[an error occurred while processing the directive]

Володимир Бойко і Михайло Апостол у прямому ефірі Тернопільського телебачення

Народні депутати України від ВО «Батьківщина» Володимир Бойко (у тексті – В.Б.) і Михайло Апостол (у тексті – М.А.) у студії Тернопільського обласного державного телебачення обговорили актуальні питання, що стосуються розвитку не лише Тернопілля, а й всієї України.

– Зараз у депутатів канікули. Ви також відпочиваєте?

– В.Б.: Кожен депутат по-своєму розуміє слово «канікули». Для когось це – привід для відпочинку у теплих краях чи на лижах, а для когось – робота в окрузі. Я, наприклад, працюю сьогодні на прийомах громадян у сільських населених пунктах.

 

– М.А.: Для мене канікули починаються тоді, коли я зробив усю роботу, підготував усі законопроекти, а тоді заходжу в сесійну залу, щоб натиснути на ту чи іншу кнопку. Останні півтора тижні я перебував у столиці, працюючи в аграрному комітеті, в профільному міністерстві, була зустріч з різними аналітичними групами, отож маю вже чимало важливих законодавчих напрацювань. Словом, такі мої «канікули».

 

– Ви кажете, що проводите прийоми громадян. Де вже встигли побувати за останній тиждень?

– В.Б.: Минулого тижня я був на Бережанщині – в селі Нараєві, а також на Зборівщині – в Озерній і Осташівцях. У неділю ж ми разом з Михайлом Володимировичем були в Довжанці Тернопільського району. Знаєте, перше, що запам’яталося з цих зустрічей – це здивування жителів населених пунктів, які кажуть, що ще не бачили, щоб депутати приїжджали до них після виборів, а не перед виборами.

 

– Чи це не ще один доказ доцільності мажоритарної системи на виборах?

– В.Б.: Частково. Бо і в 2002-му році у нас діяла ця система, але чомусь виборці не бачили у себе тих, кого вони обирали.

 

– М.А.: Оскільки, як вже було сказано, я тривалий час перебував у столиці, відповідно не міг відвідувати населених пунктів області. Але як тільки-но повернувся, ми з Володимиром Богдановичем поїхали у Довжанку. До речі, у зв’язку з цим візитом у нас трапився свого роду конфуз, винуватцями якого є недобросовісні журналісти: буквально сьогодні одне з місцевих Інтернет-видань заявило, нібито Апостол із Бойком з Довжанки почали розподіл аграрної сфери Тернопільської області. Але що ж відбувалося насправді? По-перше, ми туди поїхали на прохання самої громади. Річ у тім, що, як стверджують місцеві жителі, вони не укладали договорів на оренду своїх земельних паїв – тамтешній господарник самостійно взяв їх в обробіток. Тепер же селяни не можуть повернути собі землю. Також виникло питання незаконного розпаювання майна колишнього колгоспу. Розпайованими виявились об’єкти, які мали б забезпечувати нормальне функціонування Довжанки, для прикладу, приміщення недобудованого дитячого садка, будівля сільської ради, водонапірні башти тощо.

Ми, звісно, висловили свою готовність допомогти місцевим жителям. Тому в мене виникає справедливе запитання: а де ж тут той горезвісний «розподіл аграрної сфери області»?

 

– За яким критерієм ви обирали населені пункти, які слід відвідати? За кількістю проблем, які для них характерні?

– В.Б.: Знаєте, якщо за критерій брати проблеми, думаю, цей критерій сміливо можна було б назвати універсальним, бо немає в області жодного населеного пункту, в якому не було б проблем. Зрештою, як і по всій Україні.

Я ж обирав ціль свого візиту, виходячи з того, який розмір цього населеного пункту – адже чим більше село, тим більше й проблем у ньому, а також із кількості голосів, які той чи інший населений пункт дали на виборах конкретно за мене, як кандидата у народні депутати, і за Об’єднану опозицію. Адже погодьтеся, що ті люди, які віддали за нас свої голоси, саме вони в першу чергу заслуговують на те, щоб бути вислуханими.

Якщо взяти, до прикладу, Нараїв, то це – найбільше село Бережанського району. І що, думаєте, там немає проблем? На сором районній владі найбільше село району досі немає газу. Хоча до труби – один кілометр. Як із таким можна миритися?

Інший наочний приклад – до мене звернулися жителі Озерної, які стверджують, що їхню дільничну лікарню хочуть закрити на догоду так званій медичній реформі. Їм кажуть: ми у вас створимо «швидку допомогу» і утворимо нові робочі місця. Але кого будуть підбирати на ці місця? Звичайно, нових людей. А куди подітися спеціалістам, які роки відпрацювали в дільничній лікарні? Я особисто був у палатах цієї лікарні. На нинішній день вона заповнена. Так само тут працюють сімейні лікарі, які обслуговують усі навколишні села. То для чого ліквідовувати лікарню, якщо ви не готові взамін дати щось краще? До речі, в нашій програмі записано, що ми не допустимо ліквідації об’єктів соціальної сфери, тому й цих людей, і ці заклади ми будемо відстоювати до кінця.

