[an error occurred while processing the directive]

Юлія Тимошенко: «Валуєвський» закон про мову буде неодмінно скасовано, і це не побажання, це – гарантія!

В 1863 або в 1864 році (за дату перепрошую, бо можливо помиляюсь на пару років, в мене, як Ви знаєте, в останні десять місяців є певні проблеми з Інтернетом) було ухвалено сумновідомий Валуєвський циркуляр – таємне розпорядження міністра внутрішніх справ про заборону та витіснення української мови з літературного вжитку.

Сьогодні, майже 150 років по тому, новоявлені “валуєви” Міжгір’я зробили ще один крок до знищення української мови. Треба зазначити, що це не просто безглузда акція нетямущої й дурної влади. Вони, про всяк випадок, нищать все українське, як чуже, невідоме їм та небезпечне. Думаю, що тоді на черзі Гімн України, Прапор, вишиванки…
 
Що я можу сказати в цей сумний для країни день?
 
По-перше, українська мова вижила, не зважаючи на репресії та валуївщину. Через заборону та цензурні імперськи шлюзи до нас пробились і вірші Василя Симоненка, і лірика Василя Стуса, і проза Сергія Жадана.
 
По-друге, (звертаюсь передусім до демократів та патріотів), не треба істерики та виривання волосся на голові, бо це – саме те, на що вони розраховують. Вони добре розуміють, що можуть правити лише в роздертій на протиріччя, втомленій і розсвареній країні. Не дайте їм цього дарунку!
 
По-третє, сьогоднішній, так би мовити, “закон” абсолютно протирічить Конституції України, вже не кажучи про здоровий глузд та елементарний людський розум.
 
По-четверте, цей «закон» невдовзі буде НЕОДМІННО СКАСОВАНО. І це не моє своєрідне побажання з-за грат, це – ГАРАНТІЯ!!!
 
І по-п’яте. Сьогоднішнє голосування стало останнім цвяхом в домовину нинішньої влади. З сьогоднішнього дня вони просто “зомбі”, які вешкають Україною через недогляд історії. Але недовго залишилось.
 
Ще хочу нагадати Януковичу, що те слово, яке дуже часто останнім часом вживають в його оточенні і яке є у відомій фразі (“Видимо, скоро надо будет тикать”), походить від українського слова «втікати». А втікати буде треба… Якщо вдасться… В чому я щиро сумніваюсь… Я за цим обов’язково прослідкую…
 
Тримайтесь!
 
З повагою, Юлія Тимошенко
Харків, лікарня «Укрзалізниці» № 5
 

АНАЛІТИЧНА ДОВІДКА

Основні положення Законопроекту

«Про засади державної мовної політики»

Можемо відзначити, що застосування принципу: і державна, і регіональна мова призведе до витиснення державної мови з усіх сфер вжитку. Нижче викладені основні положення законопроекту:

1. Відповідно до цього законопроекту на території України буде запроваджено використання регіональних мов, до яких віднесено російську, білоруську, болгарську, вірменську, гагаузьку, ідиш, кримськотатарську, молдавську, німецьку, новогрецьку, польську, ромську, румунську, словацьку і угорську. А також русинської, караїмської та кримчацької мови.

2. Регіональними вважаються ті мови, які є рідними для не менше 10% громадян, що населяють певну територію за даними перепису.

Таким чином, якщо провести паралелі з даними останнього Всеукраїнського перепису 2001 року, то, у разі прийняття законопроекту, російська мова стане регіональною в 13 адміністративно-територіальних одиницях України (з 27-ми) – у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Сумській, Харківській, Херсонській, Чернігівській областях, АР Крим та мм. Києві й Севастополі; кримськотатарська – в АР Крим, угорська – в Закарпатській області, румунська – в Чернівецькій.

3. Відповідно до цього законопроекту в державному управлінні, акти вищих органів державної влади приймаються державною мовою і офіційно публікуються українською і російською, регіональними мовами або мовами меншин (стаття 11).

4. Акти місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування приймаються і публікуються державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова, акти місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування приймаються державною мовою або цією регіональною мовою або мовою меншини (мовами) та офіційно публікуються обома мовами.

