[an error occurred while processing the directive]

Бідність – не поріг…

Кожен четвертий українець живе за межею бідності. Виходить, що з-понад 400 млн. бідняків світу майже 12 млн. мають паспорт громадянина України.

Хто бідніший?

Як свідчать дослідження Міністерства праці та соціальної політики, традиційно вищими показники бідності були на півдні України (крім Одеської області), в центрально-західних областях (передусім у Хмельницькій), а також на Луганщині. У цих регіонах рівень бідності перевищує 35%. Традиційним лідером за рівнем бідності довгі роки була Миколаївська область. А найблагополучнішим регіоном є, звичайно, столиця. У Києві кількість населення, що живе за межею бідності, як правило, не перевищує 10-11%. Також відносно благополучною ситуація з бідністю була в Харківській і Одеській областях.

В інших країнах ситуація з бідністю трохи краща, ніж в Україні: у Литві і Польщі за межею бідності знаходиться 21% громадян (вважається найгіршим показником у Євросоюзі). В цілому, середній показник в ЄС – 16%. При цьому найбільш «соціальною державою» у Східній Європі можна вважати Чехію. Там за межею бідності живуть лише 9-10% громадян (за цим показником чехи майже наздоганяють країни Скандинавії). На території колишнього СРСР найбільше бідняків, за даними американського ЦРУ, в Молдові (понад 70%), Таджикистані (64%) і Туркменії (58%). При цьому не варто забувати, що «риси бідності» в Таджикистані і Чехії відрізняються досить суттєво.

Методика визначення бідності доволі складна, але є одна спільна – для України і для решти країн світу – риса: і в Україні, і в світі для цього вимірюють рівень розшарування доходів населення. Основним показником тут виступає так званий «індекс Джіні» – чим він менший, тим суспільство однорідніше. Найоднорідніша за багатством – Данія (індекс 23,2), найбільш неоднорідна – африканська Намібія (70,7). Показник України – близько 30.

Як відомо, серед бідних є дуже бідні, тобто жебраки. Щоб і в цьому питанні одержати відносно точну інформацію, вираховується глибина бідності – скільки сім\’ї (у відсотках доходу) не вистачає до межі бідності. Як свідчить статистика попередніх років, приблизно 45-50% з тих, хто живе за межею бідності в Україні, можна назвати жебраками (щоправда, ця пропорція потроху скорочується). Приблизно в 40-45% бідних сімей є пенсіонери, в 70-75% – неповнолітні діти. За приблизними підрахунками, в Україні налічується більше півмільйона бомжів, з них 150 тис. – діти.

Як борються?

Цифри, які ми навели вище – вражають. І не стільки тому, що вони офіційні, скільки тому, що до болю правдиві. Але що робить влада Януковича-Азарова? Як бореться з бідністю в Україні? Дуже просто: підвищуючи тарифи. Щоправда, тут доречна коротенька ремарка: таким чином влада бореться з власною «бідністю», перетворюючи і без того знедолених жебраків-українців у справжніх непотребів.

Загалом, за розрахунками Національного форуму профспілок, у 2011 році додаткові витрати кожного домогосподарства на житлово-комунальні платежі можуть зрости в середньому на 1700 гривень на рік. Ті розрахунки були зроблені на основі офіційної інформації про плани уряду щодо підвищення тарифів на тепло на 35% з 1 лютого (рішення набуде чинності після відповідного розпорядження місцевої влади), на 50% на газ із 1 квітня, на електроенергію – на 100% із квітня та ще на 39% з 1 серпня. При цьому, слід зауважити, що підвищення соціальних виплат у бюджеті поточного року фактично заморожене, а перспектив зростання зарплат та кількості робочих місць в Україні взагалі не видно.

Крім того, українцям не слід забувати, що 1 січня набув чинності Закон про стягнення пені за прострочення оплати житлово-комунальних послуг.

Нарахування й стягнення пені буде здійснюватися на суму заборгованості, утвореної з 1 січня 2011 року. Передбачається, що пеня за прострочення оплати має становити 0,01% за кожен день прострочення.

Ось так от! А ви чого хотіли? Строїм новую страну – Украіну для людей!?

Дмитро ІСІЧЕНКО для газети «Наша Батьківщина»

Як Ви ставитеся до підвищення тарифів на комунальні послуги?

Різдвяні свята минули, а подарунки для українців, схоже, не закінчуються. Одним із них вже незабаром може стати чергове підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги. Адже у новому році заплановане збільшення цін на тепло- та електроенергію на 35% та 39% відповідно, 50%-ве збільшення ціни на газ. У Національному форумі профспілок України підрахували, що в середньому витрати на житлово-комунальні послуги зростуть для кожної сім’ї на 1700 грн.

Журналісти газети \”Наша Батьківщина\” запитали думку тернополян з цього приводу.

\"\"Алла, домогосподиня:

– Чула, що з нового року знову мають підвищити ціни на комунальні послуги, але в якому розмірі – не знаю. Та наскільки б не підвищили, це все одно відіб’ється на бюджеті моєї родини.

\"\"Іван, водій:

– Я не згідний із такими тарифами, тому що у мене низька заробітна плата. Та й взагалі, вважаю, що підвищення цін є необґрунтованим. Нехай ще раз переглянуть тарифи на комунальні послуги.

\"\"Ольга, бухгалтер:

– Негативно, звичайно. Якщо підвищать тарифи, то це відчутно вплине на бюджет моєї сім’ї, бо зарплати ж то не дуже підвищують.

\"\"Марія, студентка:

– Це дуже погано, що знову зростають тарифи на комунальні послуги. Наших зарплат скоро зовсім не вистачатиме на те, щоб оплатити все у такому розмірі, як планує влада.

[an error occurred while processing the directive]