[an error occurred while processing the directive]

Василь ДЕРЕВЛЯНИЙ: «Для цієї влади, для її суддів і прокурорів факти ролі не відграють, бо якщо вони побачать, що і справа про вбивство Щербаня, як то кажуть, тріщить по швах, вони преспокійно нафантазують якусь нову»

Про кримінальне переслідування Юлії Тимошенко, приватизацію Почаївської Лаври і загалом про соціально-економічну ситуацію на Тернопіллі розповів в ефірі Тернопільського обласного державного телебачення народний депутат України, голова Тернопільської обласної організації ВО «Батьківщина» Василь Деревляний.

– Василю Тимофійовичу, чи погоджуєтеся ви із твердженням, що 29 січня – важливий день в історії України?

– Так, сьогодні – 95-та річниця з дня бою під Крутами, де молоді українці, студенти, зі зброєю в руках чинили опір більшовицькій навалі. Це повчальний для української нації епізод з історії, який показує, що нам ніколи не бракувало героїзму. Думаю, коли йдеться про захист українського народу, молоде покоління має з кого брати приклад.

 

– Ще всі пам’ятають, як тему бою під Крутами подавали радянські підручники…

– А це важко забути, адже теперішня влада цілковито дублює радянську версію вітчизняної історії. Та я впевнений, що це триватиме недовго – так чи інакше усілякі януковичі з табачниками відійдуть і тоді ми вивчатимемо свою справжню історію без міфів і «прикрас».

 

– Давайте все-таки перейдемо до політики. Актуальне питання сьогодення: чому не буде позачергового засідання парламенту, про яке стільки говорила опозиція?

– Все елементарно просто: для голови Верховної Ради нема ні Конституції, ні регламенту, а є тільки вказівка з Банкової – вказівка президента. Сказав Янукович не проводити сесію – не проводять. А приводів для цього можна знайти безліч. Опозиція у парламенті зібрала 158 підписів, 152 з яких були підтверджені у відділі кадрів, тож голова Ради не мав ні найменшого права не скликати сесію. Але, як бачимо, балаган і свавілля тривають, а причина цього доволі проста: річ у тім, що опозиційні фракції планували на позачерговій сесії створити тимчасову слідчу комісію (ТСК) з розслідування порушень Конституції при ув’язненні Юлії Тимошенко і Юрія Луценка, розглянути питання про політичну відповідальність голів СБУ та МВС за участь правоохоронних органів у політичних переслідуваннях та про відставку генпрокурора Пшонки. Влада ж цього боїться. Боїться тому, що в опозиції – 180 голосів, а, приміром, для створення тієї ж ТСК достатньо лише 150-ти. А чим же така страшна ТСК для Януковича? Та передовсім тим, що вона може оприлюднити чимало нових і доволі незручних для влади фактів, які вкотре пролиють світло на те, як катують нашого лідера Юлію Тимошенко, як знущаються з Юрія Луценка. Тож пан Рибак, як справжній працівник Адміністрації президента, а не голова парламенту, зробив послугу «гарантові», не скликавши позачергову сесію.

Але владу це не врятує. Адже таким чином вона просто відстрочила нашу ініціативу. Однак вже 5 лютого розпочнеться чергова сесія і на ній ми будемо порушувати ті ж питання, що були заплановані на позачергове засідання.

До речі, хочу всім нагадати, що в часі різдвяних свят, коли українцям було трохи не до політики, режим Януковича зі ще більшим завзяттям продовжував катування Юлії Тимошенко. Тож не дивно, що Юлія Володимирівна з цього приводу звернулася з відкритим листом до Януковича, в якому чітко окреслила свого роди три ультиматуми: що вона на нинішній день відмовляється зустрічатися з прокурорами і слідчими, бо вони не ті, за кого себе видають, вони – корумпована, аморальна, політично заангажована злочинна група, такий собі легіон нових пукачів, ряжених у погони. Так, вони нібито діють іменем України, але їх гімном була і залишається «Мурка». Для них не існує ні законів, ні Конституції, ні офіцерської честі. Поводитися з ними, як із справжніми прокурорами та слідчими, помилково та негідно патріотів України.

Крім того, вона сказала, що більше жодного разу не приїде до суду, бо це вже давно не суд, це – інквізиція без справедливості та честі для 46 мільйонів громадян України. Немає сенсу від них очікувати правосуддя, фаховості та неупередженості, адже всі рішення для них вже заздалегідь написані на Банковій.

І останнє, щоб режим Януковича припинив всі оці тортури в палаті, де понаставлювано відеокамер, які не дозволяють ні перевдягтися, ні помитися, ні поспати.

