[an error occurred while processing the directive]

Хто до нас прийде з мечем, від меча й загине

Виступ народного депутата України Шлемка Дмитра Васильовича на пленарному засіданні Верховної Ради України, 21 грудня 2011 року – фракція «БЮТ-Батьківщина», Галичина (виступ ініційовано та підготовано спільно народними депутатами фракції \”БЮТ-Батьківщина\”: Д.В. Шлемком (Івано-Франківськ), В.Т. Деревляним (Тернопіль), О.М. Семераком (Львів).

– Акцентую вашу увагу на цьому саме тому, що про неї рідну, і не тільки, говоритиму.

Нелегка історична доля випала частині земель, що на Заході України, а саме Галичині.

Але в усі часи людей, які проживали тут, вирізняла боротьба за самостійну україну, тому й до нині галичан ще називають «бандерівцями».

Сьогодні, коли на політичній карті світу Українська незалежна держава є вже 20 років, у Партії регіонів ще достатньо україноненависників, які за кольорами ділять нашу країну на сорти, а тепер ще вирішили її шматувати.

Недавно один з очільників регіоналів, одіозний українофоб Табачник заявив про галичан: «сьогодні як в 1941-1945 роках, є лише ми і вони – цивілізація й дикість, культура і варварство».

І це, вдумайтеся всі, про нащадків великого короля Данила Галицького.

Галичани не забули агресивно-войовничі слова на свою адресу й регіонала Колєснікова. А днями ще один рупор Московії у Партії регіонів – Болдирєв вирішив вказати на місце Галичині.

Цитую: «Галичина – наріст на тілі України. я за те, щоб Україна позбулася Галичини».

Я не апелюю до лікаря – психіатра.

Я задаю собі й всім запитання: «Чому Партія регіонів так ненавидить Галичину, її простих людей? Чи добре над цим подумали її керманичі, оголосивши війну Галичині»?

Відповідь на це запитання досить лаконічна: вони не люблять не лише Галичину, але і всю Україну.

Парадокс: вони споживають український хліб, сало, п’ють українську горілку, нещадно, як ніде в світі, експлуатують трудовий народ, і в той же час, патологічно ненавидять державу Україна.

До галичан у Партії регіонів особливе ставлення тому, що вони по духу українці, горді й жоден галичанин не стане перед донецькими можновладцями на коліна, розмовляють державною мовою, голосують на виборах за національно-демократичні сили, а на останніх, президентських, 90 % галичан віддали свої голоси за Юлію Тимошенко.

В команді Партії регіонів усвідомлюють, що змінити щось на свою користь на Галичині практично неможливо, навіть якщо поставлять тут до влади всіх донецьких.

Причина досить проста: галичани, як і більшість українців, люблять і поважають тих, хто мовить правду про цю владу мільярдерів і мультимільйонерів, яка підмітає під себе все, що може, кошти, нерухомість, надра, особливо для своїх дітей, родичів, близьких та олігархів, яка зневажає європейські цінності, мстить політичним опонентам.

На жаль, не всім вистачає мужності відкрито про це заявляти, бо запущена репресивна машина йде катком по тих, хто став на «прю» з цією владою.

Сьогодні, як світова, так і вітчизняна спільноти чітко усвідомлюють, що саме за свою позицію говорити правду 170 днів катують за гратами лідера опозиції Юлію Тимошенко, а в апеляційному суді міста Києва три пані в мантіях демонструють судове фарисейство.

Юлія Тимошенко родом не з Галичини, але дух, мужність, стійкість та жертовність у боротьбі за Україну в неї воістину галицькі. Саме тому такою великою є повага до неї простих українців, галичан.

Тим, хто хоче позбутися патріотичної української Галичини хочу нагадати слова одного історичного персонажу: «Хто до нас прийде з мечем, від меча й загине».

Добре запам’ятайте їх табачники, болдирєви та «і же з ними» коли говорите про Галичину.

Всьому є межа.

Галичани надалі терпіти приниження не збираються.

Мій виступ прошу вважати запитом до генерального прокурора України.

[an error occurred while processing the directive]