[an error occurred while processing the directive]

Всі ті, хто коли небудь стояв на Майдані – стояли не за колір, обличчя чи фамілії – всі ми стояли і стоїмо за Україну, за покращення свого життя, за своє людське щастя

Витяги з виступу Прем`єр-міністра України Юлії Тимошенко на IX з’їзді ВО «Батьківщина» з висунення її кандидатом в Президенти України

Юлія Тимошенко з великою пошаною носить пам’ять про великих героїв, що століттями виборювали незалежність і волю України.


Дорогі мої, перш за все, я хочу розпочати своє звернення до вас з глибокої подяки, із згадування тих великих героїв, які багато десятиліть і століть виборювали незалежність, міцність України, виборювали її волю, виборювали її право бути самою собою. Багато з них поклали своє життя за свободу і волю України, багато з них сьогодні живуть серед нас. І я думаю, що сьогодні ми мусимо віддати належне усім тим, хто дав можливість молодій незалежній державі відсвяткувати свято свободи.



І я хочу сьогодні усім вам, усі, хто сьогодні на Майдані, усім, хто дивиться нас по телебаченню, подякувати вам за вашу мужність, незалежно від того, під якими прапорами ви останній час працюєте. Тому що справжнє серце, яке любить Україну, воно завжди буде Україні служити. І це ви, це ті, які допомогли пройти мені цей важкий і досить складний, непростий шлях. Я всім вам низько вклоняюся за це і вірю, що наш шлях і далі буде сильним і чесним. 



Сьогодні ми з вами на Майдані – історичне місце в житті нашої країни. І останні декілька днів мені сниться сон, який я глибоко зрозуміла. Мені сниться сон, що я йду до майдану, і не можу швидко знайти дороги, що є якісь криві вулички, є якісь невідомі переходи, і я не можу прийти і стати перед вами. Саме тому, що Майдан – це не просто дорога від Грушевського через Хрещатик, Майдан – це дорога через серце, через душу, через нашу свідомість. І тому такий шлях надзвичайно важкий, але сьогодні ми разом і я хочу, щоб ми знову знайшли один одного, і ми знайшли сили йти далі. Тому що на всіх майданах України – і на помаранчевих, і на блакитних, і на білих – ми не стояли за Ющенка, Тимошенко або Януковича, ми стояли за Україну, а ще ми стояли кожен сам за себе, за своє людське щире, просте щастя, а ще ми з вами стояли за високу мораль у політиці. Тому що можуть падати економічні показники, може десь підводити гривня, може ще відбуватися щось у нашому господарському житті, але в житті ніколи, якщо ми хочемо, щоб була сильною країна, не можна роняти мораль влади і нашого суспільства, не можна опускати і нищити її.


 


Згадуючи Майдан ми розуміємо, що довірилися не тій людині – але зараз не треба збавляти обертів – ми не маємо права опустити свій дух і руки, ми зобов’язані ставати на ноги і йти вперед.


Думаю, що ми також мусимо на цьому Майдані згадати ще одні важливі для нашої історії речі: а з чим ми боролися у 2004 році? А проти чого ми повстали, що нам не подобалось? А не подобалося нам те, що не було в країні справедливості, те, що не було в країні чесності у відношенні до кожної людини. І ми хотіли побачити іншу державу.


І саме тому ми довірили цей шлях людині, яку серед нас вбачали як найсильнішу і найавторитетнішу. І не наша з вами провина спільна і не провина країни, що той лідер, той поводир, якого ми обрали, не став і не захистив країну, як ми того очікували. А став просто одним з об’єктів в домашніх колекціях наших українських олігархів серед старожитностей і керамічних слоників. Я думаю, що саме тому, що так сталося, ми з вами не змогли пройти далі. І тому я завжди розділяю, завжди розділяю слова, які говоряться з усіх трибун красиві „з любов’ю до України”. І справжні справи, коли з початку 2005 року здавався газовий сектор України, коли знову повернулися до нечесних оборуток з майном, і коли знову лунали корупційні скандали. Так, це було і це була наша історія.


І тому, коли ми після 2004 року зазнали з вами певну моральну травму, певне моральне каліцтво, то ми не маємо право опустити свій дух і руки, а ми зобов’язані так, як кращі сини і доньки України ставати на ноги і йти вперед. Зараз я хочу у вас запитати: чи готові ви до такої боротьби?


