[an error occurred while processing the directive]

ЗВЕРНЕННЯ ЮЛІЇ ТИМОШЕНКО

Дорогі співвітчизники!

Сьогодні вранці Конституційний Суд України всупереч будь-якій логіці конституційного права самочинно оголосив новий конституційний лад в Україні. Суд незаконно привласнив собі права народу та Верховної Ради.

Стаття 5 Конституції України проголошує, що право визначати конституційний лад не може бути узурповане державними органами або посадовими особами.

Це рішення Конституційного Суду, яке прийнято за сценарієм Януковича, відповідно до статті 5 Конституції є узурпацією державної влади.

Цей день, 1 жовтня 2010 року, увійде в історію України як день вбивства демократії, як день встановлення диктатури, як день українського ГКЧП.

Голова Конституційного Суду, український Янаєв, вчинив беззаконня – простим рішенням суду оголосив встановлення замість існуючої в країні Конституції принципово іншої, яка існувала в 1996 році. Всіх нас повернуто далеко назад в епоху кучмізму з усіма складовими режиму тодішньої диктатури. Ми розраховуємо, що світова демократична спільнота адекватно оцінить те, що сьогодні відбулося в Україні.

Вважаю недоцільним та аморальним аналізувати деталі правового святотатства, яке оголосив сьогодні Конституційний Суд. Просто видається невипадковим, що в ці дні у світі відзначають День боротьби зі сказом. Єдине, що оголосив Конституційний Суд – це антиконституційний сказ влади, яка вже вирішила, що закони та Конституція в Україні нічого не варті.

Свого часу імператор Калігула остаточно з\’їхав з глузду і проголосив свого коня на ім\’я Інцитат сенатором. В історії цей приклад став символом сваволі та безвідповідальності керівника держави. За дві тисячі років цей \”подвиг\” повторив Янукович. Тепер Україна отримала політичну \”ядерну зброю\” у вигляді не зовсім адекватного президента з повноваженнями диктатора. І ця багаторазово посилена влада вже почала діяти як випромінююча радіація, руйнуючи всі справжні цінності нашої держави, свободу, права, економічне благополуччя людей.

Але справа не тільки в Януковичі. Зрозуміло, що диктаторами не народжуються, їх робить такими оточення. Конституційні судді в дорогих мантіях, які мали стояти на сторожі Основного закону, виявилися лакеями, просто ряженими блазнями. І вони разом з Януковичем несуть всю повноту відповідальності за руйнування державного устрою. Вони теж увійшли в історію України, як і їх попередники, які оголошували другий термін Президента Кучми першим. Тепер це є у їх родинних історіях.

Їхніми \”трудами\” країна опинилася на задвірках політичної та правової культури і втрачає шанси стати частиною демократичної цивілізації. Впродовж багатьох років Україна намагалася стати повноправною частиною Європи і світу. Все це сьогодні принижено. Гідність країни, її міжнародний авторитет покладено на вівтар самодурства та жаги до влади Віктора Януковича.

Я виступала проти політичної реформи 2004 року. Наша фракція – єдина політична сила, яка не голосувала тоді у Верховній Раді, бо вірила, що помаранчева революція давала всі можливості Конституцію Кучми перетворити на справжній демократичний Основний Закон європейської держави не поспіхом, не під революцію, не під Ющенка, не під Кучму чи Януковича. Я дійсно вважала ту реформу хаотичною та недостатньою для демократичної країни. Однак вона була хоч маленьким, але кроком вперед. Сьогодні навіть цей крок розтоптали та повернули Україну назад в найгірше минуле.

Проте цього разу вони помилилися стратегічно. Вони вже зробили критичну масу помилок і почали замість посилення влади – насправді втрачати її. Такий парадокс: саме втрачати, хоч і здається, що вони її все більше перебирають до рук. Бо влада – це не просто шматок повноважень та компетенцій. Це ресурс, який включає ще й такі поняття, як довіру світу, повагу з боку своїх громадян, підпорядкованість законам та принципам.

Нічого цього відсьогодні в української влади немає.

Сьогодні, як ніколи, нам потрібна єдність народу, проукраїнських політичних сил. Якщо знову замість боротьби хтось буде демонструвати взаємопоборювання, псевдогетьманство та безвідповідальність – Україна програє.

Зараз є очевидним, що президент України, парламент, уряд, Конституційний Суд і всі інші представники влади обирались за іншою Конституцією, яку сьогодні попрали. Вони не були наділені народом тією владою, яку привласнили цим рішенням Конституційного Суду.

І тому висновок може бути лише один: президент, парламент, уряд – тепер усі вони мусять бути переобрані на невідкладних президентських та парламентських виборах, які потрібно провести під дієвим моніторингом демократичної світової спільноти.

Тільки повне перезавантаження влади може відновити довіру людей до державних інституцій, політиків і повернути Україну на демократичний, конституційний шлях розвитку.

Або боремося всім народом, або не треба розраховувати на свободу та самоповагу.

[an error occurred while processing the directive]