[an error occurred while processing the directive]

Завдяки екс-Прем’єр-міністру Юлії Тимошенко та місцевим партіцям ВО «Батьківщина» у Тернополі буде міграційний центр Італії

У 2008 році укладено угоду між Кабміном Юлії Тимошенко та урядом Італії щодо створення умов для легалізації нелегальних заробітчан з України.
Суть угоди: обидві сторони зацікавлені в тому, щоб громадяни України, які нелегально працюють на території Італії, пройшли процедуру легалізації і, тим самим, були виведені з-під впливу міжнародних кримінальних структур.

Італійська сторона стурбована тим, що, з одного боку, величезна грошова маса, яка виплачується українським нелегальним заробітчанам, не проходить оподатковування в Італії, а з іншого боку − неконтрольовані міграційні процеси на території Євросоюзу дають підґрунтя для посилення впливу кримінальних структур на їх країну в цілому.

Уряд Тимошенко поставив собі за мету – захист громадян України на території Італії. Власне найбільшою проблемою є те, що нелегальне перебування українців у Євросоюзі позбавляє їх можливості користуватися навіть мінімальними правами людини, передбаченими в цій країні. Зокрема, дуже часто має місце не тільки виплата роботодавцем платні в розмірах менших, ніж це передбачено мінімумом в італійському законодавстві, але й просто позбавлення місця роботи без будь яких пояснень та виплат при звільненні. Це ставить заробітчан з України в рабські умови.

Крім того, виникає низка серйозних проблем, якщо наші люди потребують медичної допомоги, але при цьому в них немає страховки. В кращому випадку роботодавець допоможе з поверненням хворого до України, в гіршому – це проблеми самого хворого. Безправність – головна характеристика існування нелегала за кордоном і постійний страх очікування гіршого в разі, коли ти втрачаєш працездатність.

Надання легального статусу нашим заробітчанам дає можливість користуватися їм усіма правами та захистом, які передбачені в європейському суспільстві і за це потрібно сплачувати податки в їх казну. Так, нам треба більше думати про те, щоб українці не виїжджали за кордон в пошуках кращої долі, однак слід подати руку допомоги й тим, хто потрапив у біду, навіть далеко за межами нашої держави. Бо це – не тільки наш обов’язок, це також ознака зрілості та цивілізованості українського суспільства.

Законодавство Євросоюзу ставить поза межі закону тих, хто є нелегалом. Проте гострота цієї проблеми поставила завдання знайти вихід з ситуації і він знайдений. Угода між урядом Тимошенко та урядом Італії дає можливість набувати нашим заробітчанам офіційного статусу через посередництво італійських профспілок та незалежних профспілок України. Офіційна делегація від уряду Тимошенко, до складу якої був включений представник з Тернопільської області Андрій Артимович, керівник фракції БЮТ у Тернопільській міській раді, мала робочий візит до Італії у вересні 2008 року. Під час зустрічей досягнуто домовленості, що співпраця між профспілками обох країн дасть можливість легалізовувати громадян України без їх повернення до дому. Механізм – прозорий, в межах українського та італійського законодавства. З нашої сторони цей процес перебуває під повним контролем керівництва партії «Батьківщина», яка є основою Блоку Юлії Тимошенко і тому будь-які зловживання по цій проблемі будуть жорстко каратися.

На сьогодні, після дворічної міждержавної співпраці, італійська сторона виявила згоду на створення своїх представництв на території України для вирішення проблеми нелегальних мігрантів за кордоном, які полегшать і прискорять реалізацію цієї програми. Дано згоду на створення чотирьох регіональних міграційних центрів під керівництвом незалежних профспілок у наступних містах: Київ, Житомир, Івано-Франківськ та Тернопіль. Вибір саме цих міст для відкриття міграційних центрів відбувся після кропіткої співпраці з італійськими профспілками на протязі 14 місяців. Попередньо планувалося відкриття 14 таких центрів на теренах всієї України, проте дієвість та надійність італійській стороні довели лише чотири з них.

Чому вибір італійської сторони припав саме на незалежні профспілки? На їх думку, так звані старі «державні» українські профспілки не відповідають міжнародним принципам профспілкового руху, бо вони не відстоюють права працівників перед роботодавцями, про що свідчить їх угодницька позиція до малого розміру заробітної плати, яка є в нашій державі. Активна позиція незалежних профспілок в цьому плані є більш перспективною.

Андрій АРТИМОВИЧ.

[an error occurred while processing the directive]