[an error occurred while processing the directive]

Земельна реформа Януковича-Азарова: РЯТУЙСЯ, хто може!

Село вигибає…

Без урахування державних інтересів аграрна реформа може спровокувати масове безробіття, деградацію села й виснаження чорноземів

Земельна реформа має всі шанси бути реалізованою наприкінці 2011-го. Саме про такий термін каже президент Янукович. Буде знято мораторій на продаж землі – ухвалено низку законів, що формалізують її ринок в Україні. Земля стане товаром. Однак ця реформа ніби скальпель, яким людину можна або порятувати, або зарізати. Тут потрібна системна підготовка. Інакше соціальні й економічні наслідки можуть бути руйнівними не тільки для села, а й для країни загалом.

Створення латифундій

Серед наслідків штучного мораторію на продаж землі – зосередження її в «оренді» великих компаній і структур, пов’язаних з олігархами. Такі наділи, найімовірніше, вже в перші п’ять років від початку реформи (тобто після скасування мораторію) за безцінь перейдуть у власність кількох десятків осіб. Адже, як показала практика передачі паїв в оренду, українські селяни часто дозволяють себе ошукати. На сьогодні «позиченими» є 62% розпайованих земель. Ще майже 10% селяни орють самотужки, а понад 28% узагалі залишаються без обробітку. Певно, власники цих останніх найдужче бажатимуть їх продати. До того ж оренда землі в середньому становить п’ять років, і для багатьох ділянок цей термін добігає кінця. Отже, до 90% розпайованих земель – резерв для формування зацікавленими особами латифундій (великих землеволодінь в одних руках), які, вочевидь, створюють під великотоварне аграрне виробництво. Але в ньому може бути задіяно не більше 10% селян із 14,3 млн сільського населення. Інші виявляться фактично зайвими.

«Скорочення» селян

Чимало людей на селі здають свої паї в оренду за безцінь. За даними Держкомзему, 2010-го середня річна вартість оренди гектара становила близько 293 грн. Тобто селянська родина, у володінні якої, скажімо, паїв на 10 га, отримала за рік у середньому не більш ніж 3 тис. грн. Але мало хто ці гроші бачив – за винаймання приблизно 70% ділянок платять сільгосппродукцією.

Є ще й інші фактори, що разом із продажем землі знелюднюватимуть села. Від 1 січня 2015 року набувають чинності норми Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів».

Відповідно до ч. 2 ст. 33 цього документа, забій більше ніж п’яти голів худоби і птиці за день можливий лише на бійні, що має експлуатаційний дозвіл і зареєстрована ветеринарною службою. Від того ж таки дня заборонено реалізацію та обіг необробленого молока й сиру домашнього виробництва, а також туш або їх частин на агропродовольчих ринках. Економічну основу особистого селянського господарства буде підірвано.

За таких правил на сільськогосподарському ринку виникнуть великі гравці, великотоварне агровиробництво. Латифундисти здобудуть значні можливості для лобізму, зокрема щодо спрямування на свою користь державної допомоги. Відтак під тиском дешевшої продукції від великих компаній доходи особистих селянських господарств різко знизяться.

При цьому на домогосподарства постійно посилюється економічний тиск. Уже зараз майже 20% їх власників визнають, що не здатні оплачувати виставлених рахунків за електроенергію та газ, тарифи на які постійно зростають.

І, нарешті, відповідно до Податкового кодексу, запроваджено податок на нерухоме майно. Поки що селяни його не відчувають – площ до 250 кв. м не оподатковано, але парламент у будь-який час може зменшити мінімум. Така ідея не раз лунала в публічних дискусіях.

Труднощі зі збутом вирощеної продукції, відсутність роботи й загальне погіршення умов життя на селі пожвавлять процес міграції до міста.

Велике переселення в міста

За даними Держкомстату, в селах проживає 14,3 млн осіб. Вони обслуговують понад 4,5 млн домогосподарств загальною площею 6 млн 655,4 тис. га. Із них 3 млн 267 тис. утримують худобу. Це означає, що 30% (1,2 млн) таких обійсть уже сьогодні ніяк не прив’язані до села економічно – це зазвичай люди, які там лише мешкають, отримуючи зарплату (пенсію) чи дохід деінде (робота в місті). Урахувавши 30% дворів, які вже сьогодні не живуть із натурального господарства, а також близько 10-15% тих, які перейдуть до цієї категорії в найближчі п’ять років після реформи, можна прогнозувати, що потенційно лише 40-45% нинішніх домогосподарників адаптуються до існування в умовах наступу латифундій і залишаться на селі. Решта поїде до міст не лише на роботу, а й із перспективою постійного місця проживання.

