[an error occurred while processing the directive]

Пам’ятаємо про Чорнобильську трагедію

26 квітня – 24 роки з дня аварії на Чорнобильській АЕС

             Наша незалежна держава за декілька років до своєї появи на світ отримала у спадок ще й особливий «подарунок» чорнобильську, світового характеру, аварію. Хтось може сказати і буде мати рацію, що атомні електростанції працюють нині не в одній країні світу і на жодній з них аварій, подібних до чорнобильської, не було. То в чому ж справа? А справа в тому, що на деяких з них аварії, хоч і не такого виміру, все таки були і не виключені в майбутньому. Не забувайте також, що атомні станції обслуговують люди, окремі з яких при найжорстокішому контролі можуть за певних умов робити помилки. Де гарантії що в такому разі на українських атомних станціях усе буде  гаразд?


            Іще понад тисячу дев’ятсот років минуло з тих пір, коли Йоон Євангеліст писав «про звізду Полин», а з квітня 1986 року чимало людей замислилося над тим, чи не почало збуватися пророцтво про падіння зорі Полин оскільки топонім Чорнобиль походить від одного з різновидів полину. Може, й справді настав час глобальних катастрофічних явищ, передбачених Апокаліпсисом?


            Так чи інакше, але мусимо визнати, що нині все ширше розкривається сенс біблійного сказання.


            26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС сталася найбільша а історії атомної енергетики аварія реактор четверного енергоблоку вибухнув. Радіоактивні елементи йоду, стронцію і цезію поширилися на північну частину України, Білорусії, Прибалтики, Польщі, Швеції, Фінляндії й інших країн?


            Чорнобильська катастрофа спричинила великі людські жертви і Чорнобиль став символом атомної небезпеки у світовому масштабі. Чорнобиль став зоною відчуження . Збагнути чим був і є Чорнобиль не можливо навіть 24 роки потому.


            26 квітня 1986 року… Була весна – квітуча, напоєна запахами землі і нового життя. Ніхто не здогадувався, що ця весна назавжди чорними літерами буде вписана в історію нашого народу і всього людства землі, що про невелике місто Чорнобиль дізнається весь світ.


            Та повернімося до Чорнобиля як до фізичної і моральної катастрофи, породжений більшовицьким режимом. Імперсько – шовіністичні устремління  до світового панування та пов’язані з ним на намагання партійно – феодальної верхівки будь-якою ціною і як найшвидше «догнати і перегнати Америку»позбавили тверезого розуму тодішніх все видних кермачів щодо вирішення політичних та економічних питань.


            В цих умовах сама система змушувала людей бути в ролі сліпих виконавців, адже прийняли саме це ж вони незаперечне рішення будувати станцію у міжріччі Дніпра, Прип’яті і Десни, неподалік Києва найдавнішої столиці слов’янського народу.


            Хіба уряд суверенної України погодився б споруджувати її в такому місці. Та чи не найпідлішим чином, виявивши трусливу перед своїми народами та всім світом сутність, тодішня радянська система, тоді, коли вже трапилась аварія. Замість негайного повідомлення про неї та своєчасного попередження людей, про можливість самозахисту хоч би  від швидкоплинної радіації, рознесеної по півсвіту вітрами, така інформація появилась значно пізніше, та ще й з прихованням істинних вимірів трагедії.


            Та біда в тому, що в багатьох людей куца пам\’ять. Вже й нині створюється враження, що не тільки наша громадськість , але й світова, поводиться так, ніби 24 роки тому зоря Полин під Києвом не падала, та не було Чорнобильської катастрофи.


            Недарма Україну залишили з цією проблемою один на один. Якщо західний світ ще хоч обіцяє дещицю фінансової допомоги, то московські верховоди ведуть себе так, ніби це зовсім не їхня справа.


            Чорнобиль – це вельми серйозне попередження Всевишніх сил усьому людству. Тому треба усім нам пам’ятати , всім сущим на землі нічого не забувати, аби зоря Полин світилася над нами, а не падала на людську погибель.


            Проблеми Чорнобиля на сьогодні не вирішені. Вони продовжують продовжувати суперечки і страхи, гіпотези і міфи. Але так чи інакше, вони залишаються і залишатимуться актуальними упродовж довгих років .


Тарас Петрицин


член Національної спілки журналістів України,


член партії «ВО «Батьківщина»

[an error occurred while processing the directive]