[an error occurred while processing the directive]

Юлія Тимошенко: „Повернення країни назад, в олігархічне минуле – не буде. Не допущу!”

У виступі з нагоди річниці Майдану та Дня Свободи Тимошенко нагадала про дві судимості свого суперника на виборах, а замість хаосу в державі наведе порядок – „чіткий, красивий, демократичний”.„Сьогодні – незвичайний день. Сьогодні – п’ять років нашому Майдану. Сьогодні – День свободи! Останнім часом мені часто доводиться чути, що День Свободи – не свято. Майдан – не гордість, а ганьба, і взагалі – 5 років тому все було зроблено даремно…
Я розумію людей, які говорять так. Люди втомилися від брудної політики та продажних політиків. П’ять років майже змарновано. Втрачено всі ілюзії, а надії, якщо й не померли остаточно, то дуже важко та давно хворіють…
Але я твердо переконана. Майдан не був даремно. І День свободи не може знецінитися, девальвувати так само, як не може знецінитися саме поняття Свободи.
Адже люди вийшли не за Ющенка, не проти Януковича. Люди вийшли за себе, вийшли – за Україну. І саме на тому Майдані народилася абсолютно нова вільна Україна з вільними людьми. І так само, до речі, на блакитному майдані люди стояли за себе.
Я знаю багато людей, які тоді, на Майдані, вперше в житті заговорили українською мовою. Я знаю людей, які вперше співали державний гімн України, приклавши руку до серця. Я знаю людей, які вперше відчули себе приналежними до нації, а також – гордість від того, що вони українці… Хіба можна за цим жалкувати? Хіба може це знецінитися?
Так, деякі політики зрадили Майдан, а люди, які стояли за них, виявилися на десять голів вище за політиків… За цим справді можна жалкувати, але ніколи, я прошу Вас, не шкодуйте, що був Майдан, що тепер є Свобода… Адже такі події відбуваються раз на сто чи двісті років, і це саме ті події, якими завжди буде пишатися нація, які увійшли в справжню історію.
Я горда, що була причетна до цього великого й світлого дійства. Пам’ятаю, що тоді всі іноземні дипломати ходили в помаранчевих краватках.
Я пишаюся ведучою з Першого національного телеканалу з групи сурдоперекладу, яка всупереч інструкціям встигла повідомити в новинах: не вірте, Янукович – не президент. Я пишаюся курсантами школи МВС, які в своїй формі вийшли на Майдан і першими сказали, що міліція з народом. Я пишаюся тими жінками, що брали на роботі відгули й варили борщ в Українському домі… Я пишаюся людьми, які приносили на Майдан ліки та їжу, ковдри та куртки, які своїм коштом їхали з усієї України захищати себе та свою свободу. Я пишаюся тим хлопцем із Донецька та дівчиною зі Львова, що одружилися на Майдані, незважаючи на абсолютно різні політичні погляди…
Я пишаюся Україною, яка тоді проявилася в усій своїй красі.
Чи було тоді страшно цим людям? Було… У кожного – родина, робота, бізнес… Все це могли знищити. Але головний результат Майдану – він убив страх перед всесильною та аморальною владою, який заважав відчувати себе вільними людьми.
І я бажаю кожній людині колись пережити те, що пережили всі ті, хто стояв тоді на Майдані, незалежно від політичних наслідків…
І коли мене сьогодні питають, чи вийшла б я на Майдан, якби таке повторилося знову, я, не думаючи, відповідаю: я була б там першою… І я також знаю, що всі ті люди, які сьогодні публічно каються в участі в Помаранчевій революції і кажуть, що «більше ніколи й ні за що», також були б там. Бо так велить серце… Бо надія та віра ніколи й нікуди не зникають.
Україна інша. Вона вже не буде такою, якою була до Майдану.
Янукович тоді так і не зрозумів, що він не просто програв президентські вибори, а саме тоді програв усі наступні, будь-які вибори. Бо в новій Україні, Україні «післямайданній» такого президента просто ніколи не може бути…
І насамкінець хочу вас трохи повеселити. Днями колишній голова ЦВК, а нині – депутат від Партії регіонів Сергій Ківалов в одному з інтерв’ю сказав, що він упевнений в перемозі Януковича, бо «Віктор Федорович феноменально везуча людина…».
Треба справді мати дуже багату фантазію, щоб людину, яка двічі сиділа в тюрмі, яка двічі з переляку самостійно здала посаду прем’єра і один раз – президента, назвати везучою…
Мені це нагадало анекдот. Висить оголошення: Пропав песик. Особливі прикмети: одне око, шкутильгає на задню лапу, одне вухо надкушене, іншого – немає зовсім, на обличчі три шрами. Відгукується на кличку «Щасливчик»…
Якщо ж серйозно, то з таким послужним списком, як у Януковича, в жодній країні в президенти не беруть. Не взяли в четвертому році. Не візьмуть і зараз, бо Україна не потерпить такого приниження.
Нехай ні в кого з нас не опускаються руки!
Майдан не був даремним, він був справжньою революцією духу. Проте я точно зрозуміла, що було великою помилкою найважливішу в житті справу відродження сильної України комусь передоручати, навіть на Майдані. Хочеш щось зробити висококласно – зроби сам.
І тому в 2010 році я нічого нікому не передовірю. Зроблю сама.
Іще. Повернення країни назад, в олігархічне минуле – не буде. Не допущу!
Україна змінилася. Стала країною вільних і сильних людей. А порядок, чіткий, красивий, демократичний, з наступного року обов’язково наведемо.
Зі святом, рідні мої!
З Днем Свободи!
„Урядовий портал”

[an error occurred while processing the directive]