З цього Майдану мусить піти хвиля підняття духу і оптимізму, хвиля здатності боротьби за Україну, здатності боротьби за нашу свободу. І я знаю, що коли кожен з вас поїде до себе додому, то частинку цієї доброї, прекрасної інфекції боротьби за свободу ви донесете до кожного села, селища і міста. Ви зможете це зробити? Я впевнена, що зможете, і я поряд з вами.


 


Команда Януковича мріє повернути владу аби знову дорватися до споживання України як акціонерного товариства закритого типу.


І далі ми зобов’язані з вами не припиняти наш хід вперед. І сьогодні стара команда, яку ми прибрали від влади у 2004 році, мріє повернутися назад, мріє взяти реванш і мріє повернути ту можливість споживати Україну як акціонерне товариство закритого типу. Я думаю, що сьогодні на цьому Майдані і серед всіх людей, які зараз нас бачать, немає жодних сумнівів, що вони не змінилися, що вони не змінили своє відношення до країни і до людей. А прикладом цього ми можемо подивитися останні події. Їм вдалося із-за слабкості нашого спільного лідера у 2006-07 році ще раз повернутися до влади. І що ми побачили з вами? Ми побачили, що депутатів почали купувати як дрова і складати просто в такі штабелі до 300 голосів до конституційної більшості. Ми побачили, що саме у 2007 році ця стара команда, на жаль, разом з новим лідером розібрала по рукам шельф Чорного моря, де є стратегічні запаси України газу і нафти, де лежить наша справжня енергетична незалежність. І несоромно це було робити, тому що вони вважають, що все, що в країні – те належить їм. І це вже сучасна історія після всіх революційних подій і виборів Президента. Ми могли з вами просто більше не мати нічого. І тому вони хочуть повернутися.


 


Ділки від Партії регіонів сьогодні дуже добре використовують чорну пропаганду і намагаються замарати в один колір всіх політиків – все що завгодно аби навіяти людям зневіру і захопити владу.


І саме тому вони сьогодні нав’язують нам такі стереотипи. Наприклад. Стереотип номер один: всі політики однакові, вони всі абсолютно неморальні і непридатні ні для чого. Це для того, щоб остаточно прибрати віру з наших сердець. Але я хочу сказати вам зараз як людям, які вірять мені і які покладають на мене відповідальність, що я з ними неоднакова. Неоднакова, тому що коли вони беруть шельфи Чорного моря, то ми їх повертаємо назад Україні. Тому що, коли вони забирають нечесно заводи і намагаються їх просто знищити – ми повертаємо їх назад. Це тому ми не такі і я з ними неоднакова. Тому що коли вони забирають по 140 га землі на свої дачі, я їх повертаю назад державі. Я неоднакова з ними. Коли вони по суті справи знищили всю газову сферу країни, започаткували мегакорупцію і ми майже втратили з вами найбільшу державну власність, то вони забирають і корумпують, а я повертаю назад. І тому я з ними неоднакова. Неоднакова тому, що країна для мене значить більше, ніж моє власне життя. Неоднакова, тому що наша українська солов’їна мова для мене значить те саме, що моє життя. Тому що це історія і дух нашої країни. І я не хочу, щоб сьогодні через такі ж самі залежні засоби масової інформації, які поки що по кишенях у наших олігархів, і далі принижували тих політиків, які з ними неоднакові.


А друге, що вони говорять. Вони говорять, що ми обіцяємо і нічого не робимо, а вони це справжні господарники. То я  хочу повернутися і сказати прямо їм, щоб вони почули, у той час, коли вони закривали сотні шахт по України і нищили міста, ми сьогодні їх відкриваємо. І тому я хочу, щоб зараз мене чули і Терез, і Сніжне і багато інших маленьких міст Донеччини  і Луганщини. Я хочу, щоб ви знали – ми повернемо вам життя, тому що ми робимо кожного дня те, що вам потрібно. І коли нам говорять, що ми обіцяємо і не робимо, згадуючи, що ми не повернули до кінця вкладів, то якраз вони  18 років жодної копійки не повернули. А ми 6,5 млн. людей в Україні перший раз повернули тисячу, яку вони чекали 18 років. Але після того нам поставили просто нездоланні бар’єри, заблокували всі рішення в парламенті. Але все це піде і ми знову продовжимо нашу справу і 2 млн. людей, які ще очікують повернення заощаджень, обов’язково їх отримають. Вони кажуть, що ми обіцяємо і нічого не робимо, але саме ми створили всі резерви країни про які розмовляли 18 років: національний резерв вугілля, національний резерв газу, національний резерв зерна. І перший раз, в кризу, підтримали аграріїв їх власним Аграрним фондом. Так, нам важко, нам важко тому, що ми потрапили в той час до влади в Україні, коли весь світ розриває страшна криза.


