[an error occurred while processing the directive]

За ганебний пакт Януковича-Медведєва подякуймо Ющенкові, Яценюку, Тягнибоку і Костенку

21 квітня – найбільш шокуюча дата з моменту інавгурації Януковича. Звісно, від його президентства чекали багатьох неприємностей, але такого не могли припустити навіть найцинічніші політологи й аналітики – ні в кого в голові не вкладалося, що «донєцкій лідєр» вирішить розплатитися за газ продовженням термінів перебування Чорноморського флоту РФ на території України. Та ще й на таких принизливих умовах, що в мільйонів українців на очах виступили сльози – від образи і справедливого обурення.

Річ у тім, що підписання знаменитого Двостороннього договору, що передбачав остаточне і безповоротне виведення Чорноморського флоту з території України у 2017 році мало величезне символічне значення. Багато політиків, журналістів, громадських діячів і просто небайдужих до долі своєї держави українців добре пам’ятають і те, з якими труднощами йшли переговори з цього питання, якою важкою ціною далося Україні підписання цього договору. Але гра була варта свічок: згода росіян вивести ЧФ гарантувала свободу України від закордонних військових формувань, а значить – робила наш суверенітет реальним, а не паперовим. Для багатьох це символізувало остаточне набуття Україною незалежності.


Тепер виявилося, що все це було марно. Янукович перекреслив усе – жорстоку боротьбу, безсонні ночі, нелюдське напруження і небувалий тріумф українців – кількома розчерками пера, якими він підписався під трьома російсько-українськими документами: угодою про перебування ЧФ РФ в Україні, додатком до угоди між «Газпромом» і «Нафтогазом» від 19.01.2009 «Про обсяги та умови транзиту газу через територію України» і додатком до контракту про купівлю-продаж російського газу.


Згідно з цими документами, перебування ЧФ на території України продовжується на 25 років із правом продовження ще на 5. Залишається лише дивуватися, чому вони не написали прямо: доти, доки існує цей світ?


Економічні та правові проблеми, що постійно виникають у зв’язку з перебуванням ЧФ у Севастополі, – не найстрашніше. А от з болісним ментальним ударом по нації, яким, по суті, є підписання цих документів, українцям впоратися буде важко…


Але давайте на хвильку відволічемося і, подивившись один одному в вічі, чесно запитаємо себе: хто в цьому винен? Янукович? Ні, бо він лише виконав обіцянку, яку дав своїм виборцям. Тоді хто ж?


І ось тут окреме превелике спасибі треба сказати Ющенкові, який під облудливими гаслами «проти обох», «вони однакові» тощо, облудливо прикриваючись псевдопатріотичною риторикою, «відшестерив» на Януковича всю виборчу кампанію й розчистив йому дорогу до абсолютної влади.


У теперішній «газовій перемозі» України – два батька, й обидва Віктори, бо без зради Ющенка Янукович не зробив би того, що зробив. Але ще раз наголошу: Янукович лише виконав обіцянку, яку дав своїм виборцям. Він попереджав, що буде так. Однак навіть це не зупинило Ющенка від активної участі у виборчій кампанії на боці Януковича. Прошу не сприймати ці слова як надто емоційні, бо моя теза про стовідсоткову відповідальність Ющенка за все те, що чинить Янукович, ретельно обдумана, остаточна та оскарженню не підлягає, бо від першого і до останнього дня кампанії Ющенко діяв як технічний кандидат Януковича.


Але не тільки Ющенко винен. Давайте згадаємо тих «героїв», які закликали нас в другому турі ставити галочку в графі «не підтримую жодного кандидата». Ось їхні імена: Арсеній Яценюк, Олег Тягнибок, Юрій Костенко. Це ті продажні горепатріоти, які щоразу рвуть на собі вишиті сорочки в пафосних промовах про захист інтересів України. І це ті, які руками Януковича знищують державний суверенітет країни. Ганьба!…


Детальніше читайте на сторінках газети \”Наша Батьківщина\”

[an error occurred while processing the directive]