[an error occurred while processing the directive]

Привітання Юлії Тимошенко з нагоди Дня свободи

7 років тому Україна стала частиною Європи. Без урочистих підписань і одностайних ратифікацій, ми в одну мить перетворилися з пострадянської республіки на державу Україна: європейську державу.

І цілий світ заздрив тим простим українцям, які вийшли на Майдан, щоб разом мерзнути і грітися, співати і скандувати, радіти і сподіватися – разом любити свою країну.

Бо така нація – це однозначний привід для гордості.

Тоді люди вибороли своє право бути в Європі. А потім влада цей вибір розчинила у власних амбіціях і сварках. І тепер в День свободи у мене змішані почуття: гордості за свою країну і провини за нездійснені мрії.

Наслідком нашої недалекоглядності стала та купка клептоманів, яка зараз прийшла до влади. Вони думають, що прийшли надовго, назавжди. А тому і поводяться так, наче українців не існує, нації немає.

Але так не може бути!

Не може бути, щоб чесні, порядні і такі – історично! – волелюбні українці мовчки ковтали все те, що їм підкидає влада.

Севастополь здали – ковтнули. Податками обклали – ковтнули. Пенсію скоротили – ковтнули. Парканів набудували та «йолки» на Майдані ставлять за півтора місяці до Нового року…Ні, це не про українців!

Я – ЗНАЮ, що свобода – вона всередині. Вона не зникає, навіть коли ти у в’язниці. Вона не може зникнути в цілої нації, яка у 2004-му році виборола своє майбутнє, відстояла свою гідність, розправила плечі та змусила весь світ мріяти про той Дух Свободи, яким жила тоді Україна.

Я просто хочу побажати кожному в цей день згадати те відчуття гордості за свою країну, завдяки якому ми кожен день вдягали помаранчеве, ішли на Майдан і несли теплі речі та гарячу каву в термосах.

Давайте згадаємо те відчуття і спробуємо його відтворити. Спробуємо знову відчути себе відповідальними за власну країну та захистити її.

Щиро ваша,

Юлія Тимошенко.

[an error occurred while processing the directive]