Сьогодні жоден політик не хоче бути на місці Прем’єр-міністра. Жоден. Тому що жодному політику не хочеться сьогодні відповідати за те, що відбувається в світі і в Україні. Але я думаю, що не спроста сьогодні я займаю цю посаду. Тому що я твердо знаю, що я в цей важкий час не підведу Україну, не дам зламати її фінансову систему, не дам принизити людей не виплатою пенсій і заробітних плат, не дам зруйнувати наші стратегічні програми підготовки до Євро 2012 і відкриття тих об’єктів, які дають енергетичну незалежність нашій державі. Я знаю, що це важко, але для мене зараз немає значення ніякі рейтинги, а має значення тільки професійна і чесна робота, яка дає країні одну відповідь –  це стабільність під час кризи. Це подолання всього, що сьогодні не дає нам далі рухатися вперед. І я думаю, що через багато років, люди, які будуть не заполітизовані і які не будуть такими не чесними, як сьогодні в політиці і як сьогодні деякі в парламенті та в тому числі і Президент України, зможуть оцінити кожен крок Уряду, кожну дію Уряду і кожен результат Уряду у цей важкий кризовий час.  


 


Юлія Тимошенко добре знає як важко жити соціально незахищеним сім’ям в Україні і тому буде робити все можливе, аби українці мали достойну заробітну плату.



Я зроблю все для, щоб  так як моя мама, так і будь-яка мати в України, будь-який батько в Україні мав достойну роботу і достойну заробітну плату. І коли нас сьогодні шантажують кризою і кажуть, що в кризу ми чогось не робимо, то запам’ятайте: криза завершиться, як і все погане  колись завершується. А те, що ви зараз від мене чуєте, це буде головною директивою, головною дорогою в моєму політичному житті.


 


Юлія Тимошенко добре розуміє складності ведення малого бізнесу і зобов’язується кожен день працювати на покращення умов роботи для таких підприємців.


А ще я не можу не згадати, як я починала важко свій маленький бізнес. Я знаю, як з мене вимагали хабарі і примушували служити бюрократії. Я проходила все абсолютно самотужки, і знаю як сьогодні будувати свою маленьку справу. І тому я кожен день буду захищати вас від тих чиновників і бюрократів, які і сьогодні не дають нормальному бізнесу підняти голову. Я знаю це, і я буду це робити кожного дня. Але час і можливості, які сьогодні вимагають для того, щоб зробити цю справу, сьогодні ще не є достатніми.


 


Юлія Тимошенко не може зрозуміти мотивів блокування всіх ініціатив Уряду по покращенню галузі охорони здоров’я


І сьогодні мене дуже здивувало, коли ми, як Уряд, закупили весь комплект обладнання для всіх пологових будинків країни для того, щоб можна було виходити тих дітей, які народжуються до 500 грамів.   І коли ми мусили це завести в Україну для всіх лікарень і пологових будинків країни, то на це було накладено вето. Коли ми закупили для всієї країни спеціальні клініки, які могли заїхати в кожне село мобільні і перевірити в якому стані знаходиться здоров’я кожної людини – на все це було накладено вето. І коли ми створили спеціальні інспекції за контролю за ліками і контролю за ціною на ліки, то на це також було накладено вето. Я хочу сказати, що сьогодні я разом з вами іду проти величезного цунамі, яке не дає пройти навіть жодного кроку.   Але все це тимчасові складнощі. Головне – мати волю і бажання. І тому сьогодні я хочу вам твердо сказати: що жодна наша з вами програмна засада не втрачена.


