[an error occurred while processing the directive]

Юлія ТИМОШЕНКО: «Газовий контракт, підписаний у січні 2009 року, був справжньою перемогою України на 10 років вперед»

(Інтерв’ю Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко програмі “Факти тижня з Оксаною Соколовою” на телеканалі ICTV)

– Добрий вечір, пані Прем’єр!


– Доброго вечора.


– Юліє Володимирівно, цього тижня після зустрічі в Ялті російський Прем’єр Володимир Путін просто сипав компліментами на адресу українського Уряду і виглядав надзвичайно доброзичливим. Чим Ви взяли, як правило, зазвичай такого жорсткого і прагматичного Володимира Путіна?


– Я думаю, такою ж прагматичністю і такою ж жорсткістю. Тому що поважають в світі і сильні країни, і сильних людей. Слабкого лідера і слабку країну, на жаль, в світі поважати просто не планують. Саме тому, як і сказав, до речі, російський Прем’єр-міністр, переговори з Україною стало вести важко, але коли досягається результат і досягається певний компроміс, то, безумовно, втілюються в життя всі позиції домовленості і так було і по природному газу. Я думаю, в тому числі Росія по-доброму вражена тим, що, незважаючи на кризу, незважаючи на політичну судорогу, яка є в Україні, Україна в перший раз за 18 років платить за газ день в день в повному обсязі. І я вважаю, що саме такими кроками ми навчили нас поважати.


– Після цієї зустрічі в Ялті чи можемо ми сказати, що цього разу під Новий рік сюрпризів газових у нас не буде?


– Я можу про це впевнено сказати, тому що, в першу чергу, немає отієї великої корупції, яка була між Україною і Росією у вигляді компанії «РосУкрЕнерго» і завдяки якій і були всі ці кризи і були всі ці абсолютно українські державні втрати. Сьогодні вже нічого цього немає. Сьогодні чисті стосунки: державне підприємство України – НАК «Нафтогаз» і державне підприємство Росії – «Газпром», і жодного посередника між ними. Оце, мені здається, і є те, що призвело до відсутності сьогодні будь-яких невизначеностей, конфліктів і криз у газовій сфері.


– Щодо ціни. Ціну газу на нинішній 2009 рік Ви називали найкращою серед європейських країн. Що Ви скажете про ціну на 2010 рік?


– По-перше, 2009 рік, я знаю, багато сварять цей контракт, комусь не подобається. Я думаю, що причиною є саме того, що сварять цей контракт – це те, що найвищі посадові особи держави як влади, так і опозиції, на жаль, були утримані за рахунок «РосУкрЕнерго», вони, по суті, жили за рахунок цих фінансових ресурсів. І тому мені це не можуть пробачити і сварять цей контракт новий, маючи таку невеличку надію, що повернеться старий режим корупційний в газовій сфері, який дасть можливість і далі високим політикам заробляти на природному газі. Але він не повернеться.


І що стосується ціни: саме завдяки тому, що ми прибрали посередників, у 2009 році ми мали найнижчу ціну серед всіх, хто бере російський газ – середню по року, найнижчу. Нижче нас має тільки Білорусь. Навіть Молдова, яка свої 50% газотранспортної системи віддала Росії, мала у 2009 році вищу ціну, ніж Україна. Тому я вважаю, контракт, який підписаний був в січні 2009 року, був справжньою перемогою України на 10 років вперед, тому що контракт підписаний на 10 років.


– Але сьогодні ми переходимо на ринкову ціну. Наскільки вона по силах сьогодні Україні, українській промисловості, перш за все, у 2010 році?


– Враховуючи сьогоднішню світову кон’юнктуру, і враховуючи, що транзит, який Росія робить через Україну в Європу природного газу, буде коштувати Росії на 60% дорожче, ніж в попередній рік, і до речі, за всі 18 років це перший раз, коли ми піднімаємо ціну за транзит російського газу територією України. От завдяки всім цим складовим, я переконана, що ціна для України на газ буде майже такою на 2010 рік, як і на 2009. Тому хочу заспокоїти промисловців, всіх, хто споживає природній газ: саме так ми бачимо наступний рік.


– Володимир Путін зробив важливу для України заяву з приводу того, що російський «Газпром» не вимагатиме штрафних санкцій за недобір газу. Але ми пам’ятаємо, що він вже такі заяви робив, після того виходив Президент Медвєдєв і говорив, що все виконуємо за контрактами. Ви не боїтеся, що зараз знову почнуть лунати з російського боку такі заяви?