Серйозним стимулом міграції є скорочення бюджетних трансфертів на «соціалку» в селах: медичне обслуговування, освітні послуги. Надання цих послуг навіть сьогодні є катастрофічним, і ситуація однозначно не покращуватиметься (варто згадати бодай про «реформаторські» ідеї влади ліквідувати школи й лікарні в селах із невеликою кількістю жителів).

Відтак 8-10 млн селян можуть рушити у міста, прагнучи роботи й житла. Поставлені в безвихідь, вони погоджуватимуться на будь-які умови проживання й оплати праці. Ідеться практично про одномиттєве масове створення «нового люмпена», яким легко маніпулювати, зокрема, на виборах.

Виснаження землі

В Україні практично відсутні бар’єри для протидії варварському використанню земельних ресурсів, зокрема за рахунок збільшення посівних площ під високорентабельні технічні культури, що шкодять ґрунту, – ріпак і соняшник.

Постановою Кабінету Міністрів від 11 лютого 2010 року №164 було затверджено нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах. Найменший проміжок у вирощуванні ріпаку озимого і ярого – три роки. Ця культура не менш шкідлива, ніж соняшник (періодичність для останнього – раз на сім років). Водночас державний контроль за сівозміною майже відсутній. Українське законодавство передбачає кримінальну відповідальність за «безгосподарське використання земель, якщо це спричинило тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту» (ст. 254 Кримінального кодексу), але санкція за скоєння даного злочину суто символічна – штраф до 4250 грн або обмеження волі до трьох років.

Скупивши землі сільськогосподарського призначення, вітчизняні олігархи мають доволі комфортні умови для вирощування високорентабельного ріпаку (ціна його тонни – близько 2 тис. грн, а з одного гектара отримують чотири тонни).

Тобто незабаром наші родючі чорноземи стануть цілковито безплідними.

За матеріалами «Українського тижня»

Трагічна констатація на державному рівні

На офіційному сайті Верховної ради України зареєстрований Проект Постанови «Про невідкладні заходи щодо посилення державної підтримки розвитку сільського господарства на ринкових засадах та забезпечення продовольчої безпеки держави».

Автори документу – голова парламентської фракції БЮТ-Батьківщина Іван Кириленко, нардепи Василь Кравчук та Антоніна Болюра (БЮТ).

Як наголошують автори, основним завданням проекту постанови є прийняття невідкладних заходів, спрямованих на стабілізацію ситуації у сільськогосподарській галузі в поточному році, забезпечення продовольчої безпеки держави, зумовлених загальною метою необхідності посилення державної підтримки розвитку сільського господарства на ринкових засадах.

За словами депутатів, останнім часом внаслідок глобальної світової фінансової кризи, кліматичних катаклізмів, а також надзвичайно повільного процесу реформування агропромислового комплексу, обумовленого відсутністю цілісної державної стратегії реформування сільськогосподарської галузі, вітчизняне аграрне виробництво перебуває в стані системної кризи, що створює реальну загрозу продовольчій безпеці держави.

Саме тому однією з причин цього стало суттєве зниження рівня державної підтримки галузі. Так, порівняно з 2008 роком у 2010-му у 8 разів зменшилось фінансування із Державного бюджету видатків розвитку Міністерства аграрної політики. При цьому фінансування із загального фонду бюджету скоротилося у 22 рази – з 6,7 млрд. грн. до 298 млн. грн. У Державному бюджеті України на 2011 рік Міністерству аграрної політики та продовольства України виділено 10 млрд. грн., що на 17% менше, ніж у 2008 році, з них видатки розвитку становлять 4,7 млрд. грн., що становить лише 46,5% видатків на галузь та 53,5% у порівнянні із 2008 роком.

В результаті у минулому році відбулося суттєве зниження обсягів виробництва сільськогосподарської продукції та нарощування кризових явищ в галузі.