 

– Так, проблем у селах вистачає. Але як їх вирішити? Який закон потрібно прийняти для цього?

– В.Б.: Думаю, одним законом не обійдеться. Бо тут цілий комплекс проблем, які, отже, також слід вирішувати комплексно. Адже для того, щоб мені – молодій людині, у якої є діти, захотілося переїхати до села, мене слід привабити. А чим? Перспективою. Тобто я повинен побачити, що саме там, у селі, буде перспектива і для моєї самореалізації, і для майбутнього моїх дітей.

 

– М.А.: Володимире Богдановичу, у мене є рецепт такого приваблення: держава повинна надати молодим людям довгострокові безвідсоткові кредити на ведення бізнесу в сільській місцевості. Крім того, повинна звільнити їх від сплати податків хоча б на п’ять років. Повірте, за п’ять років села зміняться до невпізнання. Адже такі зміни дали б поштовх до становлення в країні середнього класу, бо ж саме середній клас є рушієм економіки, а не купка багатіїв, які позасідали в Конча-Заспі.

 

– І все ж, які конкретно закони…

– М.А.: Знаєте, у нас закони приймають усі – спортсмени, артисти, бізнесмени, юристи. Складається враження, ніби в політиці розуміються всі без виключення. Але коли починаєш аналізувати ці закони – диву даєшся: це ж треба було так індивідуальний лобізм підлаштувати під всезагальний закон!

Як це відбивається на практиці? Для мене, як аграрія, цілком очевидно, що всі ці «закони» спрямовані на одне – на знищення українського села. Тут уже позакривали більшість об’єктів соціальної сфери: школи, дитсадки, ФАПи, клуби, залишивши єдиний «культурний» заклад – бар. Яка перспектива в такого села, якщо бар – це єдине, що в ньому залишилося? Яка перспектива в молоді такого села? Звичайно, такими людьми легко маніпулювати. Можливо, саме для цього й проводиться активна кампанія зі знищення сіл.

От візьмемо, для прикладу, закон при ринок земель. У нас 33 мільйони гектарів родючих чорноземів. Чи потрібен державі цей закон? Україні – ні, а для тих, які думають, що вони представляють інтереси України – ще й як! Адже завдяки такому закону ці чорноземи можна скупити за безцінь і поспродувати задорого. Щоб хтось міг нажитися. Цьому «хтось» байдуже, що з таким чорноземним запасом Україна могла б стати зерновою Саудівською Аравією, що це могло б повернути з-за кордону наших заробітчан і т.д. Головне – набити свою кишеню.

 

– Але ви – також влада. Значить, ви також можете щось вирішувати.

– М.А.: А ми й не сидимо, склавши руки. Спільно з Володимиром Бойком і Василем Деревляним ми зареєстрували у парламенті законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про зайнятість населення». Внесення відповідних законодавчих змін зумовлене тією кричущою несправедливістю, яка закралася в діючий законодавчий акт у вигляді всього лиш однієї фрази: «До зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств)…».

Таким чином значну частину сільського населення віднесено до категорії зайнятого, чим формально знижено рівень безробіття. Тобто замість запровадження реальних заходів, спрямованих на подолання безробіття сільського населення, відбулося лише маніпулювання показниками зайнятості.

 

– Ну добре, уявімо собі, що депутати від Партії регіонів підготували якийсь справді хороший і доцільний законопроект. Ви будете за нього голосувати?

– В.Б.: Депутати від опозиції готові голосувати за будь-який законопроект, незалежно від того, хто його автор. Головне – щоб цей законопроект був спрямований на захист прав та інтересів людей. Якщо провладна партія підготує відповідний законопроект, то чому ми не мали б за нього проголосувати? Але я знаю точно, що ми не будемо голосувати за лобістські законопроекти, за ті, які працюють в інтересах однієї «сім’ї».

 

– І наостанок: Тернопільська обласна рада досі не прийняла бюджету області. Ваша оцінка.

– В.Б.: Я вже неодноразово говорив і ще раз повторюю: діючий склад обласної ради є абсолютно недієздатним. У моїх словах немає якогось політичного підтексту, достатньо лишень подивитися на статистику, яка свідчить, що представницький орган краю не вирішує не тільки бюджетних питань, а й багатьох інших, які є не менш важливими для області.

Крім того, якщо виходити з результатів останніх парламентських виборів, нинішня обласна рада не представляє політичних інтересів жителів області. Адже 28 жовтня минулого року люди не голосували ні за «Єдиний центр», ні за «Нашу Україну», ні за УНП. То чому їхні партійці мають сидіти під куполом на Грушевського?

[an error occurred while processing the directive]