[an error occurred while processing the directive]

«Памятай! Це все твій рідний край!»

Життя…Воно тішить і бентежить, знущається і підносить дух…У кожного воно своє, неповторне, сповнене надбань і втрат, переживань і турбот.

Життя Марії Штепи – колишньої ув’язненої сталінських таборів, мешканки Чортківського «Карітасу» переплетене чорними і …чорними нитками… Пані Марія створила музей більшовицького терору, політв’язнів  та репресованих у залі засідань Бучацької єпархії УГКЦ, у якому тліє дух пам’яті  закатованих за Україну людей. А нещодавно за її ініціативи відкрито так звану камеру ув’язнених, або «Мури плачу», де колись енкаведисти змушували витримувати страшенні тортури чоловіків, молодих дівчат… Ця камера знаходиться в тому самому місці, де пройшла свої миті «пекла» сама пані Марія Штепа. Ця тендітна і зморена життєвими негараздами старенька жінка признається, що за вільної України  почувається ще другоряднішою, аніж у таборах… Проте, дякувати Богу, є люди, котрі вміють віддати належне людині, що пережила відчай, розчарування, біль, втрату… Одним з небайдужих є Ігор Ольшаковський – член партії ВО «Батьківщина», який, зважаючи на пережите Марією Штепою, її душевні та фізичні муки, долучився до благодійної справи, забезпечивши проект матеріалами та робітниками.                             


    Маленьке віконечко камери з ледь помітним світлом, зрошена у минулому слізьми і кров’ю долівка, справжні тюремні двері… і «вічна пам’ять» тим, хто спочив у Бозі за Україну, за її незалежність…  


                                                                                  Ірина Зенчак-Гулька

[an error occurred while processing the directive]