[an error occurred while processing the directive]

Верховна Рада прийняла зміни до Конституції та Закон про припинення переслідувань майданівців

Щойно Верховна Рада України, конституційною більшість голосів прийняла надважливі для України законопроекти. Про це повідомив народний депутат України Василь Деревляний просто з сесійної зали.

За Закон України «Про відновлення дій окремих положень Конституції України» №4163 (фактичне повернення до Конституції зразка 2004 року) проголосувало 386 народних депутатів.

Парламентські фракції підтримали (проголосували «за») даний законопроект в такій кількості депутатів:

ВО «Батьківщина» – 89

УДАР – 40

ВО «Свобода» – 35

Позафракційні – 50

ПР – 140

КПУ – 32

Закон України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність деяких законів України» (№4073-1) був прийнятий та підтриманий 372 народними депутатами.

За законопроект проголосували (кількість по фракціях):

ВО «Батьківщина» – 88

УДАР – 40

ВО «Свобода» – 36

Позафракційні – 49

ПР – 127

КПУ – 31

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України

Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України 

1.                Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Крім того, Основний Закон визначає Україну як демократичну, соціальну, правову державу.

Політика держави має ґрунтуватися на безумовному додержанні Конституції та законів України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та спрямовуватися на зміцнення демократичних засад суспільного і державного життя.

Загальна декларація прав людини, що була прийнята 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН та ратифікована в Україні у 1973 році, гарантує право захисту фундаментальних прав людини, що порушуються.

У Преамбулі Загальної декларації прав людини вказано “…беручи до уваги, що необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення..”. Ці норми міжнардного права, які ратифіковані Україною, гарантують кожній людині, права якої перестають охоронятися законом, і якщо існує загроза тиранії та гноблення з боку держави, вдатися як до засобу крайньої необхідності до усіх можливих способів захисту своїх прав та своєї людської гідності.

21 листопада 2013 року в Україні почалися мирні акції протесту. В ніч з 29 на 30 грудня 2013 року мирних демонстрантів було жорстоко побито працівниками спецпідрозділу “Беркут”. Такі незаконні дії спричинили масовий мирний спротив народу в усіх куточках України, основною метою якого стало захист права на власну гідність, права на мирні зібрання, а також інших фундаментальних прав людини. Протягом 50 днів мирного спротиву не було притягнено до кримінальної відповідальності та покарано жодної людини, що несе реальну відповідальність за жорстоке побиття людей, більше того, почалися арешти та незаконні затримання низки активістів, намагання в силовий спосіб припинити мирні акції протесту, виносилися чисельні незаконні рішення судів. Протягом 50 днів мирної боротьби за права людини ці права постійно порушувалися та обмежувалися.

Окрім обмеження прав людини, деякими групами людей велася цілеспрямована робота по розпалюванню національної ворожнечі між північно-східними та західними регіонами України, що почало нести загрозу для територіальної цілісності України.

Суверенітет нашої держави також почав ставитися під загрозу через постійні спроби втручання в державну політику України урядів та представників іноземних держав.

16 січня 2014 року Верховною Радою України були прийняті неправові та неконституційні закони, які остаточно знищували права людини в Україні. А спосіб, в який були прийняті ці закони, нищив парламентаризм в Україні та ставив під загрозу можливість узурпації влади в країні. Розгортання подальших трагічних для народу України подій понесли за собою людські жертви, катування, зникнення людей та поставили державу Україна на межу тиранії і гноблення людей.

Для захисту та унеможливлення знищення прав людини, збереження демократії, захисту суверенітету та територіальної цілісності держави народ України був змушений вдатися до всіх можливих способів захисту, які гарантуються Загальною декларацією прав людини.

Сукупність цих обставин, а також, фактичне перебування держави Україна протягом останніх років в стані латентної політичної кризи з низьким рівнем захисту прав людини, високим рівнем корупції, неможливості людини захистити себе у суді та без гарантій справедливого правосуддя, відсутністю належного соціального захисту громадян, становлять основу конституційності дій учасників акцій протесту, що тривають в Україні з 21 листопада 2013 року і до цього часу.

2. Мета і цілі прийняття проекту Закону

Метою прийняття законопроекту є усунення негативних наслідків та недопущення переслідування осіб, які були учасниками акцій протесту та масових заходів на всій території України у період з 21 листопада 2013 року і до дня набрання чинності цим Законом.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту Закону

Законопроектом пропонується звільнити від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом, осіб, які були учасниками масових акцій протесту, які розпочалися 21 листопада 2013 року, та є: підозрюваними або обвинуваченими (підсудними) у вчиненні в період з 21 листопада 2013 року по день набрання чинності цим Законом включно дій, які містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених статтями 109, 110, 1101, 112, 113, 121, 122, 125, 128, 129, 146, 147, 1511, 161, 162, 170, 174, 182, 185, 186, 187, 189, 194, 195, 196, 197-1, 231, 236, 239, 241, 255, 256, 257, 258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 259, 260, 261, 264, 267, 270, 270-1, 277, 279, 280, 286, 289, 291, 293, 294, 295, 296, 304, 325, 335, 336, 337, 341, 342, 343, 344, 345, 346, 347, 348, 349, 350, 351, 352, 353, 355, 356, 376, 377, 379, 382, 386, 396, 436 Кримінального кодексу України, за умови, що ці дії пов’язані з участю у масових акціях протесту, які розпочалися 21 листопада 2013 року, та особами, які вчинили дії, які можуть містити ознаки кримінальних правопорушень, передбачених вищезазначеними статтями Кримінального кодексу України, за умови, що дії цих осіб пов’язані з участю в масових акціях протесту. Участь особи у масових акціях протесту підтверджується її заявою відповідному органу чи посадовій особі.