5. Згідно з цим законопроектом у межах території, на якій поширена регіональна мова в роботі, діловодстві і документації місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування нарівні з державною мовою використовується регіональна мова або мова меншини. Держава гарантує відвідувачам органів державної влади і органів місцевого самоврядування надання послуг державною мовою, а в межах території, на якій поширена регіональна мова, – й цією регіональною мовою або мовою меншини (стаття 11).

6. Паспорт громадянина України і відомості про його власника, що вносяться до нього, виконуються державною мовою і, поруч, за вибором громадянина, однією з регіональних мов або мов меншин України. Дія цього положення поширюється й на інші офіційні документи, що посвідчують особу громадянина України або відомості про неї (стаття 13 законопроекту).

Документ про освіту, отриману в навчальному закладі з навчанням регіональною мовою, за заявою осіб виконується двома мовами – державною і поруч, за бажанням особи, відповідною регіональною (стаття 13).

7. У межах території, на якій поширена регіональна мова, за клопотанням сторони процесу суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою. Держава гарантує можливість здійснювати судове провадження регіональною мовою. Необхідність забезпечення даної гарантії має враховуватися при доборі суддівських кадрів. Послуги перекладача з регіональної мови або мови меншини, у разі їх необхідності, надаються без додаткових для цих осіб витрат (стаття 14).

8. Стаття 20 законопроекту встановлює, що громадянам України гарантується право отримання освіти державною мовою і регіональними мовами або мовами меншин (в межах території, на якій поширена регіональна мова). Це право забезпечується через мережу дошкільних дитячих установ, загальних середніх, позашкільних, професійно-технічних і вищих державних і комунальних навчальних закладів з українською або іншими мовами навчання, яка створюється у відповідності з потребою громадян.

9. Державні і комунальні навчальні заклади у встановленому порядку створюють окремі класи, групи, в яких навчання ведеться іншою мовою, ніж у навчальному закладі в цілому, за наявності достатньої кількості відповідних заяв про мову навчання від батьків учнів або студентів.

В усіх загальних середніх навчальних закладах забезпечується вивчення державної мови і однієї з регіональних мов або мов меншин. Об’єм вивчення регіональної мови або мови меншини визначається місцевими радами відповідно до законодавства про освіту з урахуванням поширеності цієї мови на відповідній території.

Для осіб, які здобували повну загальну середню освіту мовою регіональними мовами або мовами меншин, за їхнім бажанням тести незалежного зовнішнього оцінювання знань перекладаються мовою навчання (за винятком тесту з української мови і літератури).

10. Телерадіоорганізації України можуть на власний розсуд вести мовлення державною мовою, регіональними мовами або мовами меншин, мовами міжнародного спілкування та іншими мовами, – як однією, так і кількома мовами. Обсяги регіонального і місцевого мовлення державною мовою, регіональними мовами або мовами меншин мають відповідати чисельності регіональних мовних груп і визначаються самими мовниками. Мова друкованих засобів масової інформації визначається їх засновниками відповідно до установчих документів (стаття 24).

11. Виготовлення копій фільмів іноземного виробництва, які розповсюджуються для показу в кінотеатрах, публічному комерційному відео і домашньому відео в Україні, здійснюється мовою оригіналу або із дублюванням або озвученням чи субтитруванням державною мовою або регіональними мовами або мовами меншин на замовлення дистриб’юторів і прокатників з урахуванням мовних потреб споживачів (стаття 24).

12. Згідно зі статтею 27 Закону про мови, топоніми (географічні назви) – назви адміністративно-територіальних одиниць, залізничних станцій, вулиць, майданів і т. ін. – утворюються і подаються державною мовою. Поруч із топонімом державною мовою може відтворюватися його відповідник регіональною мовою.

13. Рекламні оголошення, повідомлення та інші форми аудіо- і візуальної рекламної продукції виконуються державною мовою або іншою мовою на вибір рекламодавця (стаття 26).

14. Кожний громадянин України має право використовувати своє прізвище та ім’я (по батькові) рідною мовою згідно із традиціями цієї мови, а також право на їх офіційне визнання. (стаття 28). Запис прізвища та імені (по батькові) в паспортах та інших офіційних документах здійснюється із попереднім схваленням власника.

[an error occurred while processing the directive]