[an error occurred while processing the directive]

Запроданці

Краяни, не «продайте» України за копійки! Не мовчіть, коли сусід за 80 гривень продає рідну мову, звичаї, культуру…!

        Я, Микола Горбаль, за пропискою – киянин. Та, вийшовши на пенсію, більшість часу проводжу в селі у якому виріс (село Летяче у Заліщицькому  районі на Тернопільщині).


       У день виборів Президента України  спеціально поїхав до Києва щоб проголосувати, а вже на другий день знов у своє Летяче..


       Засніжене село дзвеніло дитячими щедрівками (надвечір’я  перед Водохрещенням  у Галичині – «Щедрий вечір»).


       Нажаль в сільську атмосферу передсвяткової радості вкралися нотки розчарування – вечір був «щедрий» також і на після виборчі новини. Більшість моїх знайомих були пригнічені ницістю деяких своїх односельців: «Продалися!». Виявляється, за кожен голос за Януковича платять по 80 гривень.  І про це у селі говориться відкритим текстом. Дехто навіть не приховує: «А чому б не заробити, як випадає нагода».  Робиться моторошно від такої ницої логіки. Ще Іван Франко у творі «Захар Беркут» вивів образ такого собі галичанина, що поміг ординцям  захопити поселення, бо «чому б не заробити, як випадає така нагода». Очевидно, ніхто з «януковців» (так у селі називають тих хто спокусився на «срібняки») не може сказати чим програма кандидата Януковича для них краща від програм кандидатів від демократичного табору, бо, власне, для таких виборців не це важить. Такими людьми рухають не  політичні переконання чи моральні принципи, а радше людська захланність – «Тут платять». Характерно, що серед спокушених в такий  аморальний спосіб підзаробити, далеко не найбідніші в селі люди. Чи не про таких свого часу писав Марко Кропивницький у виставі «Глитай або ж павук»? 


       Технологія підкупу виявилась напрочуд простою: активний прихильник такого «передвиборчого бізнесу» пропонує проголосувати за Януковича за таку-то суму, але гроші виборець отримає тільки тоді, коли навпроти кандидата Януковича поставить такий ось знак, і показує будь-яку закарлючку, літеру чи інший  значок. Виборець, що погодився на таку «операцію» перемальовує  цей значок на папірець чи просто на долоню. Агент, у свою чергу, записує собі прізвище  і умовний знак цього виборця. Потім представник Януковича  на виборчій дільниці матиме  можливість звірити  виконання домовленості. Якщо така технологія підкупу діяла по усій Тернопільській області, то усі голоси за Януковича, що позначені не галочкою (V) і не хрестиком (+), як прийнято це робити, а  чимось іншим –  куплені голоси.    Бо скажіть  на милість, хто з нормальних людей  навпроти  свого кандидата  ставитиме знак (=), літеру(О)   чи ( ÷)? Я аж ніяк не заперечую, що  Янукович на Тернопіллі не має своїх прихильників  це, як правило ті, що бачать в ньому того, що міг би  знову прив’язати Україну до Росії, бодай через Російську православну церкву (саме Партія регіонів, комуністи і прогресивні соціалісти при зустрічі московського патріарха Кирила товпами скандували: «Кіріл наш патріарх! Кіріл наш патріарх!». Зауважте українці! – не Любомир, не Філарет, а Кіріл.) та ще тих, хто хотів би щоб другою державною мовою в Україні була російська (про що постійно декларує  Партія Регіонів) і таких, на жаль у нас не мало залишилось із кадебістського минулого, тобто колишніх стукачів і провокаторів. Очевидно, що своїм лідером вони бачать Януковича. Такий совковий виборець у бюлетені на проти свого пахана поставить  жирну галочку, а не якийсь там викрутасик.  Викрутасик ставить наш аморальний запроданець.


      Не думаю щоб керівництво села не попередило своїх виборців, що будь-який підкуп чи фальсифікація  виборів карається Законом. До  речі, не знання законів не звільняє від відповідальності.


      Але  повернімось до морального боку справи. І тут є претензія до духовенства. Очевидно, Церква не має права вести агітацію за будь-кого із кандидатів, але учити свою паству бути чесним і непідкупним, вона зобов’язана.


Можливо мої дорікання недоречні, бо якщо людина  й справді вірить у Бога, то вона не здатна продавати свою совість, для неї вистачає одного Євангельського прикладу про тридцять срібників, яких тому ,що хотів заробити підступом і зрадою потім ті  гроші придалися лишень на придбання мотузки.


      І все-таки було б добре,  щоб бодай перед другим туром виборів духовенство  усе-таки попросило тих, хто продав свій голос у першому турі покаявся і не робив цього не лиш у другому турі, а більше ніколи.  Бо інакше ми ніколи не станемо  народом, який поважатиме світ. Над продажними немає благодаті Божої.  Пам’ятаймо – Бога не можливо обманути.


 Микола Горбаль


 колишній політв’язень совєтських концтаборів,


 лауреат премії імені Василя Стуса,


 Народний депутат України (друге скликання)


 

[an error occurred while processing the directive]