[an error occurred while processing the directive]

Петро РЕПЕЛА: «Мої права закінчуються там, де починаються права мого сусіда»

Адміністративний район у західній частині Тернопільської області. Утворений у січні 1940-го. Площа – 694 кв. км. Населення – 39 тис. 451 чол., із них 99,9% – українці. Все це – про Козівський район. І це – «позитивні» речі. Але є й негатив. І його чимало. Як його подолати? Про це розмовляємо з головою Козівської районної ради, членом партії Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина» Петром Репелою.

\"\"

– Петре Йосиповичу, назвіть основні проблеми, з якими стикнувся голова районної ради, коли прийшов на цю посаду.

– Основна проблема полягає в тому, що в нашому районі на даний час не працює жодне підприємство. А оскільки немає виробництва, то й немає відрахувань до бюджету, а значить немає наповнення бюджету і в підсумку – постійні недофінансування, проблеми, пов’язані з теплопостачанням, невиплаченою заробітною платою тощо. Це – основна проблема.

Інша не менш важлива – земельного характеру. Люди здали свої земельні паї в оренду, але орендаря абсолютно не хвилює соціальна інфраструктура села: ні дороги, ні школи, ні дитсадки, ні будинки культури. Якщо за радянської системи за все це якоюсь мірою відповідали колгоспи, то тепер усе залишено напризволяще. Орендар лише сплачує орендну плату орендодавцеві – до слова, часто доволі мізерну – і більше його нічого не хвилює. Наша держава також небагата, а тому утримувати об’єкти соціально-культурної сфери в належній мірі вона не може. Тому ми зараз працюємо з орендарями, щоб вони повернулися лицем до тих людей, які здали їм землю. Вже провели зустрічі з найбільшими орендарями в нашому районі, на яких було досягнуто попередніх домовленостей про те, що вони долучатимуться до відродження соціально-культурної сфери на селі.

І третє – у районі створено дуже мало робочих місць орендарями земель, тому зараз ведуться перемовини з ними про відкриття тваринних комплексів, що й створить відповідні робочі місця.

– А як тоді бути з тваринним комплексом у Великому Ходачкові, де орендар ніби й збирається його відкривати, але громада проти?

– Нещодавно у цьому населеному пункті відбулися громадські слухання, на яких я був присутнім. І там громада села чітко заявила про свою позицію – не дозволимо. У чому річ? Передовсім треба зазначити, що будь-який підприємець, перед тим, як починати якусь економічну діяльність, повинен порадитися з громадою, тому що в юриспруденції існує таке правило, що мої права закінчуються там, де починаються права мого сусіда. Тож зрозуміло, що якщо я орендую землю і маю у власності тваринницькі приміщення, то це не означає, що я можу там робити все, що завгодно, грубо кажучи, встановлювати там ядерний реактор, тому що це моє майно. А підприємець у Великому Ходачкові вирішив зробити щось подібне: на місці колишніх тваринницьких приміщень, які він викупив і реконструював, хотів відкрити пташиний комплекс для розведення індиків у кількості майже 100 тисяч голів. Відповідно до санітарно-екологічних вимог, цей об’єкт їм не відповідає, бо він не просто наближений до населеного пункту – він знаходиться в самому центрі населеного пункту. Мало того, в безпосередній близькості до дороги державного значення, по якій їдуть машини не лише з всієї України, а й із закордону. Чи треба пояснювати, що будь-який вірус, який легко переноситься комахами чи птахами, «завдяки» такому наближеному пташиному комплексу може стати «надбанням» усієї країни? Я вже навіть не говорю про те, що цей об’єкт знаходиться неподалік житлових будинків.

Власник, перед тим, як вкладати гроші в реконструкцію цих приміщень, повинен був повідомити громаду, що він збирається там робити, а не ставити всіх перед фактом, що ось я витратив багато грошей, а ви мені забороняєте.

– Як бути з інвестиціями у районі? Невже й тут основними «інвесторами» є заробітчани?

– Не повірите, але на даний час основним наповнювачем бюджету є податок з доходів фізичних осіб. Тобто бюджетники – службовці, вчителі, лікарі, працівники культури – самі наповнюють бюджет, з якого потім отримують зарплату, з податку з якої потім знову наповнюється бюджет. Коло замикається. У структурі доходів районного бюджету 98% доходів районного бюджету становить якраз податок з доходів фізичних осіб.

У нас є надія, що незабаром повноцінно запрацює Козлівський спиртозавод, хоча він тепер не стільки завод, скільки «цех», оскільки разом з іншими подібними заводами по всій Україні входить в єдину структуру «Укрспирту», центральний офіс якої знаходиться в Києві, а тому велика частка податків осідає в столиці.

Також триває підготовка цукрового заводу до сезону, тож і там очікуємо появи нових робочих місць.

Що ж стосується іноземних інвесторів, то наразі їх нема взагалі. Два дні тому я мав зустріч з представниками однієї індійської фірми, які мають намір відкрити підприємство в нашому районі. Це створить робочі місця і сприятиме надходженню коштів до місцевого бюджету. Але поки що це тільки перспектива.

Також є попередня домовленість з німецькими інвесторами стосовно відкриття у нас заводу з виробництва біогазу.

І наостанок: є у нас і тернопільський інвестор, який хоче збудувати у Плотичі мінігідроелектростанцію. Подібна була там ще за часів Польщі. Щоправда, тут є деякі бюрократичні перепони, які сподіваємося подолати.

– Наскільки однозгідною є районна рада? Чи все таки існують конфлікти між депутатами різних політичних сил?

– Якщо порівнювати за відсотковим принципом, то у райраді від Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина» є 22 депутати, а загальний склад ради – 66 чоловік, тобто третина ради за нашою партією. Це – найбільший відсоток в області. Жодна районна організація не може таким похвалитися. Оскільки ж наша фракція найбільша, тож ми до певної міри можемо диктувати свої умови.

У районній раді створено 7 депутатських комісій. Усі вони очолюються представниками різних політичних сил, бо для мене, як для голови, основне – консолідація, а не розбрат. Отож якихось суттєвих розбіжностей у нас наразі не було.

Щоби покращити роботу депутатського корпусу, ми випустили «Довідник депутат Козівської райради», де прописана вся нормативно-правова база діяльності депутатів. Також відкрито сайт районної ради, що дає змогу раді бути публічною і відкритою перед громадою.

Ще будучи депутатом минулого скликання, я ініціював питання створення депутатського фонду, який «закріплює» за кожним депутатом 1 тисячу гривень на рік для надання матеріальної допомоги тим людям, які до нього звертаються. Станом на травень майже 40% цього фонду уже використано за призначенням.

– І останнє питання стосуватиметься адміністративно-територіальної реформи, запланованої в Адміністрації Президента. Які перспективи Козівського району в цьому плані?

– Ви напевно знаєте: передбачається, що ця реформа йтиме «знизу». Тобто спочатку укрупнюватимуться громади, потім райони, а вже потім дійде черга до областей. Як на мене, то первинна ланка цієї реформи – на рівні сіл – цілком виправдана, адже базовий орган місцевого самоврядування повинен охоплювати принаймні не менше тисячі жителів, щоб не бути цілковито дотаційним. Скажу вам для прикладу: станом на 1991 рік у Козівському районі налічувалося 22 сільських ради, зараз – 31. Більшість із них – дотаційні. Тож чи не варто було б їх об’єднати? А от щодо об’єднання районів і областей, то тут у мене великі сумніви в доцільності таких кроків.

Розмовляв Дмитро ІСІЧЕНКО (Газета \”Наша Батьківщина\” №19).

[an error occurred while processing the directive]