 


Лише сильна рука і диктатура закону дозволить навести в країні порядок, консолідувати владу та перемогти корупцію.


Але все це ми будемо робити після того, як наведемо порядок і лад у владі. І коли я сказала, що країні потрібна диктатура і це підняли на високий інформаційний рівень, то я хочу зараз сказати, що країні потрібна диктатура закону, диктатура порядку, диктатура тих правил, які базуються на справжніх божих заповідях, диктатура чесності, порядності і справедливості.


І ми з вами обов’язково це зробимо. Ми повернемо порядок у владу. Вона не буде такою розхитаною і розхлябаною, якою є сьогодні. Тому що та Конституція, яку зруйнували „сіюхвилинним” голосуванням, обов’язково мусить бути поправлена. Україні потрібна сильна Конституція.


 


Юлія Тимошенко пропонує кардинальну реформу правосуддя, яка здатна народити справжнє правосуддя, вільний і справедливий суд, чесні судові рішення. Також, буде надано право простим громадянам звертатися до суду з вимогами порушення кримінальних справ по корупціонерам від державної влади.


Крім того, я переконана, що ми з вами зробимо те, що точно знаємо як робити. Ми приймемо ті закони, які народять справжнє правосуддя в Україні. І коли ми з вами говорили, що чесність суддів, підконтрольність суддів і відповідальність суддів за прийняття правосудних рішень обов’язково буде введена, то вона буде введена, тому що в правах і можливостях України Президента робити такі речі, нового Президента країни.


Я знаю, що ми обов’язково дамо право кожному громадянину України звертатися до суду без спеціальної плати і знаю, що ми дамо право кожному громадянину звертатися до суду про порушення кримінальної справи проти тих чиновників і бюрократів, які порушують закон. Я знаю, що все ми це з вами зробимо.


 


Україно, гордо підніми голови, розправ плечі і перемагай!



Але в той же час Україна рівна серед рівних і вона сильна серед сильних. На  міжнародній арені я ніколи не дам ні принизити, ні доторкнутися до національних наших інтересів. Ми будемо мати таку країну, ми будемо її мати на багато віків вперед. Але ми мусимо усвідомлювати, що саме наше покоління не може сьогодні розслабитися і пропустити той момент, коли саме ми – усі, хто стоїть на майданах, хто дивиться по телебаченню і живе Україною – мусимо стати тією командою, яка показує високий клас в тому, як будувати свій власний дім, свою власну державу. І я знаю, що наше покоління цього не пропустить.


Коли ми дивимося, як інші країни будували своє життя, то ми згадуємо одного політика – Мартіна Лютера Кінга, який сказав: „Я мрію і я маю мрію”. Але я дійсно маю мрію про прекрасну і красиву Україну, але я точно знаю, що кожен з вас теж має свою мрію про своє життя, про свої досягнення, про своїх здорових і щасливих дітей. Кожен з вас має мрію про ту країну, яка буде власним домом і яка буде гріти і допомагати. Тому ваші мрії і складають мрії України.


Я думаю, що найвище щастя для кожного політика, найвище щастя для кожної нормальної людини – не свої мрії втілювати в життя, а втілити в життя мрію іншої людини. Тому моє найвище щастя – ваші мрії, які і роблять Україну щасливою, втілювати в житті і бути надійним провідником ваших ідей.


Україно, рідна Україно, гордо підніми голови, розправ плечі і перемагай. Тому що ці вибори – це не вибори між Ющенком, Януковичем і Тимошенко. Це вибори за Україну і це перемога України. Або ми далі йдемо і робимо нашу країну сильною, зміцнюємо її незалежність, зміцнюємо її національні традиції і продовжуємо відроджувати справжню історію. Або така Україна перемагає і тоді ці вибори мають зміст. Тому ці вибори – це боротьба за збереження нашої країни, а не боротьба між політиками. Я знаю, що саме Україна ці президентські перегони виграє і вона здобуде те, що вона чекала сотні років, а ми всі послужимо цій правильній і чесній справі.


Тому я хочу, щоб з Україною був Бог. Я хочу, щоб Бог був з кожним із вас і саме тому з великою гордістю я говорю: слава Україні!



 

[an error occurred while processing the directive]