль, такий досвід приватизації «по-кучмівськи» привчив українців думати, що приватизація – це щось ганебне. Зараз Тимошенко намагається скорегувати цей негативний стереотип. У всьому світі продаж державних підприємств приватним власникам є нормальним, звичним явищем. У ті ж 90-ті у всіх країнах СНД також відбувалися приватизаційні процеси, однак вони, на відміну від України, проходили цивілізовано, а відтак пострадянські держави отримували за своє майно справжню, ринкову, а не символічну ціну, бюджет – величезні додаткові кошти, а підприємства – ефективних власників.


Саме уряд Тимошенко у 2005 році вперше показав як насправді виглядає процес приватизації у цивілізованому світі. Яскравим прикладом цього став організований нею продаж на чесному і відкритому аукціоні мет. комбінату «Криворіжсталь» за рекордну для України суму у 24 мільярди гривень. Лише за одне підприємство грошей було отримано більше, ніж за всі заводи і фабрики, приватизовані в Україні за десятиріччя правління Кучми, разом узяті.


Показово, що це була повторна приватизація «Криворіжсталі», яку за рік до цього уряд Януковича продав своєму соратнику Ринату Ахметову без будь-яких аукціонів у шість разів дешевше (за 4 мільярди грн.). До речі, свою схильність до дармової роздачі державних підприємств «своїм» людям Янукович, за мовчазної згоди Ющенка, продемонстрував і під час другого прем’єрства, коли передав безкоштовно у власність того ж Ахметова «Дніпроенерго» та продав за безцінь росіянам «Луганськтепловоз», причому без будь-яких зобов’язань щодо його реформування та надання соціальних гарантій для трудового колективу. 


Сьогодні команда Тимошенко, скасувавши результати завідомо нечесного приватизаційного конкурсу, вчергове продемонструвала, що державні інтереси для неї – понад усе і вона завжди жорстко їх відстоюватиме. Ніяких сумнівних оборудок, які могли б завдати шкоди країні, допоки вона при владі, допущено не буде.


Нинішні події довкола приватизації ОПЗ також наочно довели абсурдність всіх брудних звинувачень Віктора Ющенка та його Секретаріату, що звучали напередодні конкурсу на адресу прем’єра, уряду та ФДМУ. Їм закидалися  спроби начебто віддати Одеський припортовий на відкуп росіянам, продати його за будь-яку ціну і т.д. Насправді, Тимошенко і її команду цікавить виключно залучення до державної казни якомога більше коштів, а на українські підприємства – ефективних власників, здатних провести їх реструктуризацію, створити нові робочі місця і підвищити зарплати.


Навпаки, це сам Ющенко своїм указом про заборону приватизації ОПЗ спровокував різке зменшення кількості учасників та, як наслідок, істотне зниження кінцевої вартості заводу. По суті, він особисто підіграв російським бізнесменам і вітчизняним олігархам у їхньому прагненні отримати дане підприємство за безцінь.


«Після того, як зареєструвалося майже двадцять учасників такого конкурсу – відкритого, прозорого, красивого, причому зі всього світу і Європейського Союзу, після цього, ви знаєте, з`явився указ Президента про заборону приватизації, і значна кількість інвесторів просто відійшла. Після того, як суди наприймали замовлені, абсолютно корупційні рішення на вимогу однієї з таких могутніх корупційних груп України, відійшла друга частина інвесторів…» (Ю.Тимошенко, коментуючи підсумки конкурсу, 29.09.)


Саме цей президентський указ, несподівано виданий за кілька днів до початку реєстрації заявок, дуже налякав західних інвесторів. На Заході не звикли до невизначеності та різкої зміни правил гри. Вітчизняні ж та російські комерційні структури, які давно працюють в умовах перманентного політичного протистояння, до подібних «фокусів» своїх правителів вже давно призвичаїлись. Відсутність на конкурсі потужних європейських структур з їхніми значно ширшими фінансовими можливостями, а відтак реальної конкуренції російським і українським олігархам, і призвело до того, що ціна залишились майже на стартовому рівні.


Крім того, заборонивши приватизацію ОПЗ Ющенко переслідував і суто політичну мету. Він цинічно розраховував, що ненадходження коштів від реалізації цього підприємства (які до речі закладені у дербюджет-2009) мало б зірвати виконання урядом бюджету наприкінці року та, відповідно, призвести до затримок з виплатами зарплат і пенсій. Напередодні виборів, на думку Президента, така ситуація має болюче вдарити по позиціям і рейтингу Юлії Тимошенко.


Влаштувавши ігрища довкола «приватизації-неприватизації» Одеського припортового заводу, Президент Ющенко абсолютно проігнорував думку трудового колективу підприємства. Профспілки, рядові працівники та керівництво заводу самі попросили уряд підготувати ОПЗ до продажу та знайти для нього ефективного власника. При цьому були встановлені жорсткі умови  приватизації: щодо модернізації підприємства, соціальних стандартів, передбачена норма, що при порушенні цих умов завод може бути повернений у державну власність без компенсації вартості, сплаченої за приватизацію. Крім того, підготовлений проект договору купівлі-продажу передбачає безстрокове збереження за підприємством всієї соціальної інфраструктури, а також підвищення заробітної плати.

[an error occurred while processing the directive]