– По-перше, Путін вже давно сказав, ще, якщо я не помиляюся, з півроку тому, що Росія не має претензій по штрафним санкціям для України за недобір природного газу. І всі інсинуації і всі гучні заяви були не з російського боку, а вірніше не з російського, а з українського боку. Це там, де заявляла опозиція, Президент країни. Всім хочеться чомусь, щоб з України взяли ці штрафні санкції. Хоч за щось же потрібно критикувати Прем’єр-міністра та Уряд. Я думаю, що вони хочуть, щоб штрафні санкції нарахували.


А російська позиція: з того моменту як Путін публічно озвучив в середині року, що штрафних санкцій не буде – ніхто з російського боку більше Україні таких питань не ставив. І більше я скажу, що всі, хто споживає російський природний газ, всі європейські країни, всі країни СНД всі недобрали, згідно тих встановлених обсягів газу, всі недобрали. Тому що світова фінансова криза, тому що всі країни мають серйозне падіння виробництва. Росія це знає і в усіх контрактах без виключення з усіма європейським країнами, з країнами СНД є позиція попереднього обумовлення обсягів газу, тому що ж його видобувати треба. І якщо не добирають газ більше ніж на 20%, це ж зрозуміло, плюс-мінус 20%, то всі в своїх контрактах, не тільки Україна, мають штрафні санкції за недобір.


І я переконана, що в підсумку Росія і для всіх інших країн не нарахує в кризу штрафи. Просто Україна перша про це домовилася і показала шлях.


– Що Ви думаєте з приводу листа, який написав Президент України Ющенко цього тижня російському Президенту з пропозицією терміново змінити газовий договір наш?


– Так, тому що вимагають повернути «РосУкрЕнерго». Сьогодні ті люди, які уособлюють «РосУкрЕнерго» – Фірташ і команда – це права рука Президента. Це і є «РосУкрЕнерго». І тому всі вимагають зміни контрактів для того, щоб вставити туди цього посередника, який непогано доївся для політиків.


І тому, я думаю, що і далі будуть вимагати зміни контрактів. Але я цього не допущу. Контракти будуть прозорі, вони будуть європейського змісту і вони будуть давати Україні справжню енергетичну і політичну незалежність. Тому що ціна вручну не встановлюється, ніяка політична корупція там не процвітає і тому контракти, я думаю, саме такі потрібні Україні.


– Юліє Володимирівно, насамкінець не можу не спитати, ми зустрічаємося в річницю Майдану. Скажіть, ми підійшли до цієї дати з таким певним песимізмом у суспільства в оцінці «помаранчевої революції». Чи можна сьогодні змінити це відчуття суспільства і чи варто його міняти?


– Перш за все, Майдан і якраз День свободи – це свято не політиків. Розчарування в окремих політиках абсолютно не є розчаруванням в тих ідеях і в тих цілях, які перед собою ставив Майдан. Я дуже добре пам’ятаю ці події. Люди на всі майдани в 2004 році вийшли не за окремих політиків. Вони вийшли проти неправди на виборах, проти фальсифікації, вони вийшли за своє життя, вони вийшли за свою свободу. Вони на цьому Майдані прощалися з своїм страхом перед владою. Вони перемогли власний страх, чиновницьку мафію, вони перемогли обставини, перемогли фальсифікацію на виборах, вони повірили в себе. Це було піднесення такого рівня, яке в будь-якій країні може відбуватися раз на сто-двісті років.


Це перемога людей, а не окремих політиків. Окремі політики можуть зрадити, так як це і відбулося з виборами у 2004 році. Окремі політики можуть недотриматися свого слова, можуть показувати зовсім інші стандарти політичного життя, ніж обіцяли на Майдані. Але перемога людей над бюрократією, над владою, над нечесністю влади, над аморальністю влади не можна списувати з рахунків. Це все одно, що сказати, що ми не будемо святкувати перемогу у Другій світовій війні, тому що там в партизанських загонах або десь ще були зрадники. Зрадники завжди є. У Христа також серед апостолів був один зрадник. Але це не значить, що потрібно всі події перекреслювати і забувати. І саме тому я хотіла би, щоб ми пам’ятали найкраще, що там було, я б хотіла, щоб ми пам’ятали тих молодих людей, які з Донецька і зі Львова на Майдані одружувалися, знайомилися і одружувалися. І я хочу, щоб ми пам’ятали тих жінок, які брали за свій рахунок відпускні дні і йшли варили в Українському домі борщ для того, щоб інші мали можливість виборювати свою свободу. Я хочу, щоб ми пам’ятали тих журналістів, тих міліціонерів, тих людей, які просто повстали за себе. І я хочу, щоб вони не припиняли вірити в те, що за що вони стояли і за що вони боролися можна втілити в життя. І я в це вірю свято. І думаю, що ми ще покажемо високий клас України, український високий клас.


– Я Вам дуже дякую.


– І я Вам дякую.

[an error occurred while processing the directive]