Але, як бачимо, Янукович листів не читає, бо вже за декілька днів – 18 січня – його кум, генпрокурор Пшонка, звинуватив Юлію Володимирівну у причетності до вбивства Євгена Щербаня. Хоча і вітчизняні, і вже навіть іноземні журналісти розкопали факти причетності до цього злочину вищих посадовців країни з найближчого оточення президента.

Зрештою, для цієї влади, для її суддів і прокурорів факти ролі не відграють, бо якщо знадобиться, якщо вони побачать, що і ця справа, як то кажуть, тріщить по швах, вони преспокійно нафантазують якусь нову. Адже ж як фантазували до цього! Спочатку з грошима Кіотського протоколу, потім з автомобілями швидкої, далі з ЄЕСУ.

З цього приводу Юлія Володимирівна також розповсюдила своє звернення, в якому наголошує – я цитую: «Я чітко і однозначно заявляю, що корпорація ЄЕСУ, яку я очолювала до кінця 1996 року, ніколи не отримувала фінансових державних гарантій від України. Такі гарантії, згідно з законом, надаються виключно колегіальним рішенням уряду та відображаються в законі про бюджет України».

Такого рішення уряду ніколи не було, бо це перевіряли і силові структури, і суди. Думаєте, якби щось подібне було, Кучма у свій час не запроторив би Тимошенко за грати?

І от тепер прокурорська фантазія дійшла до справи про вбивство Щербаня. Але я з цього приводу хочу всім нагадати загальновідому річ: Євген Щербань був одним із п’яти засновників корпорації «Індустріальний союз Донбасу», яка володіла сотнями підприємств, незаконно приватизованими в 90-х роках. Крім нього, власниками корпорації були Олександр Момот, Ахат Брагін та Ринат Ахметов. П’ятим тіньовим співвласником корпорації ІСД був тоді молодий політик Віктор Янукович, який зараз є президентом України.

А тепер – така собі кримінально-політична хронологія: Щербань, Момот і Брагін – кожен у свій час – були вбиті в Донецьку. Їхні убивці відбували покарання в Донецькій колонії, за яку тоді відповідали нинішні прокурори Пшонка і Кузьмін. Знаєте, що сталося з тими вбивцями? Вони просто не дожили до суду. Висновки робіть самі.

 

– Але прокуратура стверджує, що в неї є покази якогось свідка…

– Ну ми ж усі знаємо, про якого свідка йдеться. І про те, що цей свідок різко змінив свої покази щодо причетності Юлії Тимошенко до вбивства Євгена Щербаня після того, як у 2011 році його хвору на рак дружину 2,5 місяці протримали в Лук’янівському СІЗО. То хіба це об’єктивне розслідування? Це ж звичайнісінький шантаж: свідок, який 15 років мовчав, бо не мав, що сказати, раптом під тиском Генеральної прокуратури щось «згадав».

 

– Якщо поступово перейти до теми соціально-економічних проблем Тернопільщини, то на чому ви хотіли б зосередити нашу увагу?

– Ну, по-перше – це земельне питання. Декілька днів тому наші депутати Володимир Бойко і Михайло Апостол перебували в Довжанці Тернопільського району, де перед ними було порушено питання взаємовідносин людей із місцевим фермером.

Наші депутати чітко висловили свою готовність допомогти місцевим жителям. І це не пусті слова, бо для партії «Батьківщина» питання землі – першочергове, адже, якщо в українців не буде землі – не буде й самої України. Тож не дивно, що у свій час Юлія Володимирівна, будучи керівником уряду, виділила понад 5 млрд. гривень на те, щоб українці змогли отримати державні акти на свої присадибні ділянки. Нинішня влада цей процес загальмувала. Мало того, ледь не щодня ми чуємо про нові факти земельного дерибану. Згадаймо, скільки таких було в минулому році тільки в нашій області. Але я говорив раніше і ще раз повторюю: «Батьківщина» перебувала, перебуває і перебуватиме на сторожі земельних інтересів кожного українця. Ми не дозволимо великим латифундистам знищити малі селянські господарства, а людей пустити по світу з простягнутою рукою.

Ще одне питання, яке хотілося б заторкнути, стосується приватизації Почаївської Лаври. З цього приводу я вже двічі виступав у парламенті, надсилав відповідні запити до профільного міністерства про недопустимість цієї приватизації. Також звертався до сесій районних, міських рад, які приймали відповідні рішення, котрі згодом були направлені президенту, голові Верховної Ради. Наразі ми тримаємо на контролі це питання і не допустимо, щоб воно було прийняте.

Ну і насамкінець я хотів би запевнити жителів області, що ми так само уважно стежимо за питанням виплати заборгованості бюджетникам краю і тримаємо на контролі питання закриття об’єктів соціальної інфраструктури: дитсадків, шкіл, ФАПів, лікарень.

[an error occurred while processing the directive]