• 12 Квітня, 2021

Юлія Тимошенко: Я з вами. Боріться. А всі, хто має можливість, збирайтеся біля Українського дому — на лінії фронту за Україну!

Мені дуже шкода, що я відрізана від щохвилинного спілкування з вами і тільки сьогодні маю можливість вступити в наш з вами бій.

Зовсім невипадково сто років тому Михайло Грушевський писав: біда України в тому, що нею керують люди, яким ця Україна не потрібна.
 
За останнє століття мало що змінилося. У нас біля влади знову ті, яким ця країна з її мовою, культурою, історією, з її великим духом чужа, незрозуміла і непотрібна. Як варвари і дикуни, вони прагнуть знищити все те, що не вміщається в їх маленькі та зморщені мізки.
 
Ганебне голосування 3 липня у Верховній Раді за так званий «мовний» законопроект показало, що Янукович оголосив війну вже не опозиції і не окремим демократичним цінностям, а незалежній Україні як такій. Він кинув виклик цілій нації.
 
Голосування було таким, як вони самі. Вони, мов злодії, мов карткові шулери, протягли це питання за правилами, які більше були б доречні у якомусь гральному кублі.
 
Усі люди побачили, кого насправді вони обрали до парламенту: шулерів та аферистів.
 
Закон від 3 липня — це не закон про мову. Це закон про їхню підлість та негідність, про відсутність у них честі та гідності. Це закон про тимчасове право мерзотників на глум — не більше…
 
За два роки вони створили «ефективну вертикаль» — вертикаль печерної етики та вбивчої примітивності. Ту саму вертикаль, яка і поховає їх під своїми уламками, якщо всі ми не схибимо на цей раз.
 
Бо Україна долала і не таких ворогів, як Янукович, проходила і не через такі випробування, як Партія регіонів.
Бо можна кинути за ґрати громадянське суспільство та опозицію, але неможливо ув’язнити українську мову і культуру.
 
Першим рішенням, яке повинна прийняти опозиція у новому складі парламенту, — це анулювати всі злочинні дурниці, які вони понаприймали в тимчасово їхньому парламенті.
 
Сьогодні не можна відступатися, бо питання рідної мови — це не умовна смуга, за яку можна мовчки відповзти та стерпіти ще раз. Рідна мова — це залізобетонна стіна, останній бастіон, межа, за які відступати не можна, бо далі — тотальна пустеля.
 
Сьогодні, знаходячись тут, я жалкую, що я не з вами біля Українського дому, що я не можу вночі та вдень стояти поряд з тими людьми, які мають в першу чергу нездоланну потребу бути разом у такий жорстокий час, які не можуть по-іншому і які роблять вкрай важливу роботу для тих мільйонів українців, які теж за Україну, але у них, на жаль, в цей час є більш важливі проблеми. Я хочу, щоб всі, хто зараз знаходиться біля Українського дому, усвідомлювали, що вони, як ті легендарні хлопці під Крутами, тримають незалежність та наше майбутнє у своїх серцях.
 
Я з вами. Боріться. А всі, хто має можливість, збирайтеся біля Українського дому — на лінії фронту за Україну!
 
Слава українській мові! Слава Україні!
 
Юлія Тимошенко
Харків, лікарня «Укрзалізниці».

Попередня

Опозиція «з боєм» зареєструвала проект постанови про скасування мовного закону

Наступна

Виїзна приймальня Василя Деревляного завітала на Кременеччину