[an error occurred while processing the directive]

Вчинятиму, як дід і прадід мої вчиняли: боротимусь за Неньку Україну

Я щоранку, майже кожного Божого дня від сумного, «судного» 9 серпня іду на варту, як у свій час це робили мій дід, дядько, прадіди. Сьогодні моя варта – це намет партії ВО «Батьківщина», що на центральній площі міста Тернополя.

Скоро уже рік як при владі вороги всього українського. Віддаємо Севастополь, торгуємо національними інтересами, відверто бідуємо і все говоримо, говоримо…

Не за горами чергові вибори і, мимоволі, на думку прийшла приказка тирана всіх народів І.В.Сталіна: «не важливо, як хто голосує, важливо, як хто рахує…»

Як судилось так і сталось…

Прийшли зрадники українського народу до влади і на місцях… І нас за людей не рахують, бидлом, малоросами називають.

Часто, стоячи у наметі, розважаю: мої діди – прадіди ні каторги, ні кулі не боялись, вірили, що буде сильною наша держава Україна. А я буду боятись якогось Януковича з посіпаками, що проросли рясно на нашій Тернопільській землі?

Подумала, вдягнула однострій УПА , і пішла…

\"\"

На фото: Член партії ВО \”Батьківщина\” Олександра Гумен.

Пішла боротись. Тяжко нашій державі. Бачу, як розривають її на шматки. Та як подумаю, що сьогодні вдень не сиділа в кабінеті, або десь тихенько в якомусь закутку, а стою тут на площі біля прапора в палатці, за Нашу Юлю, за Україну, трішки відлягає від серця…

Часом запитую себе, хто я…? Пересічна проста тернополянка, пенсіонерка. Що можу змінити, щоб такою гіркою не була доля Неньки України та Нас, Українців?

Жену від себе дурні думки, бо знаю, хто я, Я – нащадок великих борців та героїв. Розуміння цього дає мені сил, віри та наснаги.

І поки я житиму, вчинятиму як дід і прадід мої вчиняли – боротимусь за Нашу Батьківщину – Рідну Україну…

Записано зі слів Олександри Гумен

 

[an error occurred while processing the directive]