«Так, якщо у 2008 році валовий збір зернових і зернобобових культур становив 53,3 млн.т, то у 2010 році – лише 39,2 млн.т. Порівняно з 2009 роком, у 2010 виробництво зерна знизилося на 14,8%, у тому числі: жита – на 51,3%, вівса – на 37,3%, гречки – на 29,1%, ячменю – на 28,3%, пшениці – на 19,4%, проса – на 15,9%. Збереглася тенденція до зменшення врожаїв ріпаку, картоплі, овочів. Катастрофічно падає поголів’я великої рогатої худоби, зокрема корів, виробництво яловичини та телятини знизилося майже на 17%, сирів – на 6,3%. Ці негативні явища продовжують поглиблюватися і у поточному році», – говориться у тексті пояснювальної записки.

На думку авторів документу, ситуація значно погіршується ще й тим, що незбалансованість пропозицій та попиту на сільськогосподарську та харчову продукцію, відсутність експортної стратегії, жорстке адміністративне регулювання ринку, низька купівельна спроможність населення призвели до ускладнення цінової ситуації на продовольчих ринках, зменшення обсягів продажу продуктів харчування, погіршення розрахунків між суб’єктами ринку. У порівнянні з 2008 роком суттєво згорнулося кредитування підприємств агропромислового комплексу. Аграрним господарствам дедалі відчутніше бракує обігових коштів. Практично зупинилося технічне та технологічне оновлення виробництва. Вперше за багато років повністю згорнута державна підтримка фермерських господарств.

У тексті пояснювальної записки також наголошується, що «в результаті стримування експорту зерна протягом усього маркетингового року втрати агропромислових підприємств нині становлять близько 12-14 мільярдів гривень. В той же час, лише за минулий рік ціни на бензин підвищилися майже на 19%, дизпаливо – на 21%, а загальний рівень зростання цін на мінеральні добрива та засоби захисту рослин складає нині 40%».

Чи потрібно скасовувати мораторій на продаж землі?

Українські села вимирають космічними темпами. Сьогодні селяни залишилися один на один зі своїми проблемами. Та у них ще є найцінніший скарб – земля, на якій потрібно добряче попрацювати та вкласти немалі кошти. А значить – у селян є що відбирати…

 \"\"

Людмила Ярославівна, вчителька:

– По-перше, потрібно, щоб все відбувалося розумно. По-друге, щоб селяни знали, скільки землі їм належить, її реальну ціну. Єдине побажання селянам: не спішіть продавати землю, тому що земля – це вічне багатство. Я дуже цього боюся, адже ми вже продали заводи, фабрики, і не маємо з того нічого. Ну, а якщо ще й землю продамо, то тоді вже не тільки гречку, але й сіль та воду будемо завозити.

 \"\"

– Олег, пенсіонер:

– Думаю, що не потрібно. А що в нас ще залишилося, окрім землі? Зараз її скупить купка олігархів і тому подібних, а ми з чим лишимося? В мене немає землі, мені втрачати нічого, але мені шкода тих бідних селян. Я цю «схему» прекрасно знаю на прикладі Буковелю: гуцули поспродували землю багатіям і тепер ледь зводять кінці з кінцями.

 \"\"

– Зоя Іванівна, пенсіонерка:

– Мені здається, що не варто. Нехай земля залишається у селян. Все-таки земля – велика цінність і вона повинна належати селянам.

 \"\"

– Юрій Григорович, викладач:

– Це досить складне питання, і до нього треба підходити з різних сторін. Свого часу Бандера казав, що землю треба давати в оренду на довгий термін, а не продавати. Я більше схиляюся до того, що Бандера нам радив. Земля – народна власність, а її і так вже половину порозпродували. Вважаю, що треба давати землю на великий термін в оренду, скажімо, на 50 років, як вже давно роблять за кордоном усі фермери.

 \"\"

– Ірина, пенсіонерка:

– Ні в якому разі! Якщо на нашу землю прийдуть іноземці чи олігархи, то самі знаєте, що буде. Ми і так від них не маємо нічого доброго, а коли вони візьмуть собі ще й землю, то це вже буде все – крапка. Єдине, що залишилося в українців – це тільки земля.

Детальніше читейте у свіжому номері газети \”Наша Батьківщина\” від 30.03.2011р.

[an error occurred while processing the directive]