Проект передбачає звільнити від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, в порядку та на умовах, визначених цим Законом, осіб, які засуджені за вчинення злочинів, передбачених статтею 1 цього Закону, закрити кримінальні провадження, розпочаті у зв’язку із злочинами, передбаченими статтею 1 цього Закону, і в яких жодній особі не повідомлено про підозру, звільнити від адміністративної відповідальності осіб, які були учасниками масових акцій протесту, що розпочалися 21 листопада 2013 року, за вчинення в період з 21 листопада 2013 року по день набрання чинності цим Законом включно будь-яких адміністративних правопорушень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, за умови, що ці правопорушення пов’язані з масовими акціями протесту, у порядку, визначеному цим Кодексом.

Проектом передбачається, що виконання цього Закону в частині звільнення від кримінальної відповідальності та від покарання осіб, зазначених у статтях 1 та 2 цього Закону, покладається на суди, а в частині закриття кримінальних проваджень, зазначених у статті 3 цього Закону, – на органи прокуратури. Виконання цього Закону в частині звільнення від адміністративної відповідальності осіб, зазначених у статті 4 цього Закону покладається на суди.

Також законопроектом пропонується визначити, що застосування цього Закону здійснюється: 1) щодо підозрюваних, кримінальні провадження стосовно яких знаходяться в провадженні органів досудового розслідування, – судом, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, за клопотанням підозрюваного, його захисника, законного представника або прокурора, який здійснює процесуальне керівництво відповідними досудовими розслідуваннями; відповідні клопотання подаються без проведення досудового розслідування у повному обсязі; 2) щодо обвинувачених (підсудних), кримінальні провадження стосовно яких здійснюються судом і до набрання чинності цим Законом не розглянуті, а також щодо обвинувачених (підсудних), кримінальні провадження стосовно яких розглянуто, але вироки не набрали законної сили, – судами, що здійснюють відповідні судові провадження, за клопотанням обвинуваченого (підсудного), його захисника, законного представника або прокурора, який здійснює підтримання державного обвинувачення; 3) щодо засуджених – судами, що ухвалили відповідні вироки, за клопотанням засудженого, його захисника, законного представника або прокурора, який здійснював підтримання державного обвинувачення; 4) у рамках кримінальних проваджень, передбачених статтею 3 цього Закону, – прокурором, який здійснює процесуальне керівництво відповідними досудовими розслідуваннями, без проведення досудового розслідування у повному обсязі. Питання про застосування цього Закону суд вирішує в судовому засіданні. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.  Положення Закону України “Про застосування амністії в Україні”, Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення можуть застосовуватися під час виконання цього Закону в частині, що йому не суперечить.

Проект передбачає заборонити збирання, реєстрацію, накопичення, зберігання, адаптування, зміну, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізацію, передачу) персональних даних осіб, які були учасниками масових акцій протесту, які розпочалися 21 листопада 2013 року, що були отримані у зв’язку з участю цих осіб у акціях протесту. Ці персональні дані підлягають знищенню у встановленому законодавством порядку.

Також проектом пропонується встановити відповідальність посадовихі та службових осіб за невиконання цього Закону.

Крім того законопроектом пропонується визнати такими, що втратили чинність: Закон України “Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань від 19 грудня 2013 року № 712-VII; Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань” від 16 січня 2014 року № 731-VII; Закон України Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань від 29 січня 2014 року № 737-VII.

Законопроектом передбачено: Генеральному прокурору України невідкладно, але не пізніше наступного дня за днем набрання чинності цим Законом, давати доручення нижчестоячим прокурорам, які здійснюють процесуальне керівництво досудовими розслідуваннями, вносити клопотання до судів, в межах територіальної юрисдикції яких здійснюється досудове розслідування, про звільнення від кримінальної відповідальності, а також від покарання осіб, зазначених у статтях 1 та 2 цього Закону, а також вчиняти процесуальні дії та приймати процесуальні рішення щодо закриття кримінальних проваджень, передбачених у статті 3 цього Закону. Прокурорам невідкладно, з наступного дня за днем набрання чинності цим Законом, вносити клопотання до судів, в межах територіальної юрисдикції яких здійснюється досудове розслідування, про звільнення від кримінальної відповідальності, а також від покарання осіб, зазначених у статтях 1 та 2 цього Закону, а також вчиняти процесуальні дії та приймати процесуальні рішення щодо закриття кримінальних проваджень, передбачених у статті 3 цього Закону.

Судам невідкладно, але не пізніше наступного дня з дня надходження клопотання підозрюваного, обвинуваченого (підсудного), засудженого, його захисника, законного представника, особи, щодо якої застосовано адміністративне стягнення або прокурора про звільнення від кримінальної та адміністративної відповідальності, а також від покарання осіб, зазначених у статтях 1 та 2 цього Закону, здійснювати його розгляд.

Законопроектом забороняється органам влади та їх посадовим (службовим) особам, підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності дискримінація, переслідування та притягнення до відповідальності осіб за їх участь у масових акціях протесту, які розпочалися 21 листопада 2013 року і тривали до дня набрання чинності цим Законом.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Основними нормативно-правовими актами у даній сфері правового регулювання є Конституція України, Кримінальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кримінально-виконавчий кодекс України.  

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття проекту Закону не потребуватиме додаткових витрат з Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття законопроекту

Прийняття даного Закону дозволить усунути негативні наслідки та не допустити переслідування осіб з приводу подій, які мали місцепід час проведення акцій протесту та масових заходів з 21 листопада 2013 року і до набрання чинності цим Законом.

 


 

[an error occurred while processing the directive]